Рішення № 8234846, 02.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.10 р.                     Справа № 1/8                               

за позовом: Акціонерного комерційного банку “Форум” м. Київ в особі Алчевської філії

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноальянс”

м. Донецьк

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс”

м. Донецьк

про стягнення 700 214 грн. 08 коп.

Суддя                                         З.П. Азарова

Представники:

Від позивача: Верченко В.П. - представник

Від відповідачів: не з’явилися

В засіданні брали участь:

Акціонерний комерційний банк “Форум” м. Київ в особі Алчевської філії звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноальянс”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс” про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 480 000 грн. 00 коп., відсотків у сумі 134 710 грн. 03 коп., пені у сумі 68 479 грн. 69 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: кредитний договір № 0230/07/06-КL від 19.10.2007р., додаткову угоду від 26.05.2008р. до вказаного договору, договір поруки від 19.10.2007р., додаткову угоду № 1 від 26.05.2008р. до вказаного договору, договір застави від 19.10.2007р., банківський витяг з рахунку ТОВ “Техноальянс” № 20626300005830 за 19.10.2007р., претензії №№ 2428/8.6.6 від 01.10.2009р., 2429/8.6.6 від 01.10.2009р., розрахунок позову.

В судовому засіданні 02.02.2010р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути заборгованість за кредитом у сумі 480 000 грн. 00 коп., відсотки у сумі 149 833 грн. 31 коп., пеню у сумі 70 380 грн. 77 коп. Заява прийнята судом, оскільки вона не протиречить вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Вказана заява була направлена відповідачам.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, вимоги суду не виконали. Розгляд справи був відкладений.

Однак, у наступне судове засідання відповідачі знову не з’явилися, незважаючи на те, що були повідомлені належним чином про розгляд справи, будь-яких клопотань від них не надійшло, про причини неявки не повідомили. Відповідачі не скористалися правом на захист своїх прав та інтересів, відзив не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 19.10.2007р. між Акціонерним комерційним банком “Форум” м. Київ в особі Алчевської філії (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техноальянс” (відповідачем 1) був укладений кредитний договір № 0230/07/06-КL, відповідно до якого банк (позивач) зобов’язався надати позичальнику (відповідачу 1) кредитні кошти у формі відзивної відновлювальної кредитної лінії для придбання дизельного палива з максимальним лімітом заборгованості в сумі 500 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредитні кошти надаються строком по 18.10.2008р., а згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 20% річних.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті рівними частинами щомісячно, починаючи з травня 2008р., в сумі не менше 83 333 грн. 00 коп. не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, та не пізніше 18.10.2008р. в сумі не менше 83 335 грн. 00 коп.

Додатковою угодою від 26.05.2008р. були внесені зміни до вказаного пункту та визначено, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті щомісячно, починаючи з травня 2008р., не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, згідно з таким графіком: травень 2008р. – 2 000 грн. 00 коп., червень 2008р. – 3 000 грн. 00 коп., липень 2008р. – 4 000 грн. 00 коп., серпень 2008р. – 5 000 грн. 00 коп., вересень 2008р. – 6 000 грн. 00 коп., 18 жовтня 2008р. – 480 000 грн. 00 коп. Крім того, був збільшений розмір процентної ставки за користування кредитом до 25% річних.

Відповідно до пункту 2.4 договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником в національній валюті згідно з пунктом 2.6 договору, яким передбачено, що проценти сплачуються позичальником за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25 число першого місяця користування кредитними коштами включно, а в подальшому проценти сплачуються щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитним коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п. 2.6 договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Згідно з пунктом 2.5 договору сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надав кредит у встановленому договором розмірі, про що свідчить банківський витяг з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноальянс” № 20626300005830 за 19.10.2007р. Однак, позичальник свої зобов’язання належним чином не виконав, кредит у встановлений договором строк не повернув, проценти своєчасно не сплачував, тому за ним виникла заборгованість за кредитом у сумі 480 000 грн. 00 коп., за відсотками, нарахованими у період з 26.09.2008р. по 31.12.2009р., у сумі 149 833 грн. 31 коп.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Факт прострочки виконання зобов’язань встановлений, він підтверджений матеріалами справи, тому позивачем правомірно нарахована пеня у сумі 70 380 грн. 77 коп. з врахуванням вимог статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, якою визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а статтею 3 вказаного Закону закріплено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

19.10.2007р. в забезпечення виконання кредитного договору банк (кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурс” (поручитель, відповідач 2) уклали договір поруки, згідно з яким вказане товариство зобов’язалося солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором.

В силу статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржником за виконання ним свого обов’язку. Стаття 554 вказаного кодексу передбачає правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до пункту 2.3 договору поруки кредитор зобов’язався письмово повідомити поручителя про невиконання боржником своїх зобов’язань. Позичальник (відповідач 1) не повернув кредит у встановлений договором строк та не сплатив відсотки за користування кредитом, тому позивач звернувся до нього з претензією № 2428/8.6.6 від 01.10.2009р. з вимогою погасити заборгованість за кредитом, а претензією № 2429/8.6.6 від 01.10.2009р. він повідомив поручителя про наявність боргу та пред’явив вимогу погасити борг за позичальника. Проте, позичальник не повернув кредит, поручитель не виконав вимогу, тому банк правомірно звернувся з позовом як до позичальника, так і до поручителя.

За загальними правилами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень. Позивач довів позовні вимоги і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного комерційного банку “Форум” м. Київ в особі Алчевської філії задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноальянс” (83086, м. Донецьк, вул. Зайцева, 2, ЄДРПОУ 32183095, п/р № 26006300005830 в Алчевській філії АКБ “Форум”, МФО 304977), з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурс” (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ЄДРПОУ 3241197, п/р № 26008300003410 в Алчевській філії АКБ “Форум”, МФО 304977) на користь Акціонерного комерційного банку “Форум” (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, ЄДРПОУ 21574573, кор. рах. № 32008184801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, № свід-ва платника ПДВ 35479828, ІПН 215745726652) в особі Алчевської філії (94204, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Ленінградська, 50, рах. № 29096000000001 в Алчевській філії АКБ “Форум”, МФО 304977, ЄДРПОУ 26071049) заборгованість за кредитом у сумі 480 000 грн. 00 коп., відсотки у сумі 149 833 грн. 31 коп., пеню у сумі 70 380 грн. 77 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 7 002 грн. 14 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя