Рішення № 8235945, 03.03.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-811/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 березня 2010 р.

Дзержинский районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого, судді Грищенко Н.М.

при секретарі Желдак О.В.

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом :

ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - про відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з ушкодженням здоров’я ,

В с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 11.12.2009 р. звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - про відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з ушкодженням здоров’я.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона працювала на протязі більш ніж 16 років в шкідливих для людини умовах праці на ВАТ «КЗРК» на посаді грохотовщиці.

В зв’язку з тим, що вона працювала в шкідливих умовах праці, у неї було виявлено професійне захворювання: радикулопатія пояснично-крестцова і шийна з вираженими порушеннями біомеханіки позвонку та стійким больовим синдромом, нейродистровією у вигляді плечелопаткового периартрозу зліва НФС – другого ст.

11 травня 2004 р. було складено Акт № 18/2004 про розслідування хронічного професійного захворювання, відповідно якого професійне захворювання було отримане в результаті неналежних умов праці.

При проходженні первинної комісії МСЕК 02.06.2004 р. їй було встановлено стійку втрату працездатності 50% та третю групу інвалідності. При повторному огляді МСЕК 30.06.2005 р. було підтверджено 50 % втрати професійної працездатності, та третя група інвалідності на безстроково.

С того часу вона живе в постійній напрузі, з жахом чекає, що хвороба почне прогресувати. З моменту встановлення діагнозу вона постійно нервуе, втратила здоровий сон, почала депресувати.

У неї, та у її родини скрутне фінансове становище, щомісячних страхових виплат, які здійснює ВВД ФССНВ України в м. Кривому Розі, вистачає тільки на придбання самих необхідних ліків. Їй дуже болісно відчувати себе обузою, вона повністю усвідомлюю те, що вона взагалі не може нічим допомогти близьким, всі побутові та господарчі проблеми доводиться вирішувати чоловікові, що звичайно, постійно її непокоїть, і нагадує про її недоліки. Біль постійно нагадує про хворобу, тяжко усвідомлювати, що вона не виліковна, і їй доводиться з нею жити весь час. Постійно переживае, що б хвороба не почала ще сильніше прогресувати, хочеться жити нормально, без остраху перед майбутнім.

Хвороба повністю перевернула її життя. Дуже не приємно також і те, що вона, не така вже й літня жінка, не може просто нормально працювати, не мае змоги допомогти дітям.

В даний час навіть такі прості справи, як то приготування їжі чи прибирання в квартирі є для нї проблематичними в виконанні. Вона на вулицю не може виходити так часто, як хотілось би. Потрібно сказати, що дуже не приємно вважати і називати себе інвалідом.

Усі вищевказані незручності викликають у неї почуття своєї неповноцінності, заподіюють моральні страждання, переживання, тому що вона, на її думку, є додатковим тягарем, періодично потребуючим стороньої допомоги, як з боку членів родини, так і з боку навколишніх її людей.

Вона вважає, що її моральні страждання через її незадовільний фізичний стан та погіршення психічного стану є достатніми приводами для компенсації їй моральної шкоди. Вона просить стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 125000 гривень .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на своїх позовних вимогах наполагає в повному обсязі, пояснила, що її нинішній стан здоров’я дуже і дуже тяжкий. За станом здоров’я їй потрібні додаткові витрати на медичну реабілітацію, діагностичні лікувальні засоби, тощо; планове курсове лікування 1-2 рази на рік, потребується оздоровлення в санаторії-профілакторії, а також санаторно-курортне лікування, які потребують додаткових фінансових затрат з сімейного мізерного бюджету. Вона просить суд стягнути на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 125000 грн.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі. При цьому підтвердив обставини, викладені в позовній заяві.

Також представник позивачки пояснив, що позивачка через придбані нею наслідки профзахворювання відчуває себе неповноцінною людиною, відчуває себе тягарем в сім'ї. Протягом тривалого періоду часу позивачка страждає швидкою стомлюваністю. Вона вимушена прикладати великі зусилля для пристрою свого життя. Все це заподіює їй значні моральні і фізичні страждання.

При невеликих фізичних навантаженнях позивачка швидко втомлюється, втрачає працездатність, відчуває стійкий біль та обмеження рухів в шийному та поперекових відділах хребта, плечових , ліктьових і колінних суглобах, утруднення ходи , оніміння кінцівок, вона втратила працездатність, і життя для неї стало суцільним стражданням.

При такому самопочутті у позивачки постійно пригнічений настрій. Через придбані проф. захворювання і наслідки всього, позивачка стала нервовою, роздратованою, запальною, що відбилося на спілкуванні її з близькими, друзями.

Вона часто звертається до лікувальних установ по медичну допомогу, що у свою чергу вимагає додаткові витрати. Позивачка вважає, що з вини підприємства, яке не забезпечило безпечні і нешкідливі умови праці, порушений її нормальний спосіб життя, вона вимушена витрачати додаткові зусилля для організації свого життя.

Стан здоров'я її продовжує погіршуватися по теперішній час, не дивлячись на неодноразові курси лікування. Позивачка залишається в стані пригніченості і депресії.

Для того, щоб поправити своє здоров'я їй необхідне тривале лікування, що вимагає великих матеріальних витрат.

Заподіяний моральний збиток позивачка оцінює в сумі 125000 грн. і просить суд стягнути з відповідача заподіяну їй моральну шкоду з урахуванням ступеня пошкодження здоров'я, відсотка втрати працездатності і з урахуванням переносимих ним страждань і переживань.

Представник відповідача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - проти позову заперечує і пояснила, що Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди громадянинові МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивачки не був.

Крім того, у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку» Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”.

Законом України № 717 – V від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, відповідно до яких всі норми даного закону , якими передбачалося виплата моральної шкоди – виключено.

Таким чином, Фонд соціального страхування… не повинен виплачувати позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши позивачку, її представника, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

При обговоренні питання про спричинення позивачці ОСОБА_1 морального збитку, суд враховує конкретні обставини спричинення шкоди, стан її здоров'я.

Позивачка ОСОБА_1 працювала на ВАТ «КЗРК» на посаді грохотовщиці, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 4-6).

При обстеженні позивачки в Українському НДІ промислової медицини їй було встановлено діагноз: радикулопатія пояснично-крестцова і шийна з вираженими порушеннями біомеханіки позвонку та стійким больовим синдромом, нейродистровією у вигляді плечелопаткового периартрозу зліва НФС – другого ст.

11 травня 2004 р. було складено Акт № 18/2004 про розслідування хронічного професійного захворювання, відповідно якого професійне захворювання було отримане в результаті неналежних умов праці. ( а.с. 8-9).

Робота позивачки в тяжких умовах праці підтверджується доданої до матеріалів справи санитарно – гігіїничною характеристикою умов праці від 14.0.2004 р. ( а.с. 12).

При проходженні первинної комісії МСЕК 02.06.2004 р. позивачці було встановлено стійку втрату працездатності 50% та третю групу інвалідності.( а.с. ) . При повторному огляді МСЕК 30.06.2005 р. було підтверджено 50 % втрати професійної працездатності, та третя група інвалідності на безстроково. ( а.с.11)

Унаслідок придбання професійного захворювання ОСОБА_1 многоразово перебувала на лікуванні як в міських лікарнях, так і неврологічному відділенні Клініки Українського НДІ промислової медицини (УНДІПМ), що підтверджується виписними епікризами, а також виписками із історії хвороби, які знаходяться в матеріалах справи ( л.д. 13- 26).

З медичних документів, доданих до матеріалів справи видно, що за станом здоров’я позивачеві потрібні додаткові витрати на медичну реабілітацію, діагностичні лікувальні засоби, тощо; планове курсове лікування 1-2 рази на рік, потребується оздоровлення в санаторії-профілакторії, а також санаторно-курортне лікування.

Як пояснив представник позивачки, ОСОБА_1 випробовує постійно пригнічений настрій, їй протипоказана фізична праця, що зачіпає її самолюбність і гідність. Їй потрібна постійна допомога з боку родичів і знайомих. Всі незручності, пов'язані з придбаним профзахворюванням заподіює позивачці моральні страждання, переживання. Позивачці доводиться застосовувати додаткові зусилля для забезпечення її життєвих проблем. Почуття неповноцінності привело до того, що у позивачки погіршилися стосунки з оточуючими. Все це призвело до того що вона стала замкнутою людиною, постійно знаходиться у подавленому стані, життя не приносить їй радості.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачці моральну шкоду в зв’язку з тим, що на той час, коли їй було встановлено стійка втрата професійної працездатності, а це було у 2004 р., згідно зі ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відшкодовувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду, покладено було на Відділення виконавчої дирекції Фонду…

Також рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року встановлено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Той факт, що у відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» п 22 ст. 71 зупинено дію абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - в «частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку»», на думку суду не може бути прийнято до уваги. Згідно рішень Конституційного Суду України № 6- рп/2007 р. від 09.07.2007 р. № 10-рп/2008 р. від 22.05.2008 р. « Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина».

Зважаючи на ступінь втрати професійної працездатності позивачки, стан її здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в її житті, характер майнових втрат, тривалість страждань і переживань, суд вважає, що компенсацію за заподіяного морального ушкодження слід призначити у розмірі 30000 грн. , що буде відповідне тим стражданням і переживанням які зазнає ОСОБА_1, а в останній частини позову позивачці слід відмовити.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сторони у справі звільнено від державного мита.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004 р., ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. ( з доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 р.), ст.ст. 10, 11, 27, 60, 213- 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш І В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України у Дніпропетровський області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

В останній частині позову – відмовити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області на користь держави 15 гривень в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Інші судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: Н.М.Грищенко