Рішення № 8235910, 11.03.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-735/10/0408

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2010 року Дзержинський районний суд м.Кривого Рогу у складі :

головуючого - судді Свистунової О.В.

при секретарі Севастьянової І.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг" - про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг" про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з 2001 року по 2007 роки він пропрацював підземним слюсарем з ремонту устаткування у відповідача - Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг». Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 27.01.2009 року позивачу встановлено професійні захворювання - діагноз: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом; дифузний кардіосклероз. 28 травня 2009року було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання № 26, згідно пункту 17 Акту причиною професійних захворювань явилось: робота в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, що перебільшували гранично допустимі норми. В Акті встановлено, що винним в захворюванні позивача є керівництво відповідача - підприємства Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг».

Крім того, за висновком МСЕК від 22.07.2009 року позивачу первинно та безстроково встановлено - 25 % професійної втрати працездатності .

Позивач вважає, що втратив своє здоров’я та працездатність саме з вини підприємства - відповідача, в результаті чого переносить фізичну біль та моральні страждання, наявність яких полягає в наступному: постійне відчуття значного фізичного болю в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, плечових і колінних суглобах; утруднення при ходьбі, оніміння кінцівок. Не зважаючи на те, що позивач вже на пенсії і припинив контакт з професійними шкідливими умовами праці, його стан прогресивно погіршується. Через важку працю, в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово, протягом 2007 – 2009років перебував на лікуванні в медичних закладах міста ОСОБА_4, що підтверджується виписними епікризами .

Враховуючи вищезазначене п озивач просить, поновити йому строк, встановлений для звернення з позовною заявою до суду. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 125 000 гривень та просить стягнути цю суму з відповідача, а саме - Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 не був присутній, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, при цьому послалася на обставини вказані в позовній заяві, а саме зазначив, що з вини підприємства, позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково, зазначив, що позивач часто змушений звертатися за допомогою лікарів. Також, представник позивача пояснив, що його довірителю було відомо про шкідливі умови праці, проте, він не знав і не повинен був знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких він отримав профзахворювання та переносить на теперішній час моральні та фізичні страждання. Позивач майже всю свою трудову діяльність пропрацював на шахті ім..Артема РУ ім.. Кірова, яку в подальшому було передано відповідачу. Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг» позов не визнала та суду пояснила, що підземні умови праці в яких працював позивач обумовлені шкідливими виробничими факторами усунути які не можливо, позивач користувався пільгами та - пільговою пенсією, підвищеною заробітною платою, додатковими відпустками. З 21року 3міс. позивач в них працював лише 5років 6місяців. Зауважила, що позивач також не обґрунтував розмір компенсації моральної шкоди, не надав доказів які б свідчили про перенесений психологічний стрес. Крім того, представник відповідача зауважила, що позивач втратив частково здібність до професійної діяльності. Враховуючи вищезазначене просить в позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

При обговоренні питання щодо спричинення позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, а також ті істотні зміни, які вимушено відбулись у його життєвих стосунках.

Як було встановлено у судовому засіданні, і цей факт підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.5-15), ОСОБА_3 з 01.05.2001р. працював у Відкритому акціонерному товаристві «КДГМК «Криворіжсталь» (у теперішній час правонаступником якого є – ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг») - підземним слюсарем з ремонту устаткування. В березні 2007р. звільнений у зв’язку з виходом на пенсію. Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 27.01.2009 р. встановлено професійні захворювання - діагноз: радикулопатія шийна та попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом; дифузний кардіосклероз. 28.05.2009р. було проведено розслідування та складено Акт розслідування професійного захворювання - № 26 (а.с.16-17), комісія в складі представників: керівництво ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг», санітарно-епідеміологічної станції Жовтневого району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань, клініки Українського НДІ промислової медицини, встановлено, пунктом 17, що причиною професійного захворювання є робота в умовах важкої фізичної праці та несприятливий мікроклімат, що перебільшували гранично допустимі норми. Згідно пункту 19 Акту зазначено, що винним в професійних захворюваннях є - адміністрація ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг».

За висновком МСЕК від 22.07.2009 року (а.с.18) позивачу первинно та безстроково встановлено - 25 % професійної втрати працездатності та на безстроковий термін, протипоказаними є: важка праця, несприятливий мікроклімат.

Із наданих позивачем в якості доказів виписних епікризів встановлено, що він неодноразово (11разів) знаходився в медичних закладах на лікуванні, протягом 2006 – 2009років (а.с.19-29). Як зазначено в медичних документах, лікарями йому рекомендовано: медикаментозне лікування, уникати фізичних навантажень, уникати переохолоджень, щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, санаторно-курортне лікування.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Так, суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично-допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідач. Від професійних захворювань позивач втратив працездатність в розмірі 25 % та на безстроковий термін. Від професійних захворювань позивач переносить фізичний біль. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійних захворювань порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, а за таких обставин переносить моральні страждання та переживання.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачеві моральну шкоду. Доводи представника відповідача ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг» про те, що не лише він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути і РУ ім.. Кірова та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли у 2009 році , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Що стосується роботодавця РУ ім.. Кірова, шахта ім.. Артема, де працював позивач, після реорганізації була передана до ШУ КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого у теперішній час є ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг».

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 ОСОБА_5 України.

Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивач є інвалідом, кожний рік проходить стаціонарно лікування, фізично страждає та морально переживає від отриманих ним професійних захворювань , суд вважає , причини пропуску строку звернення до суду поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто – 125 000 грн., також, суд враховує, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, а саме 25% втрати професійної працездатності, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача – 25% та на безстроковий термін, стан його здоров'я, наслідки які можуть наступити, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, а також той факт, що з 01.06.2009 року мінімальна заробітна плата становить 625 грн., а оскільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід призначити у розмірі 10 000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням які зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача 05.02.2008 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується. Згідно ч.3 ст.22 ОСОБА_5 України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов»язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у липні 2009 року, а звернувся позивач із зазначеними вимогами лише у листопаді 2009 року, у зв»язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, що підтверджено письмовими матеріалами справи, суд поновлює позивачу строк позовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу  висновку МСЕК, яку  повинен відшкодувати позивачу  відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме: судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 07,50 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258. Позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” та вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 27, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг" - про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити пропущений строк , встановлений для звернення позивача до суду.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень (десять тисяч грн.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг" на користь держави судовий збір в розмірі - 08,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_4 Ріг" на користь держави (одержувач: УДК у м. Кривому Розі код ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012 р/р 31218259700020) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі - 07,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошення рішення.

Після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя О.В.Свистунова

Повне рішення суду виготовлено 11 березня 2010 року.

Суддя О.В.Свистунова