Рішення № 8235773, 25.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.10 р.                     Справа № 40/344                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м. Маріуполь

до відповідача дочірнього підприємства „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча”, с. Широкіне

про стягнення 52781 грн. 16 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Фурсова О.О. - юрисконсульт

від відповідача: Рудиков І.М. – юрисконсульт

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, витребування від учасників судового процесу додаткових вимог у судовому засіданні відповідно до вимог частини 4 статті 77 ГПК України з 11 год. 20 хвил. 25.02.10р. до 13 год. 20 хвил. 25.02.10р. було оголошено перерву, що знайшло своє відображення у протоколі судового засіданні.

За клопотанням сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Суть спору: відкрите акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь” звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до дочірнього підприємства „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча” про стягнення основного боргу в сумі 2072 грн. 40 коп., пені в сумі 358 грн. 50 коп., інфляційних в сумі 124 грн. 34 коп., 3 % річних в сумі 47 грн. 52 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, неустойки за порушення строку повернення майна в сумі 29990 грн. 40 коп., штрафу за нецільове використання об’єкту в сумі 20188 грн. згідно договору оренди №118/112 від 01.12.07р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

До прийняття рішення по справі представник позивача згідно вимог ст. 22 ГПК України зменшив свої позовні вимоги, у зв’язку з чим намагається стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 2060 грн. 52 коп., пеню в сумі 356 грн. 52 коп., інфляційні в сумі 123 грн. 63 коп., три відсотки річних в сумі 47 грн. 25 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, неустойку за порушення строку повернення майна в сумі 29700 грн. та штраф за нецільове використання об’єкту в сумі 20188 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав по викладеним у відзиві обставинам, однак безпосередньо у судовому засіданні вважає їх частково обґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Тому всі ризики відносно наслідків по даній справі покладаються на нього.

Звірку розрахунків між сторонами належним чином не було проведено, але судом враховано той факт, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.12.07р. між відкритим акціонерним товариством „МК „Азовсталь”, далі Орендодавець, та дочірнім підприємством „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча”, далі Орендар, було укладено договір оренди майна №118/112, а саме частину набережної (залізо-бетоний причал) для відстоювання малих плавзасобів, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1 (цех морських перевезень), яка знаходиться на балансі цеху морських перевезень (№159), загальною довжиною 55 метрів та остаточною вартістю станом на 01.12.2007р. 100940 грн.

На виконання п. 1.1 договору орендоване майно було передано Орендодавцем у користування Орендареві відповідно до акту приймання-передачі від 01.12.07р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій.

Пунктом 2.1 договору сторонами було обумовлено строк дії договору, а саме з 01.12.07р. по 31.12.08р.

За приписами пункту 3.1 договору Орендар за користування майном повинен щомісячно сплачувати орендну плату в сумі 1650 грн., в тому числі ПДВ 275 грн. Крім того, Орендар сплачує витрати, пов’язані з використанням електропостачання, як це передбачено п. 3.5 договору оренди.

Порядок розрахунків передбачено п. 3.6 договору, а саме за користування майном Орендар щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за звітним, перераховує на поточний рахунок Орендодавця платежі, передбачені п. п. 3.1, 3.5 договору.

Однак свої зобов’язання за договором Орендар належним чином не виконав, внаслідок чого за ним за період з 01.12.08р. по 31.12.08р. утворився борг з орендної плати в сумі 2060 грн. 52 коп., який позивач намагається стягнути.

Порядок передачі об’єкту оренди знайшло своє відображення у пункті 5.3 договору, який вказує на те, що при закінченні строку оренди, Орендар повинен передати майно Орендодавцю за актом прийому-передачі, в термін, що не повинен перевищувати 5-ти робочих днів.

Строк дії договору закінчився 31.12.08р., а 19.01.09р. позивач надіслав на адресу відповідача листа № 0118/53 в якому зазначив, що у зв’язку з закінченням строку дії договору, слід повернути майно, яке перебувало в оренді. На час розгляду справи, майно не повернуто, а тому відповідно до вимог пункту 6.3 договору та приписів частини другої статті 785 ЦК України намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користуванням майном за весь час прострочення з 01.01.09р. по 30.09.09р. у сумі 29990 грн. 40 коп. (з урахуванням нової ціни позову вона дорівнює 29700 грн.).

Пунктом 6.5 договору сторони встановили міру відповідальності за прострочення внесення орендних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Крім того, сторонами у пункті 6.5 договору встановлений спосіб забезпечення виконання зобов’язань у вигляді пені. Вказаний пункт передбачає, що у разі порушення терміну сплати орендної плати з Орендаря стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення. Залучений до матеріалів справи позивачем розрахунок пені дорівнює 356 грн. 52 коп. за період прострочення внесення орендних платежів з 21.01.09р. по 26.10.09р.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не встановлений договором або законом, Орендодавець намагається стягнути з Орендаря три проценти річних за договором оренди за період з 21.01.09р. по 26.10.09р. в сумі 123 грн. 63 коп. Згідно розрахунків, збитки від інфляції за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 21.01.09р. по 26.10.09р. складають 47 грн. 25 коп.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що об’єкт оренди використовується відповідачем для відстою плавзасобу – СРТМ „Генерал Аршинцев”. Проте у період дії договору Орендодавцем був зафіксований факт використання майна не за призначенням, а саме перевіркою, проведеною спільно з Державною екологічною інспекцією Азовського моря встановлено, що об’єкт договору використовувався для утилізації СРТМ „Слава Керчі”. Вказані позивачем обставини кореспондуються з вимогами статті 773 ЦК України.

Після виявлення цього факту відповідачеві було направлено припис капітана порту „Азовсталь” від 31.10.08р. №07-299 про усунення порушень використання майна. 02.12.08р. відповідачеві було направлено листа №077-329 з повторною вимогою звільнити причал від частково утилізованого СРТМ „Слава Керчі”. Проте дані вимоги відповідачем не були виконані.

Так, позивач намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% від вартості об’єкту оренди, вказаної в п. 1.2 цього договору, за нецільове використання об’єкта оренди в сумі 20188 грн.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.

Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даного виду договору оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638 ЦК України. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Пункт 1 ст. 759 ЦК України зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Свої зобов’язання відповідач не виконав, орендну плату згідно вимог ст. 286 ГК України та умов договору в сумі 2060 грн. 52 коп. своєчасно не сплатив.

За таких обставин, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача суму індексованої орендної плати в розмірі 2060 грн. 52 коп. за грудень 2008 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несвоєчасного внесення орендних платежів, встановлено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.

Наданий до матеріалів справи розрахунок пені відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення внесення орендних платежів в сумі 356 грн. 52 коп. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інший розмір процентів не був встановлений договором та законом, то позовні вимоги щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 47 грн. 25 коп. та інфляційних в сумі 123 грн. 63 коп. за період з 21.01.09р. по 26.10.09р. за прострочення виконання грошових зобов’язань також вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення в відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за весь час такого прострочення в сумі 29 700 грн., то суд вважає їх необґрунтованими виходячи із наступного:

Умовами пункту 6.3 договору передбачено, що у разі невиконання Орендарем зобов’язань щодо повернення об’єкта оренди, якщо договір припинив свою дію або його було розірвано, Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди за весь час такого прострочення.

Втім, акт повернення майна не було складено за виною Орендодавця, оскільки Орендарем було направлено листа №53 від 21.01.09р. на адресу відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” щодо узгодження дати, часу та місця прибуття представників сторін для складення акту приймання-передачі об’єкту оренди, а тому Орендар залишив цей лист без уваги. Таким чином, за виною позивача, як Орендодавця спірного майна не було складено акт про повернення об’єкту оренди.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з дочірнього підприємства „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча” неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 29700 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 20188 грн. є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки за приписами п. 6.4 договору, в разі нецільового використання Орендарем об’єкту оренди, Орендар сплачує Орендодавцеві штраф в розмірі 20% від вартості об’єкту оренди, вказаної в п. 1.2 цього договору. Але посилання позивача на використання об’єкта оренди не за призначенням є хибними і даний факт не знаходить підтвердження.

Дочірнє підприємство „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча” не є власником судна СРТМ „Слава Керчі”, а тому не має повноважень на утилізацію чужого майна. Тобто, позивачем не доведено нецільове використання відповідачем об’єкту оренди.

Крім того, на території позивача діють правила внутрішнього об’єктового режиму, згідно яких допуск як на територію, так і з території відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” здійснюється за пропусками. Згідно пропусків, встановлених позивачем, здійснюється вивезення товарно-матеріальних цінностей з його території. Тобто, якщо б Орендар дійсно проводив утилізацію судна СРТМ „Слава Керчі”, то звернувся б за дозволом до позивача на вивезення з його території продуктів утилізації. Але такого звернення позивачем не було зафіксовано.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог згідно приписів ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. Представник позивача, присутній у судовому засіданні, надав суду згоду на оголошення скороченого тексту рішення відповідно до вимог ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 599, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 55, 202, 203, 283, 286 ГК України, ст. ст. 22, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча”, 87650, Донецька область, Новоазовський район, с. Широкине, вул. Рибацька, буд. 1, ід. код 34274000, МФО 334442, р/р 260053015399924 в БВ „Новоазовське” Філії Іллічівське Головне відділення Промінвестбанку в м. Маріуполь, на користь:

- відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, 87650, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Леп орського, 1, ід. код 00191158, МФО 334970, р/р №26002480020000 у Центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк, борг з орендної плати в сумі 2060 грн. 52 коп., пеню в сумі 356 грн. 52 коп., інфляційні в сумі 123 грн. 63 коп., три проценти річних в сумі 47 грн. 25 коп., державне мито в сумі 25 грн. 88 коп. та витрати на забезпечення судового процесу в сумі 11 грн. 64 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з дочірнього підприємства „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча” неустойки в сумі 29700 грн. - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з дочірнього підприємства „Ілліч-Рибак” відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча” штрафу в сумі 20188 грн. - відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя