Рішення № 8236364, 24.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.10 р.                     Справа № 2/425                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Житлово-комунального підприємства „Житло „Схід” м. Маріуполь

до відповідача: Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „Градієнт ЛТД” м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 3975,25грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Мелешко А.Ф. - за довір.

від відповідача: Ляшко С.О. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Житлово-комунальне підприємство „Житло „Схід” м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „Градієнт ЛТД” м. Маріуполь про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибуденкової території в розмірі 998,73грн. та пені в розмірі 2979,52грн., а всього 3975,25грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 28 від 01.09.2007р. по сплаті експлуатаційних послуг. З посиланням на порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за період з вересня 2007р. по листопад 2009р. у розмірі 998,73грн. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 258, 267, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує, що у договорі на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста від 01.09.2007р. не вказано, а ні ціну, а ні сума оплати за договором, тому вважає цей договір недійсним. Так, зазначає, що позивачем будь-які послуги з утримання та обслуговування комунального майна не виконуються.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2006р. між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Градієнт ЛТД” був укладений договір № 723-О на довгострокову оренду нежитлового приміщення.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що на підставі заяви Орендаря від 03.05.2006р. та договору купівлі-продажу свідоцтва на право довгострокової оренди № 723-О від 06.06.2006р. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 56,9м2, у житловому будинку Літ. А-12, розташованому за адресою: м. Маріуполь, вул.. Київська, 76 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: з Літ. А/п, приміщення № 83 (кімн. 2-4, 15, 16а), підвал, для використання під крамницю роздрібної торгівлі зі змішаним асортиментом.

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір набирає сили з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до 6 липня 2016р.

01.09.2007р. між Житлово-комунальним підприємством „Житло „Схід” (Підприємство) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю „Градієнт ЛТД” був укладений договір на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста.

За цим договором Співвласник або Орендар приймає участь у витратах, які несе Підприємство з експлуатації та ремонту будівель, розташованих за адресою: вул.. Київська, 76, площею 56,9м2 на підставі договору № 723-О. Тарифна ставка експлуатаційних витрат відповідно до рішення Маріупольської міської ради № 352 від 20.12.2006р. складає 0,65грн., за 1 м2 площі. Сума оплати відповідно договору 36,99грн.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 352 від 20.12.2006р. затверджений Порядок участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку та прибуденкової території комунальної власності м. Маріуполь.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що Підприємство зобов’язується усунути аварійні ситуації на інженерних мережах будинку, що проходять через здані в оренду приміщення; забезпечити технічне обслуговування конструктивних елементів та технічного обладнання; підтримувати у справному стані та здійснювати ремонт інженерних мереж загального користування, розташованих у техпідпілі.

Згідно до п. 2.2. Співвласник або Орендар зобов’язується: брати участь у відшкодування витрат з експлуатаційних витрат на утримання будинку, вул. Київська, 76, пропорційно займаній площі; прибирати закріплену прибуденкову територію; нести відповідальність за стан інженерних мереж, що знаходяться в користуванні та підтримувати їх у справному стані; забезпечити вільний доступ працівників Підприємства для проведення робіт з підтримання інженерних комунікацій у справному стані; відшкодувати Підприємству у встановленому порядку збитків, пов’язаних з пошкодженням орендованого приміщення будинку та обладнання, що сталися з вини Орендаря або його робітників; в разі розірвання договору Співвласник або Орендар повідомляє про це Підприємство за 30 днів.

Відповідно до п. 3.2. договору Підприємство в разі несвоєчасного внесення оплати, має право стягувати в 2-х облікових ставок НБУ пеню від простроченої суми за кожний день прострочення, включаючи день уплати пені.

Розділом 4 „Порядок розрахунків” визначено, що Співвласник або Орендар здійснює оплату витрат Підприємства в продовж 3-х банківських днів.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що договір укладений строком на рік та діє з 01.09.2007р. по 01.09.2008р.

Згідно до п. 5.4. договору в разі, якщо ні одна сторона в продовж місяця до закінчення строку договору не висунула своїх намірів про зміну або припинення цього договору, він вважається продовженим на наступний строк.

Сторонами доказів на підтвердження намірів про зміну або припинення договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим за висновками суду договір є продовженим.

На виконання умов договору позивачем у період з вересня 2007р. по листопад 2009р. надавались послуги, обумовлені договором.

Так, згідно з обґрунтованого розрахунку заборгованості у спірний період позивачем було надано послуги на загальну суму 998,73грн. виходячи із суми 36,99грн. за місяць при тарифі 0,65грн. за 1 м2 та загальній площі 56,9м2, проте рахунки на оплату зазначених послуг не виставлялися.

Однак, 13.08.2009р. позивачем було вручено відповідачу попередження від 13.08.2009р., де останній просить погасити заборгованість в розмірі 2462,44грн., проте таке попередження відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 998,73грн. за період з вересня 2007р. по листопад 2009р. підлягають частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.

Як видно з матеріалів справи відповідач є орендарем нежитлового приміщення, загальною площею 56,9м2, у житловому будинку Літ. А-12, розташованому за адресою: м. Маріуполь, вул. Київська, 76, а саме: з Літ. А/п, приміщення № 83 (кімн. 2-4, 15, 16а), підвалу.

Зазначений будинок, в якому відповідач є орендарем нежитлового приміщення, переданий на обслуговування позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов’язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Наказом № 176 від 05.09.2001р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України затверджено Методичні рекомендації щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкових територій.

На підставі вказаного наказу рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 352 від 20.12.2006р. затверджений порядок участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибуденкової території в м. Маріуполь.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибуденкових територій проводяться житлово-комунальними підприємства в кожному будинку окремо відповідно до п. 1.3. Загальні положення „Методичних рекомендацій щодо участі суб’єктів підприємницької діяльності в утримання будинків та прибуденкової території”.

Як було вище встановлено судом, умовами договору від 01.09.07р. встановлений розмір експлуатаційних витрат - 0,65грн. за 1м2.

Стосовно заперечень відповідача щодо виправлень у тексті договору, то суд зазначає наступне.

У судовому засіданні 24.02.2010р. за участю представників обох сторін, було дослідження оригінал договору на відшкодування витрат, пов’язаних з експлуатацією та обслуговуванням комунальної власності міста від 01.09.2007р. № 28, що наданий позивачем про що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Дослідивши оригінал договору, судом встановлено, що у останньому від руки проставлено номер договору - № 28, тарифну ставку – 0,65грн. та суму оплати – 36,99грн. Відсутність таких складових у оригіналі екземпляру договору відповідача, останнім не обґрунтовано. До того ж, суд зазначає, що наданий позивачем оригінал договору підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Щодо наявності у п. 4.1. договору дописки „після отримання рахунку”, то така дописка у оригіналі договору позивача відсутня.

З огляду на викладене, заперечення відповідача є неспроможними та судом до уваги не приймаються.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконання зобов’язання з утримання будинку та прибуденкової території в період з вересня 2007р. по листопад 2009р. Що стосується виконання відповідачем зобов’язань по оплати отриманих послуг з обслуговування комунальної власності міста, то такі зобов’язання відповідачем не виконані, а саме не оплачені експлуатаційні витрати за спірний період.

Строк повного проведення розрахунків відповідачем за надані послуги з утримання комунального майна, що були надані у період з вересня 2007р. по липень 2009р. включно настав 17.08.2009р., тобто після спливу 3-х банківських днів з моменту вручення попередження від 13.08.2009р., однак відповідач оплати отриманих послуг не здійснив.

Відповідач в супереч умовам договору, свої зобов’язання, щодо своєчасної оплати експлуатаційних витрат не виконувалися, у зв’язку з чим станом на 30.11.2009р. за останнім облікується заборгованість в розмірі 998,73грн.

Суд задовольняє позовні вимоги частково у сумі 850,77грн. В іншій частині, суд дійшов висновку про неправомірність позовних вимог, у зв’язку з наступним.

Як видно з матеріалів справи, рахунки на оплату отриманих послу з утримання комунального майна не виставлялися, позивачем до матеріалів справи надано лише попередження від 13.08.2009р., де зазначено про наявність заборгованості станом на 01.08.2009р., однак доказів виставлення вимоги, щодо сплати отриманих послуг у період з 01.08.2009р. по листопад 2009р. включно суду не надано, у зв’язку з чим за висновками суду, у відповідача не виникло зобов’язання з оплати отриманих послуг у період з 01.08.2009р. по листопад 2009р.

З огляду на викладене за висновками суду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 147,96грн. за період з 01.08.2009р. по листопад 2009р. слід відмовити, у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Також позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 3.2. договору пеню в розмірі 2976,52грн. за період з 01.09.2007р. по 30.11.2009р., зазначені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище строк виконання зобов’язання з оплати отриманих у період з вересня 2007р. по липень 2009р. послуг настав у період з 13.08.2009р. по 17.08.2009р., а отже й право на нарахування пені на суму боргу в розмірі 850,77грн. у позивача виникло саме 17.08.2009р.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 50,17грн. виходячи з наступного розрахунку – 850,77грн. х (2х 10,25%) / 365 х 105 дні, де 850,77грн. – сума боргу, 105 дні – кількість днів прострочення (з 17.08.2009р. по 30.11.2009р.).

Щодо посилання відповідача, що підприємство знаходиться в нежитловому будинку (добудові), тому рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.12.2006р. № 352 не може бути основою для взаємовідносин сторін, то суд зазначає наступне.

Як видно з договору оренди, відповідачем орендується нежитлове приміщення, загальною площею 56,9м2, у житловому будинку Літ. А-12, розташованому за адресою: м. Маріуполь, вул.. Київська, 76, а саме: приміщення № 83 (кімн. 2-4, 15, 16а), підвал.

Тобто, посилання відповідача на знаходження у нежитловому будинку (прибудові) не відповідає наявним в матеріалах справи договору оренди, яким визначений предмет оренди та чітко визначено, що предмет оренди знаходиться у житловому будинку.

Посилання відповідача на укладення аналогічного договору з сусіднім комунальним підприємством – ПП „Азон” не доведено останнім належними та допустимими у розумінні ст. 32, 33, 34, 36, 37 ГПК України доказами.

Стосовно вимог відповідача про визнання договору на відшкодування витрат, пов’язаних з обслуговуванням комунальної власності міста, укладеного 01.09.2007р. між сторонами недійсним та зобов’язання ЖКП „Житло „Схід” припинити створювати перешкоди суб’єктам господарювання шляхом нав’язування споживачам примусового асортименту товару, то суд зазначає, що такі вимоги, повинні розглядатися в окремому провадженні, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про визнання означеного договору недійним та в разі отримання позитивного рішення на перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-комунального підприємства „Житло „Схід” м. Маріуполь до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „Градієнт ЛТД” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 3975,25грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю „Градієнт ЛТД” (87543, м. Маріуполь, вул. Лютнева, 42, ІНН 22041637) на користь Житлово-комунального підприємства „Житло „Схід” (87557, м. Маріуполь, вул. Олімпійська, 161, ІНН 32164051) заборгованість в розмірі 850,77грн., пеню в розмірі 50,17грн., судові витрати: державне мито в розмірі 23,10грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 53,46грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя