Рішення № 82356442, 04.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2019 Справа №607/4034/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю., представника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Кучмій Миколи Ярославовича, представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника Володимира Володимировича, представника ОСОБА_2 - адвоката Коцюби Надії Ярославівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов`язання змінити умови договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк»)звернувся в суд з позов до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (на момент розгляду справи у суді змінила прізвище на ОСОБА_6 )про стягнення заборгованості за договором кредиту. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 кредитного договору № 11196187000 від 09 серпня 2007 року (в системі № 11448238000), з наступними змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 02 квітня 2009 року, № 2 від 05 січня 2012 року, № 3 від 17 січня 2012 року, вона отримала кредит у сумі 50'000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, зобов`язалась повернути ці кошти та сплатити відсотки в порядку і в терміни, встановленні договором. В подальшому валюту кредитування було змінено з долара США на гривню. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника були укладені договора поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконує, внаслідок чого, станом на 13 березня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 308'131,99 грн. Ці кошти позивач вважає за необхідне стягнути з усіх відповідачів, як солідарних боржників.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її адвокат Мельник В.В., подала відзив у якому зазначала, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки про укладенні додаткової угоди від 17 січня 2012 року, котра по суті була реструктуризацією кредиту та згідно якої було змінено валюту кредитування, позичальнику не було доведено до відома належного розрахунку згідно якого мала місце така реструктуризація. При укладенні цієї угоди було порушено принцип справедливості, добросовісності, рівності та свободи у відносинах споживчого кредитування, які передбачені у статтях 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що додаткова угода № 3 до кредитного договору не була реструктуризацією кредитного боргу.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відзивів не подавали.

Водночас, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Коцюба Н.Я., подала зустрічний позов до ПАТ «УкрСиббанк» у якому просила змінити пункт 2 Додаткової угоди № 3 від 17 січня 2012 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11196187000 від 09 серпня 2007 року та пункту 2 Додаткової угоди № 1 від 17 січня 2012 року до Договору поруки № 11196187000 від 09 серпня 2007 року, виклавши суму фактичної заборгованості за споживчим кредитом та розрахунок платежів у національній валюті України - гривні із розрахунку співвідношення долару США до гривні за курсом Національного банку України діючим на день укладення Договору про надання споживчого кредиту № 11196187000 від 09 серпня 2007 року. В обґрунтування цих вимог зазначає, що 09 серпня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11196187000. Вона, тобто ОСОБА_2 , поручилась за належне виконання боржником, своїх зобов`язань за цим договором. 17 січня 2012 року до вказаного кредитного договору було укладено додаткову угоду згідно якої було реструктуризовано залишок кредитних коштів в сумі 41'463,43 дол. США у гривневий еквівалент. У цій додатковій угоді зазначено, що: «Сторони дійшли згоди, що банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаній у цій Додатковій угоді у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленій в базовій валюті, що дорівнює 665'687,07 грн., у порядку і на умовах зазначених в Договорі та в цій Додатковій угоді. На дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальнику надається транш в національній валюті розмірі 334'402,56 грн. в межах ліміту кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії, встановлений цій Додатковій угоді, включає в себе суму кредиту, виданого Позичальнику за Договором до підписання цієї Додаткової угоди. Ліміт кредитної ліній зменшується до розміру фактичної заборгованості за Договором, з дати здійснення Позичальником часткового або повного погашення кредитної заборгованості за Договором, при цьому подальше збільшення ліміту кредитної лінії та видача нових траншів не здійснюється.» Надалі саме з цієї суми з 334'402,56 грн. з 17 січня 2012 року банком нараховуються відсотки та здійснюється позичальником погашення кредиту та відсотків у національній валюті України.». Також 17 січня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору поруки, де зазначено, що сума кредитного договору становить 665'687,07 грн., а сума траншу отриманого у гривнях становить 334'402,56 грн. ОСОБА_2 вважає, що при переведенні доларового кредиту у гривневий, банком було включено несправедливі умови, порушено принцип добросовісності, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, а також введено в оману позичальника та поручителя, оскільки реструктуризація кредиту здійснена не у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме частини 12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Цією нормою права визначено, що у разі реструктуризації кредитного зобов`язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях з курсом, що діяв на момент отримання кредиту. Всупереч цій нормі права, банк здійснив розрахунок виходячи не з курсу долара США, що діяв на момент укладення кредитного договору, тобто 5,05 грн. за один дол. США, а з того, що був актуальний на момент укладення додаткової угоди, тобто 8,064 грн. за 1 дол. США. Внаслідок чого у боржника та у поручителів виникло додаткове кредитне зобов`язання, що ОСОБА_2 і вважає порушенням своїх прав. Також остання посилається на те, що позичальник здійснив переплату належної суми на 25'000 грн., а відтак у банку відсутнє право вимагати дострокового повернення всієї суми боргу. Посилається на неправомірність поданого банком розрахунку заборгованості.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» відзиву на зустрічний позов не подав.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав первісні вимоги з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. У задоволені зустрічного прозову просив відмовити.

Представник ОСОБА_2 , - адвокат Коцюба Н.Я. у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечила. Зустрічний просила задовольнити з мотивів, викладених у зустрічній позовній заяві.

Оникієнко Р.І. у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. З огляду на це суд вважає, що розгляд справи слід провести за його відсутності на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного - відмовити, з огляду на таке.

09 серпня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 11196187000 (далі також може вживатись як Кредитний договір; а.с. 12-22).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2.2. цього правочину банк зобов`язався надати ОСОБА_1 , а вона зобов`язалась прийняти, належним чином використати і повернути банку не пізніше ніж до 08 серпня 2028 року кошти в сумі 50'000 дол. США та сплатити плату за кредит в розмірі у порядку та на умовах, зазначених у договорі.

Згідно з пунктом 1.3.1. Кредитного договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 9,5% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування, розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Для забезпечення виконання умов Кредитного договору, окрім іншого, 09 серпня 2017 року позивачем було укладено два договори поруки; з ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 , яка пізніше змінила прізвище на Конопліцька згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2012 року у справі № 1915/7052/2012. (а.с. 29, 41, 224)

Пунктами 1.1., 1.3. цих договорів визначено, що кожен із поручителів зобов`язався відповідати солідарно перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Позивач свої зобов`язання за Кредитним договором в частині надання кредитних коштів ОСОБА_1 виконав; вона їх отримала.

У подальшому АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали: 02 квітня 2009 року додаткову угоду № 1 до Кредитного договору згідно якої зміно графік погашення кредиту; 05 січня 2012 року додаткову угоду № 2 до Кредитного договору відповідно до якої змінено порядок списання коштів для погашення своїх договірних зобов`язань. (а.с. 23, 28-29)

З моменту отримання кредиту до 30 грудня 2011 року ОСОБА_1 належно виконувала умови Кредитного договору, тобто згідно встановленого графіку, за виключенням одного разу, коли у неї утворилась прострочена заборгованість, яка у подальшому була погашена.

17 січня 2012 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 3 до Кредитного договору (далі Додаткова угода № 3).

Нею, окрім іншого, погоджено, що банк зобов`язується надати позичальнику, а останній в свою чергу прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цій додатковій угоді у формі кредитної лінії з лімітом, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 665'687,07 грн. у порядку і на умовах, зазначених у Кредитному договорі та цій Додатковій угоді. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів в національні валюті в межах ліміту кредитної лінії та перерахування на поточний рахунок в національній валюті № 26203041469600, відкритий позичальнику в банку. В дату укладення цієї додаткової угоди позичальнику надається транш в національній валюті в розмірі 334'402,56 грн. в межах ліміту кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії, встановлений у цій додатковій угоді, включає в себе суму кредиту, виданого позичальнику за Кредитним договором до підписання цієї додаткової угоди. Ліміт кредитної лінії зменшується до розміру фактичної заборгованості за Кредитним договором, з дати здійснення позичальником часткового або повного погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором, при цьому подальше збільшення ліміту кредитної лінії та видача нових траншів не здійснюється.

Таким чином відбулась реструктуризація кредиту, внаслідок якої була змінена валюта кредитування та умови повернення коштів.

Посилання представника позивача на зворотне є безпідставними. Відсутність у назві Додаткової угода № 3 слова «реструкрутизація» не нівелює юридичної природи цього правочину, згідно якого відбулась трансформація боргу та механізму його повернення.

17 січня 2012 року позивач уклав з ОСОБА_3 додаткову угоду № 1 до договору поруки від 09 серпня 2007 року у якій він дав згоду на зміну основного зобов`язання за Кредитним договором, що виникла внаслідок укладення Додаткової угоди № 3. (а.с. 40)

Аналогічна додаткова угода № 1 у цей же день була укладена і з іншим поручителем - ОСОБА_2 (а.с. 43)

Як вбачається з розрахунку заборгованості, з моменту реструктуризації, тобто з січня 2012 року до березня 2013 року ОСОБА_1 послідовно виконувала умови Кредитного договору з урахуванням усіх додаткових угод, в тому числі і Додаткової угоди № 3; щомісячно сплачувала обов`язкові платежі у національній валюті згідно графіка.

З квітня 2013 року до грудня 2015 року вона, хоча і не регулярно та з порушенням графіку, однак все ж таки продовжувала виконувати умови Кредитного договору.

Таким чином ОСОБА_1 більше трьох років виконувала умови Кредитного договору уже після його рекструктуризації, що свідчить про те, що вона чітко усвідомлювала, які наслідки для неї мала така домовленість з банком.

Доказів того, що вона заперечувала проти реструктуризації не надано, а тому суд вважає, що на це існувала її усвідомлена згода.

З січня 2016 року ОСОБА_1 припинила виконували умови Кредитного договору та більше не гасила боргу.

Внаслідок цього у неї утворилась прострочена заборгованість котра, станом на 26 січня 2017 року становила 57'782,16 грн. з яких 21'308,87 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 36'473,29 грн. - за відсотками.

З огляду на це, та керуючись пунктом 3.1.2. Кредитного договору, а також статтями 1048, 1050 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач змінив термін повернення кредиту, висунувши ОСОБА_1 вимогу (у письмовій формі) про дострокове повернення всієї суми коштів та внесення плати за користування ними. (а.с. 62-63)

Аналогічні вимоги були надіслані і поручителям, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 64-65, 66-67)

Однак ні боржник, ні його поручителі не виконали зазначених вимог та боргу не повернули, що є порушенням умов Кредитного договору.

У відповідності до частини 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. (частини 2, 3 ст. 554 ЦК України)

Таким чином, допустивши неналежне виконання умов Кредитного договору, ОСОБА_1 порушила права позивача, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 несуть солідарну з нею відповідальність за такі дії, позаяк поручились за належне виконання її фінансових зобов`язань.

Таке порушене право позивача слід захистити та стягнути в його користь з відповідачів суму боргу, котра станом на 13 березня 2017 року та згідно наданого розрахунку становить 308'131,99 грн. з яких 255'719,62 грн. - заборгованість за кредитом у тому числі прострочена у розмірі 22'948,08 грн. за строк з 25 лютого 2016 року по 13 березня 2017 року; 42'942,06 грн. - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена у розмірі 39'709,38 грн. за строк з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2017 року; 3'522,29 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 13 березня 2016 року по 13 березня 2017 року; 5'948,02 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 13 березня 2016 року по 13 березня 2017 року.

Мотиви з яких ОСОБА_1 заперечує проти позову є аналогічними до тих, якими ОСОБА_2 обґрунтовує зустрічний позов, а тому суд вважає за доцільне надати їм правову оцінку єдиним блоком.

Зазначені відповідачі посилаються на те, що при укладенні Додаткової угоди № 3, банк порушив вимоги статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції яка діяла на момент підписання цієї угоди, і здійснив реструктуризацію боргу за курсом долара до гривні, що діяв на момент досягнення згоди про реструктуризацію, а не за курсом, на момент укладення Кредитного договору. Цим було порушено права як боржника так і поручителя.

Такі твердження відповідачів є неспроможними, оскільки висунуті внаслідок неправильного тлумачення зазначеної правової норми.

Справді, станом на 17 січня 2012 року, діяла редакція Закону України «Про захист прав споживачів» у якій містилась частина 12 ст. 11, пунктами 1, а також підпунктом 4 пункту 2 якої було визначено, що кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом: поділу існуючого кредитного зобов`язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на:

-зобов`язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;

-зобов`язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.

Цитуючи лише частину підпункту 4 п. 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачі втрачають суть цієї правової норми, котра встановлює можливість поділу існуючого кредитного зобов`язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на дві частини: зобов`язання, забезпечене іпотекою та зобов`язання, не забезпечене іпотекою. Ось істинна мета цієї правової норми.

Усе інше - це механізми за яких вона реалізується.

Додаткова угода № 3 не встановлювала такого поділу, а тому на механізм рестрктуризації заборгованості за Кредитним договором, котрий відбувся внаслідок її укладення не розповсюджується норми підпункту 4 п. 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Взагалі слід зазначити, що механізми реструктуризації боргових зобов`язань законом не врегульований і відбувається виключно на договірній основі.

Така обставина є підставною і повністю узгоджується з основним принципом договірних відносин, згідно якого кожна сторона є вільною в укладенні договору та визначенні його умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, вирішуючи питання про реструктуризацію боргу сторони можуть передбачати будь-які умови, в тому числі і щодо зміни валюти кредитування при умові, що це не суперечать закону, звичаям ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд сприймає критично і вважає припущеннями твердження відповідачів про те, що Додатковою угодою № 3 було змінено валюту кредитування з долара США на гривню за курсом 8,064 грн. за один долар США, адже як вбачається з тексту цієї угоди її сторони не досягали таких домовленостей.

Все що вони погоди зводилось не до переведення іноземної валюти у національну, а у виділенні нового траншу у гривні, котрий включав у себе попередню заборгованість у доларах США.

Усі ніші доводи відповідачів щодо введення в оману, невірний розрахунок заборгованості, порушення принципу справедливості, добросовісності, рівності та свободи у відносинах споживчого кредитування, неправомірність додатку № 1 до договору поруки є неспроможними, оскільки базуються саме на порушенні підпункту 4 п. 2 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», котрого не встановлено.

Таким чином заперечення ОСОБА_1 проти позову є безпідставними, а зустрічний позов ОСОБА_2 - необґрунтованим, що є підставою для відмови у його задоволенні.

Також, з відповідачів в користь позивача слід стягнути 4'621,98 грн.судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 308'131 (триста вісім тисяч сто тридцять одну) грн. 99 коп. заборгованості за кредитним договором № 11196187000 (в системі обліку договорів № 11448238000) від 09 серпня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_12 та 4'621 (чотири тисячі шістсот двадцять одну) грн. 98 коп. судового збору, в рівних частинах, тобто по 1'540 (одній тисячі п`ятсот сорок) грн. 98 коп. з кожного.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про зобов`язання змінити умови договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст даного рішення складений 11 червня 2019 року.

Реквізити сторін:

-публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» - місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807750, рахунок НОМЕР_1 , МФО 351005;

- ОСОБА_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_13 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка