Рішення № 8235791, 04.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.10 р.                     Справа № 34/6                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

При секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Юрковецький спиртовий завод”, с.Юрківці, Вінницька область ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдонбудпром”, м.Донецьк,

про стягнення 15110,70грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державним підприємством „Юрковецький спиртовий завод”, с.Юрківці, Вінницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдонбудпром”, м. Донецьк про стягнення 15110,70грн.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що наданий відповідачем рахунок-фактура було оплачено позивачем частково у сумі 15000грн., однак відповідачем не виконано своїх зобов’язань і станом на 19.01.2009року не поставлено жодної тони котельного палива.

Відповідач у судові засідання 04.02.2010року та 04.03.2010року не з’явився, причин нявки не повідомив. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб №472203 - 472205 (а.с.20-22) місцезнаходження відповідача 83016 місто Донецьк, вулиця Сиваська будинок 40. Саме за цією адресою судом направлялися ухвали. Однак конверт повернувся із відміткою за закінченням терміну зберігання.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом ч.4 ст.17 Закону, в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо фізичної особи-підприємця, як: місце проживання; дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього; дані про перебування фізичної особи - підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, а також підстава для його внесення тощо.

При цьому, відповідно до ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :

Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрдонбудпром” 13 серпня 2009року було надано позивачу рахунок фактуру №СФ-0000004 на оплату котельного палива у кількості 33т на загальну суму 66000,00грн разом з ПДВ.

Позивач платіжним дорученням №450 від 14.08.2009року частково оплатив котельне паливо згідно рахунку-фактури № СФ-0000004 від 13.08.2009р. у сумі 15000,00грн.

Листом № 619 від 22 жовтня 2009року позивач звернувся до директора ТОВ „Укрдонбудпром”, у якому просив повернути грошові кошти у сумі 15000,00грн, у зв”язку із тим, що котельне паливо не було поставлено на адресу позивача.

У зв”язку із неотримання котельного палива та відповіді на лист №619 від 22.10.2009року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 883 від 04.11.2009року з проханням перерахувати на його рахунок грошові кошти в сумі 15000,00грн. Доказом направлення претензії позивачем надано поштова квитанція №4723 від 06.11.2009р. Претензія залишена відповідачем без відповіді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

У частині сьомій вказаної статті визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання. Згідно ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем платіжним дорученням № 450 від 14.08.2009р. частково було оплачено товар у сумі 15000,00грн згідно наданого відповідачем рахунку-фактури, однак відповідач не виконав свої зобов”язання та не поставив на адресу позивача котельне паливо.

Доказів поставки котельного палива або повернення грошових коштів у сумі 15000,00грн. відповідачем надані не були.

У зв'язку з недопоставкою товару (котельного палива) на суму 66000,00грн грн., Державне підприємство „Юрковецький спиртовий завод” відмовилось від подальшого виконання зобов'язання, внаслідок чого частково перераховані кошти в сумі 15000,00 грн. перебувають у ТОВ „Укрдонбудпром” безпідставно.

Відтак позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 15000грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд виходить з наступного.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно статтею 536 зазначеного вище Кодексу встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Врахувавши те, що позивач перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 15000,00грн. платіжним дорученням №450 від 14.08.2009р., а відповідачем зобов’язання щодо поставлення продукції не були виконані, суд дійшов висновку, що вони знаходилися у відповідача в користуванні безпідставно.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача із листом №619 від 22 жовтня 2009року. з вимогою повернути грошові кошти у сумі 15000грн. Доказом направлення листа є поштова квитанція від 23.10.2009р. (а.с.6).

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що лист №619 від 22.10.2009р. є пред’явленням відповідачу вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, а тому обов’язок по поверненню безпідставно отриманих грошових коштів у відповідача виник у семиденний строк від дня пред’явлення вимог, тобто з 03.11.2009р. (23.10.2009р. + 7 днів + 4 дні поштового перебігу) та відповідно є строком, з якого починається обчислення штрафних санкцій. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення та 3% річних у сумі 110,70грн. підлягають задоволенню частково в сумі: 93,70грн, оскільки позивач невірно визначено момент, з якого необхідно нараховувати штрафні санкції.

Суд дійшов висновку, що з моменту пред’явлення претензії позивачем відповідачу щодо повернення надлишково перерахованих коштів у останнього виникає грошове зобов’язання перед позивачем повернути безпідставно отриману частину авансу на суму якого, як на грошове зобов’язання, нараховуються інфляційні втрати та проценти за користування чужими грошима. Що стосується правового регулювання даних правовідносин сторін, то суд вважає, що обов’язок повернути безпідставно отриманий аванс на суму якого не повинно було здійснюватись поставки товару (ст.1212 ЦК України) , нічим не відрізняється від обов’язку повернути суму попередньої оплати в разі відмови продавця передати попередньо оплачений товар (ч.2 ст.693 ЦК України), оскільки в обох випадках обов’язок повернути кошти викає як зобов’язання особи, яка з певного часу неправомірно користується чужими грошовими коштами, і за невиконання якого ст.625 ЦК України застосовується відповідальність. Така правова позиції викладена у постанові ВГСУ від 19.11.2009року по с праві №33/27-09.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Крім того позивачем при поданні позову було сплачено державне мито платіжним дорученням № 724 від 21.12.2009року у сумі 170,6грн., відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене мито розмірі 19,49грн.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державним підприємством „Юрковецький спиртовий завод”, с.Юрківці, Вінницька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдонбудпром”, м. Донецьк про стягнення 15110,70грн. задовольнити частково у розмірі 15093грн.70коп.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдонбудпром” (83016, м.Донецьк, вул. Сиваська, б-40, р/р 2600207110009 в АКБ „Правекс-Банк”, м. Київ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 34500154) на користь Державного підприємства „Юрковецький спиртовий завод”(Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Юрківці, вул. Леніна, 291, р/р2600614376 в Вінницькому ОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Могилів-Подільський, МФО 302247, код ЄДРПОУ 05459186) борг в сумі 15000,00грн. та 3% річних в сумі 93,70грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрдонбудпром” (83016, м.Донецьк, вул. Сиваська, б-40, р/р 2600207110009 в АКБ „Правекс-Банк”, м. Київ, МФО 321983, код ЄДРПОУ 34500154) на користь Державного підприємства „Юрковецький спиртовий завод”(Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Юрківці, вул. Леніна, 291, р/р2600614376 в Вінницькому ОД „Райффайзен Банк Аваль”, м. Могилів-Подільський, МФО 302247, код ЄДРПОУ 05459186) витраті по сплаті державного мита в розмірі 150,94грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Видати Державному підприємству „Юрковецький спиртовий завод” довідку на повернення надмірно сплаченого державного мита в розмірі 19,49 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя