Ухвала суду № 82352743, 07.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/6008/19

Справа № 754/8262/19

У Х В А Л А

Іменем України

07 червня 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши позовну заяву Дагестанської митниці до ОСОБА_1 про примусове стягнення митних платежів, пені, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2019 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява позивача до відповідача про примусове стягнення митних платежів, пені.

Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 496 ЦПК України, встановлено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що позовна заява, подана позивачем, викладена російською мовою.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, в свою чергу відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 9 ЦПК України судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5ст. 10 Конституції України).

Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 6 лютого 2018 року у справі № 826/24325/15 вже висловлював правову позицію суду з питання мови адміністративного судочинства.

Крім того, у рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов`язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов`язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб`єктивних прав для носіїв цієї мови".

А тому, враховуючи дані норми чинного законодавства, здійснення цивільного судочинства в Україні державною мовою, якою є українська мова, позивачу необхідно надати суду офіційний переклад поданої ним позовної заяви про примусове стягнення митних платежів, пені на українську мову.

Разом з тим, за правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Як вбачається з тексту поданої позовної заяви, позивачем не виконано вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме:

¦позивачем в прохальній частині своєї позовної заяви не вказано свій ідентифікаційний код юридичної особи, адресу електронної пошти, засобів зв`язку, а також не зазначено реєстраційний номер облікової картки платників податків відповідача та його електронну пошту та засоби зв`язку;

¦позивачем не надано обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються;

¦не зазначено про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не вказано щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

¦не додано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

¦також, позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, що може свідчити про недобросовісне виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків та зловживання ними, що передбачено п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України.

Крім того, як вбачається з поданої позовної заяви, позивачем не додано позовної заяви з додатками для відповідача по справі.

Частиною 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

А тому, враховуючи дані норми Закону, позивачу необхідно визначити суму, яка підлягає до стягнення, ціну позову в гривневому еквіваленті за офіційним курсом відповідної валюти.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач в своєму позові щодо підстав звільнення від сплати судового збору посилається на те, що в силу підпункту 19 п. 1 ст. 333.36 Митного кодексу РФ (частина друга) від сплати державного мита по справам, що розглядаються Верховним Судом Російської Федерації згідно з цивільним процесуальним законодавстом Російської Федерації та законодавством про адміністративне судочинство, судами загальної юрисдикції, світовими суддями звільняються державні органи, органи місцевого самоврядування, виступаючі у справах, що розглядаються Верховним Судом Російської Федерації, судами загальної юрисдикції, світовими суддями, в якості позивачів (адміністративних позивачів) або відповідачів (адміністративних відповідачів).

Судом дані посилання позивача в своєму позові, як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання даного позову до суду не приймаються, оскільки провадження у справі здійснюється на підставі чинного законодавства України, згідно якого передбачена сплата судового збору за подання позову до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в сумі - 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - не менше 1921 грн. 00 коп. та не більше 672 350 грн. 00 коп.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:

Отримувач коштів: УК у Десн.р-ні/Деснян.р-н

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37984978

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: 31213206026004

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Деснянський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).

Позивачем в порушення вимог ЗУ «Про судовий збір» не було сплачено судовий збір при зверненні до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно виконати вимоги даної ухвали суду. У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Дагестанської митниці до ОСОБА_1 про примусове стягнення митних платежів, пені - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М. Панченко