Постанова № 82352027, 11.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/869/19Головуючий у 1-й інстанції Опалинська О.П Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 301030000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Сіренко Ю.В., Пономаренко В.В.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.05.2018 (ухвалене о 12 год. 22 хв. у залі судових засідань Смілянського міськрайонного суду, повний текст складено 11.05.2018, суддя в суді першої інстанції Опалинська О.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася 10.10.2017 до суду з даним позовом, яким просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін, визнати за нею право власності на 1 / 2 частину вищевказаної квартири. В обґрунтування вказано на те, що з 03.09.1983 по 12.01.2016 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого ними придбано квартиру АДРЕСА_1 . Під час шлюбу необхідності в переоформленні документів на квартиру не було. Після розірвання шлюбу вона неодноразово пропонувала відповідачу зареєструвати право власності на квартиру, однак він від цього ухилявся. Після того, як відповідач звернувся з позовом про скасування сервітуту, позивач дізналася, що відповідач одноосібно зареєстрував за собою право власності на спільну квартиру.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.05.2018 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на те, що спірну квартиру придбано під час шлюбу сторін, отже вона є їх спільною сумісною власністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, після залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення відповідач подав 10.05.2019 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказано на те, що мати скаржника ОСОБА_3 , як член ЖБК «Прогрес», повністю внесла пайовий внесок у вересні 1986 року по спірній квартирі. За рішенням зборів ЖБК «Прогрес» №12 від 19.03.1986 вона передала відповідачу пайові внески. Вказане рішення ЖБК затверджено рішенням виконкому Смілянської міської ради №374 від 22.05.1986. Позивач зареєструвалась у спірній квартирі 27.03.1987. Згідно ст. 15 ЗУ «Про власність» у редакції на час сплати пайових внесків у повному обсязі мати відповідача набула права власності на спірну квартиру. Отже спірна квартира не може бути спільним сумісним майном сторін. Показаннями свідків не може підтверджуватись сплата пайових внесків за квартиру позивачем. Позивач не надавала кошти на пайові внески за квартиру.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказала про необґрунтованість її вимог та просила рішення суду залишити без змін. Зазначає, що за її кошти у спірній квартирі було добудовано частину приміщення площею 1 м. на 5,6 м. спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя оскільки за відповідачем її зареєстровано у 1993 році на підставі відповідного реєстраційного посвідчення під час шлюбу між сторонами.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.09.1983. Цей шлюб розірвано заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 04.12.2015.

Відповідач ОСОБА_2 є членом ЖБК «Прогрес» АДРЕСА_1 згідно рішення Смілянського міського виконавчого комітету №766 від 08.12.1971 в якому має однокімнатну квартиру, пайовий внесок 2700,93 рублів, який виплачено повністю, що підтверджується довідкою №25 від 24.06.1993.

Згідно довідки №183 від 31.10.2012 обслуговуючого кооперативу «Сміла» відповідач ОСОБА_2 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 (спірна квартира).

Також відповідно до довідки №997-о від 15.09.2016 Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» станом на 01.10.2013 за ОСОБА_2 зареєстрована квартира АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №74793075 від 05.12.2016 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (спірна квартира) зареєстроване за ОСОБА_2 29.11.2016.

Відповідно до довідки №329 від 07.07.2016 обслуговуючого кооперативу «Сміла» власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в ній з 27.03.1987. Разом з ним у вказаній квартирі з 27.03.1987 зареєстрована колишня дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно згідно довідки №87 від 17.07.2018 обслуговуючого кооперативу «Сміла» пайові внески на квартиру сплачено повністю в грудні 1986 року. Ці внески вносились на ім`я ОСОБА_3 (мати відповідача), власника квартири з 1971 року по лютий 1987 року згідно рішення виконкому від 08.12.1971 №766.

Випискою з протоколу №12 загальних зборів ЖБК «Прогрес» від 19.03.1986 (а.с.63) підтверджено, що ОСОБА_3 передала пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_2

Позивач у справі стверджує про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін, оскільки її придбано під час зареєстрованого між ними шлюбу.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, що виникли між сторонами на їх підставі, мають наступне правове регулювання.

Надалі приводяться положення законодавства у редакції, чинній на момент набуття спірної квартири у власність, а також сплати за неї пайових внесків.

Відповідно до ст.146 ЖК України поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Згідно п.9 постанови пленуму ВСУ №16 від 12.06.1998 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути, зокрема, квартири, паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі. Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст.25 КпШС) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (ст.28 КпШС).

У відповідності до ст. 22 КпШС України (який діяв на момент придбання сторонами спірної квартири і до 01.01.2004) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Згідно з ч.1 ст.28 КпШС, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до положень ст.15 ЗУ «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру. Згідно ст.17 ЗУ «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок сумісної праці члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю - квартира є спільною сумісною власністю членів сім`ї, якщо інше не встановлено письмовою угодою сторін.

Відповідно до п.11(б) постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Із викладених норм законодавства та роз`яснень Пленуму ВСУ слідує, що право власності на квартиру у члена ЖБК виникає після сплати у повному обсязі пайових внесків.

У даному випадку мати відповідача ОСОБА_3 сплатила пайові внески за спірну квартиру у повному обсязі в грудні 1986 року (довідка №87 від 17.07.2018 обслуговуючого кооперативу «Сміла»). Відповідно саме з цього моменту у неї виникло право власності на квартиру.

Вказані пайові внески за квартиру ОСОБА_3 передала відповідачу (своєму сину) згідно протоколу №12 загальних зборів ЖБК «Прогрес» від 19.03.1986.

Далі, п.6 постанови Пленуму ВСУ №9 від 18.09.1987 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» роз`яснено, що до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.

При розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 ЗУ «Про власність», п.43 Примірного статуту ЖБК і законодавством про шлюб та сім`ю (ст.ст.22, 24, 28, 29 КпШС України), враховуючи, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах, а внесений одним з подружжя до вступу в шлюб пай є його особистим майном.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю сторін у справі, адже пайові внески за неї сплачувалися матір`ю відповідача. У подальшому вказані пайові внески були передані відповідачу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивачем не надано доказів, що нею здійснювалася сплата пайових внесків за спірну квартиру чи пайові внески сплачувалися за рахунок коштів, одержаних внаслідок її сумісної праці з ОСОБА_3 , та що пай є спільною власністю подружжя, відповідно, вести мову про те, що це майно є спільним сумісним майном подружжя правових підстав не має.

При цьому показання свідків, які взяв до уваги суд першої інстанції, про те, що позивач сплачувала вказані пайові внески, враховуючи відсутність документального підтвердження цього факту, а також наявність довідок про їх сплату у повному обсязі матір`ю відповідача, самі по собі не можуть підтверджувати набуття спірн6ої квартири у власність за рахунок спільних коштів сторін у справі.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.05.2018 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді у сумі 960,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити.

Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.05.2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 960,00 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 12.06.2019.

Суддя-доповідач

Судді