Рішення № 82347324, 12.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 826/7436/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Шульженка Д.Ю., представника відповідача Перепелюка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГ Проджект Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу й податкового повідомлення-рішення,

встановив:

27.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВГ Проджект Груп» (ТОВ «АВГ Проджект Груп») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про:

- визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.03.2018 №4482 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВГ Проджект Груп»;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0021771404.

В обґрунтування позову з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що наказ ГУ ДФС у м. Києві від 22.03.2018 №4482 є протиправним, адже у відповідача не було достатніх підстав для призначення перевірки ТОВ «АВГ Проджект Груп» згідно вказаного наказу.

Так, в якості підстави для призначення перевірки зазначено підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) адже позивачем не надано пояснень та їх документальних підтверджень на запит ГУ ДФС у м. Києві від 24.04.2017 № 10123/10/26-15-14-04-03-14.

Позивач стверджує, що у відповідача не було законних підстав для направлення вказаного запиту, що виключає обов`язок позивача надавати відповідь на такий запит. Так, у запиті від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14 вказано, що виявлено недостовірність даних, які містяться у податковій декларації ТОВ «АВГ Проджект Груп» з податку на додану вартість (ПДВ) за лютий 2017 року в частині відображення податкового кредиту в сумі 581 659 грн по взаємовідносинах із ТОВ «Логістик БІПІ». Однак, на думку позивача, інформація про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Логістик БІПІ» є виключно припущеннями відповідача. До того ж, відповідач зазначає, що операції між ТОВ «АВГ Проджект Груп» та ТОВ «Логістик БІПІ» є нереальними з огляду на відсутність у останнього достатніх ресурсів для здійснення такої діяльності, а надалі в акті перевірки зазначає про залучення ТОВ «Логістик БІПІ» субпідрядників для виконання робіт на замовлення позивача.

Тому, позивач вважає, що відповідачем безпідставно призначено перевірку згідно наказу від 22.03.2018 №4482.

До того ж, відповідачем порушено порядок проведення перевірки: результати перевірки проведено без реального її проведення, оскільки призначено виїзну перевірку, а фактично проведено невиїзну; позивачу не надано направлення на проведення перевірки; позивачу не надано копії акту перевірки, а надіслано її поштою.

Отже, відсутні підстави вважати таку перевірку законною, що нівелює правові наслідки такої перевірки, в тому числі й прийняте за висновками такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0021771404.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 10.04.2018 №341/26-15-14-04-03/39661901 щодо незаконного формування ТОВ «АВГ Проджект Груп» податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Логістик БІПІ», а отже є протиправним.

Зазначив, що наявні пояснення та первинні документи в повній мірі підтверджують реальність таких операцій та використання придбаних у ТОВ «Логістик БІПІ» послуг у власній господарській діяльності. При цьому, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на не надання регістрів бухгалтерського обліку та відсутність у накладних на прийняття документації посад та ПІБ осіб, які їх підписали, адже наведені документи не є первинними.

Також позивач вказав на безпідставність висновків відповідача про ліцензування діяльності з розробки проектної документації та посилання на матеріали кримінальних проваджень №017100060000104 від 17.11.2017 й №32015140000000159 від 11.08.2015. Наголосив на принципі індивідуальної відповідальності та зауважив, що можливі порушення ТОВ «Логістик БІПІ» чи його контрагентів не можуть викликати негативні наслідки для позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на висновки, викладені в акті від 10.04.2018 №341/26-15-14-04-03/39661901. Зазначив, що:

- на підтвердження реальності господарських операції між ТОВ «АВГ Проджект Груп» та ТОВ «Логістик БІПІ» на умовах договору №01/02/3-17 від 21.02.2017 надано накладні на прийняття документації, які підписані невстановленими особами;

- до перевірки TOB «АВГ Проджект Груп» не надано регістри бухгалтерського обліку, зокрема картки рахунків в розрізі субрахунків: 12 «Нематеріальні активи», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації» та інші, щодо відображення господарських взаємовідносин із ТОВ «Логістик БІПІ» в бухгалтерському обліку, про що складено акт про ненадання до перевірки документів від 02.04.2018 № 574/26-15-14-04-03;

- за результатом опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «Логістик БІПІ» та його контрагентів ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС» встановлено відсутність у вказаних осіб трудових ресурсів для здійснення задокументованої господарської діяльності, відсутність ліцензій чи інших дозвільних документів для здійснення діяльності з проектування, неподання податкової звітності;

- з матеріалів кримінальних проваджень №017100060000104 від 17.11.2017 та №32015140000000159 від 11.08.2015, встановлено ознаки фіктивності в діяльності ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС».

З урахування викладеного відповідач вказує, що фактичного надання послуг не відбувалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації податкового навантаження ТОВ «АВГ Проджект Груп».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

На адресу ТОВ «АВГ Проджект Груп» ГУ ДФС у м. Києві направлено запит «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14, у якому повідомлялось про те, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ «АВГ Проджект Груп» даних податкового кредиту у податковій декларації ТОВ «АВГ Проджект Груп» з ПДВ за лютий 2017 року в частині відображення податкового кредиту в сумі 581 659 грн по взаємовідносинах із ТОВ «Логістик БІПІ». Так, з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки з`ясовано відсутність у ТОВ «Логістик БІПІ» трудових ресурсів на здійснення такої діяльності.

Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчили про недотримання ТОВ «АВГ Проджект Груп» вимог підпункту «а» пункту198.1, пункту 198.3 статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктів 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704.

У зв`язку із викладеним у запиті від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14 відповідач просив позивача протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу зазначених фактів. Так, вимагалось надати в обов`язковому порядку засвідчені підписом посадової особи ТОВ «АВГ Проджект Груп» та скріплені печаткою (за наявності), копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ «Логістик БІПІ» у період з 01.02.2017 по 28.02.2017, а також щодо використання у власній господарській діяльності послуг, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків, згідно зазначеного переліку.

Відповідь на запит від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14 надана ТОВ «АВГ Проджект Груп» листом від 24.05.2017 № 1112 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 26.05.2017 за №20674/10), згідно якого відмовлено у надання пояснень та їх документальних підтверджень у зв`язку із незаконністю направлення такого запиту, адже на думку позивача висновок відповідача про допущення ТОВ «АВГ Проджект Груп» вказаних порушень є передчасним, необґрунтованим, припущенням.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України та доповідної записки Департаменту аудиту від 20.03.2018 №1717/26-15-14-04-03, ГУ ДФС у м. Києві прийнято наказ від 22.03.2018 №4482 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВГ Проджект Груп».

У період з 28.03.2018 по 02.04.2018 працівником ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 22.03.2018 №4482 та направлення від 27.03.2018 №570/26-15-14-04-03 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВГ Проджект Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Логістик БІПІ» за лютий 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2018 №341/26-15-14-04-03/39661901.

У вступній частині акту зазначено, що копію наказу від 22.03.2018 №4482 вручено під розписку, а з направленням від 27.03.2018 №570/26-15-14-04-03 ознайомлено під підпис представника ТОВ «АВГ Проджект Груп» за довіреністю Рищенко Д.О.

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті від 10.04.2018 №341/26-15-14-04-03/39661901 порушення ТОВ «АВГ Проджект Груп» вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ у лютому 2017 року на суму 581 659 грн.

27.04.2018 на підставі вказаних висновків акту перевірки від 10.04.2018 №341/26-15-14-04-03/39661901 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0021771404 про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «АВГ Проджект Груп» за платежем податок на додану вартість на 727 073,75 грн, в тому числі на 581 659 грн за податковим зобов`язанням та на 145 414,75 грн за штрафними санкціями.

Позивач не погодився із зазначеними наказом від 22.03.2018 №4482 та податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2018 №0021771404, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється зокрема у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Оскаржуваний наказ від 22.03.2018 №4482 прийнятий на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України та доповідної записки Департаменту аудиту від 20.03.2018 №1717/26-15-14-04-03, у зв`язку з ненаданням ТОВ «АВГ Проджект Груп» документів на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14.

Згідно постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №813/2162/17 наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, - встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73ПК України, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Суд враховує, що запит від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14 сформовано на підставі проведеного відповідачем аналізу інформаційних баз, яким встановлено відсутність у ТОВ «Логістик БІПІ» необхідних трудових ресурсів для здійснення господарської операції з позивачем.

За змістом запиту, з огляду на результати вказаного аналізу, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «АВГ Проджект Груп» вимог підпункту «а» пункту198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України.

При цьому, відповідач не зазначив конкретного джерела інформації про відсутність у ТОВ «Логістік БІПІ» трудових ресурсів.

За змістом норм ПК України, зокрема статті 198, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі №813/4042/17 зазначив, що запит контролюючого органу про надання інформації повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податкового законодавства. В іншому разі платник податку не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Суд зазначає, що на етапі надсилання платнику податків запиту будь яка інформація щодо порушення таким платником податків вимог податкового законодавства не є остаточно підтвердженою, тобто є припущенням контролюючого органу. В іншому разі, якщо припустити, що факт порушення беззаперечно встановлено, направлення вказаного запиту втрачається сенс. При цьому, суд наголошує на тому, що таке припущення має бути обґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені відповідачем у запиті від 24.04.2017 №10123/10/26-15-14-04-03-14 обставини не можуть свідчити про порушення ТОВ «АВГ Проджект Груп» вимог підпункту «а» пункту198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України та недостовірність зазначеної позивачем інформації у декларації з ПДВ за лютий 2017 року.

Крім того, не є зрозумілим, які саме документи міг подати позивач для підтвердження наявності у ТОВ «Логістик БІПІ» трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

За змістом постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №812/797/17 на запит про надання інформації можна не відповідати, якщо підставою для його надіслання, контролюючий орган вказав інформацію, яка не відповідає ознакам податкової інформації. Відмова від надання відповіді на запит, в такому випадку, не буде підставою для проведення перевірки. Відтак, надіслані за відповідною підставою запити сформовані з порушенням вимог статті 73 ПК України, а тому не зумовлюють обов`язку у платника на надання них відповіді, і як наслідок, такі обставини не можуть надавати контролюючому органу повноважень вчиняти дії по організації проведення податкової перевірки стосовно платника.

У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/12244/14).

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач прийняв наказ від 22.03.2018 №4482 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВГ Проджект Груп» без достатніх для того юридичних підстав, що свідчить про протиправність та необхідність скасування такого наказу.

Протиправність наказу від 22.03.2018 №4482, свідчить про незаконність податкової перевірки, проведеної на його підставі, відповідно й нівелює правові наслідки такої перевірки та вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0021771404.

Разом з цим, суд вважає за необхідне надати правову оцінку висновкам акту перевірки від 10.04.2018 №341/26-15-14-04-03/39661901, на підставі яких ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0021771404.

Встановлено, що 16.09.2016 між ТОВ «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕШНЛ» та ТОВ «АВГ Проджект Груп» укладено Договір №6-11/16-АИ/С на розробку дизайн-проекту предметом якого є розробка проектної документації розділу Архітектура інтер`єр стадії Робоча документація місць загального користування ТРК «РЕТРОВІЛЛЬ» за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди, 47. Загальна вартість робіт за договором складається із попередньої оплати в розмірі 615 000 грн з ПДВ, щомісячних платежів протягом строку виконання робіт в сумі 369 000 грн з ПДВ, кінцевого розрахунку в сумі 1 845 000 грн з ПДВ.

За умовами вказаного договору виконання робіт ТОВ «АВГ Проджект Груп» здійснюється на підставі вихідних даних, наданих ТОВ «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕВДНЛ». Роботи приймаються ТОВ «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕШНЛ» на підставі Акту виконаних робіт.

Як зазначає позивач, результат робіт ТОВ «АВГ Проджект Груп» - проектну документацію, розроблену якісно і без порушень, направлено на адресу ТОВ «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕШНЛ» на розгляд та погодження. ТОВ «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕШНЛ» вніс чисельні зміни, не пов`язані з порушеннями ТОВ «АВГ Проджект Груп», що має наслідком збільшення обсягів, вартості та строків виконання робіт та викликає необхідність підписання додаткової угоди на суму збільшення вартості робіт орієнтовно на 500 000,00 грн з ПДВ, збільшення строків та зміну порядків розрахунків.

Втім, починаючи з вересня 2017 року між TОB «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕШНЛ» та ТОВ «АВГ Проджект Груп» не досягнуто згоди з вищезазначених питань.

Відсутність зміни умов Договору в частині збільшення вартості робіт виключає можливість передачі результату робіт у повному обсязі та підписання актів виконаних робіт.

Станом на 30.03.2018 жодного акту за Договором №6-11/16-АИ/С між ТОВ «ДИЗАЙН ХАБ ІНТЕРНЕШНЛ» та ТОВ «АВГ Проджект Груп» не підписано.

Водночас, ТОВ «АВГ Проджект Груп» залучило до виконання вищезазначених робіт субпідрядну організацію - ТОВ «Логістік БІПІ», уклавши з Договір від 01.02.2017 №01/02/4-17.

Вартість робіт з розробки Документації розділу Архітектура інтер`єр стадії «Робоча документація» по об`єкту: «Проект місць загального користування ТРК «РЕТРОВІЛЛЬ» по проспекту Правди, 47 у Подільському р-ні м. Києва» за договором становить 1 152 000 грн з ПДВ. Роботи виконуються на умовах 100% передоплати.

На виконання договору №01/02/4-17, ТОВ «АВГ Проджект Груп» перерахувало 28.02.2017 на користь ТОВ «Логістик БІПІ» кошти в сумі 1 152 000 грн з ПДВ згідно платіжним доручень від 28.02.2017 №32 та №489.

Роботи ТОВ «Логістик БІПІ» виконуються, про що свідчить надання на погодження та розгляд ТОВ «АВГ Проджект Груп» окремих проектних рішень та розробленої документації згідно накладних на прийняття й передачу документації, втім станом на 30.03.2018 жодного акту виконаних робіт між ТОВ «АВГ Проджект Груп» та ТОВ «Логістик БІПІ» не оформлено.

За фактом отримання оплати за договором від 01.02.2017 №01/02/4-17 ТОВ «Логістик БІПІ» складені податкові накладні від 28.02.2017 №268 та №269 на загальну суму 1 152 000 грн, в тому числі ПДВ - 192 000 грн. Вказану суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2017 року.

21.02.2017 між ТОВ «АЛП» та ТОВ «АВГ Проджект Груп» укладено договір від №21/02-17 предметом якого є виконання робіт з розробки проектної документації стадії «Робоча документація» по об`єкту: «Будівництво торгово-розважального комплексу з житловим будинком з вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Маршала Тимошенка, 21 в Оболонському районі м. Києва».

Загальна вартість робіт за Договором з ТОВ «АЛП» становить 6 327 500 грн з ПДВ. Роботи виконуються ТОВ «АВГ Проджект Груп» на підставі вихідних даних, наданих ТОВ «АЛП».

Відповідно до умов договору від 21.02.2017 № 21/02-17 приймання виконаних робіт здійснюється на підставі відповідного акту. Оскільки ТОВ «АВГ Проджект Груп» не виконано передбачені Договором роботи в повній мірі, роботи ТОВ «АЛП» не прийняті, жодного акту виконаних робіт не підписувалось сторонами.

Для виконання робіт передбачених Договором від 21.02.2017 № 21/02-17, ТОВ «АВГ Проджект Груп» уклало з ТОВ «Логістик БІПІ» Договір від 21.02.2017 №01/02/3-17.

Загальна вартість робіт згідно пункту 3.1 Договору від 21.02.2017 № 21/02-17 складає 2 337 952 грн з ПДВ.

28.02.2017 ТОВ «АВГ Проджект Груп» здійснило оплату за договором від 21.02.2017 № 21/02-17 на рахунок ТОВ «Логістик БІПІ» у розмірі 2 337 952 грн з ПДВ відповідно до платіжних доручень №29, №30, №31.

Позивач пояснив, що роботи по Договору від 21.02.2017 №01/02/3-17 знаходяться в процесі виконання, що у свою чергу не дає можливості ТОВ «АВГ Проджект Груп» прийняти роботи та підписати відповідний акт виконаних робіт. Втім, ТОВ «Логістик БІПІ» надає на погодження ТОВ «АВГ Проджект Груп» окремі проектні рішення та документацію.

За фактом отримання оплати за договором від від 21.02.2017 №01/02/3-17 ТОВ «Логістик БІПІ» складені податкові накладні від 28.02.2017 №261, №3 та №271 на загальну суму 2 337 952 грн, в тому числі ПДВ - 389 658,7 грн. Вказану суму ПДВ позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2017 року.

В ході перевірки також встановлено контрагентів-постачальників ТОВ «Логістик БІПІ», які реєстрували у лютому 2017 року на адресу ТОВ «Логістик БІПІ» податкові накладні з номенклатурою послуг «Розробка технічної документації» - ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» (податкові накладні від 28.02.2017 на загальну суму 2 487 952 грн, в тому числі ПДВ - 414 658,65 грн) та ТОВ «НОМАС» (податкові накладні від 28.02.2017 на загальну суму 1 152 000 грн, в тому числі ПДВ - 192 000 грн).

В обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ «АВГ Проджект Груп» з ТОВ «Логістик БІПІ» відповідач зазначає, що:

- встановлено відсутність отримання ТОВ «Логістик БІПІ» та його контрагентами ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» й ТОВ «НОМАС» ліцензій, сертифікатів та інших дозвільних документів на розробку проектної документації;

- накладні на прийняття документації по договору від 21.02.2017 №01/02/3-17 підписані невстановленими особами, адже не зазначено ПІБ і посаду підписанта;

- не надано до перевірки регістри бухгалтерського обліку, зокрема картки рахунків в розрізі субрахунків: 12 «Нематеріальні активи», 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації» та інші, щодо відображення господарських взаємовідносин із ТОВ «Логістик БІПІ» в бухгалтерському обліку, про що складено акт про ненадання до перевірки документів від 02.04.2018 № 574/26-15-14-04-03;

- за результатом опрацювання податкової інформації щодо ТОВ «Логістик БІПІ» та його контрагентів ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС» встановлено відсутність у вказаних осіб трудових ресурсів для здійснення задокументованої господарської діяльності, відсутність ліцензій чи інших дозвільних документів для здійснення діяльності з проектування, неподання податкової звітності;

- з матеріалів кримінальних проваджень №017100060000104 від 17.11.2017 й №32015140000000159 від 11.08.2015, встановлено ознаки фіктивності діяльності ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС».

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Згідно підпункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Суд враховує доводи відповідача про те, що у накладних на прийняття документації по Договору від 21.02.2017 №01/02/3-17 не зазначено ПІБ і посаду підписанта, а до перевірки не надано регістри бухгалтерського обліку.

Водночас, суд вважає, що вказані накладні та регістри бухгалтерського обліку не можуть вважатись первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, зазначені накладні на прийняття документації є проміжними документами, які не засвідчують виконання умов договору від 21.02.2017 №01/02/3-17, належним підтвердженням чого може бути відповідний акт прийому-передачі робіт. До того ж, порівнюючи підписи, які проставлені у накладних на прийняття документації по Договору від 21.02.2017 №01/02/3-17 та у інших документах, що наявні в матеріалах справи, суд не знаходить підстав для твердження, що такі накладні підписані іншими особами ніж директори ТОВ «АВГ Проджект Груп» та ТОВ «Логістик БІПІ».

Щодо регістрів бухгалтерського обліку, суд зазначає, що дані документи фінансово-господарської діяльності складаються на підставі первинних документів, отже є похідними від них та не можуть вважатись належним доказом вчинення господарської операції.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17 окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. В кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.

Дослідивши надані ТОВ «АВГ Проджект Груп» для підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Логістик БІПІ» документи суд вважає, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність таких господарських операцій.

Щодо доводів відповідача про відсутність у ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС» ліцензій, сертифікатів та інших дозвільних документів на розробку проектної документації, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» господарська діяльність, пов`язана із створенням об`єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Згідно статті 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовники та підрядники під час створення об`єкта архітектури зобов`язані доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію.

При цьому, проектна діяльність ліцензувалася до 01.03.2012, адже в додатку 1 до Ліцензійних умов, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 27.01.2009 №47, містився перелік робіт з проектування, на виконання яких видавались ліцензії. Діяв Порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396.

Однак, у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів від 27.02.2012 №148, яка набрала чинності 01.03.2012, суттєво звужено сферу ліцензування у будівництві, та внесено зміни до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, та виключено проектування з переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

До того ж, застосуванню в даному випадку підлягають положення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», який є спеціальним законом у сфері ліцензування та прийнятий пізніше Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, передбачений у статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та не містить діяльності з проектування.

Згідно частини дев`ятої статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть виконувати окремі види робіт (послуг), пов`язані із створенням об`єкта архітектури, без відповідної ліцензії, мають особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

Відповідно до пункту 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45, проектувальник - юридична особа, яка має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із законодавством одержали кваліфікаційний сертифікат, який підтверджує спроможність виконання робіт щодо об`єктів відповідного класу наслідків (відповідальності), або фізична особа, яка згідно з законодавством має такий кваліфікаційний сертифікат (далі - сертифікований виконавець);

субпідрядний проектувальник (далі - субпроектувальник) - проектувальник, який у порядку, визначеному договором підряду та на підставі договору субпідряду, укладеного з генпроектувальником, залучається до виконання робіт.

З урахуванням викладеного кваліфікаційний сертифікат може отримати виключно фізична особа, тому такі сертифікати не можуть бути зареєстровані за ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС».

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в цій частині.

Щодо посилань відповідача на матеріали кримінальних проваджень №017100060000104 від 17.11.2017 та №32015140000000159 від 11.08.2015, з яких відповідачем встановлено ознаки фіктивності діяльності ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» й ТОВ «НОМАС», суд виходить з наступного.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

З мотивів викладених вище суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді вироки щодо посадових осіб ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС» не існували.

Тому, посилання відповідача на наявність негативної інформації про ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС», за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Логістик БІПІ».

Стосовно доводів відповідача про відсутність у ТОВ «Логістик БІПІ», ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС» необхідних трудових ресурсів здійснення задокументованої діяльності ТОВ «Логістик БІПІ» з ТОВ «АВГ Проджект Груп», суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Необхідно зауважити, що про залучення ТОВ «Логістик БІПІ» інших осіб для виконання робіт для позивача зазначено у акті перевірки (щодо ТОВ «ТЕРРА-ОПТИМУС» та ТОВ «НОМАС»). Крім того, залучення матеріальних та трудових ресурсів для надання послуг для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Суд враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14, згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

А саме, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Разом з цим, ТОВ «Логістик БІПІ» на час здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З огляду на наведене суд надав правову оцінку виключно визначальним доводам позивача. При цьому, суд зауважує, що відсутність у даному рішенні правової оцінки інших доводів сторін жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та не вплинуло на результат судового розгляду.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.03.2018 №4482 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВГ Проджект Груп», а також податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 №0021771404.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у справі квитанції №3212 від 11.05.2018 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 12 669 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГ Проджект Груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22.03.2018 №4482 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГ Проджект Груп».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.04.2018 №0021771404.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВГ Проджект Груп» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 669 грн (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВГ Проджект Груп» (місцезнаходження юридичної особи: 03124, місто Київ, вулиця Миколи Василенка, будинок 7-А, офіс 3-12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39661901).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04080, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 12.06.2019.

Суддя О.М. Чудак