Ухвала суду № 82347225, 11.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

11 червня 2019 року м. Київ № 640/9854/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції в місті Києвіпро зобов`язання вчинити дійВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції в місті Києві, в якому позивач просила: зобов`язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції в місті Києві зняти арешт з автомобіля марки FIAT модель CINQUECENTO, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2010, та припинити його розшук.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Частинами 1, 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій/; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частинами 1, 2, 3 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Як свідчить зміст позову, позивач звертаючись до адміністративного суду з позовною вимогою зобов`язати відповідача зняти арешт з належного їй рухомого майна (автомобіля), накладеного державними виконавцями в межах виконавчих проваджень №49777022 (зокрема дане виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого листа №758/5829/15-ц, виданого 21.12.2015 Подільським районним судом м. Києва) і №51643282. При цьому, ОСОБА_1 не оскаржує будь-яких рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, якими порушено її права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Натомість позивач вказує на те, що вказане обтяження обмежує її законні права та позбавляє можливості повною мірою розпоряджатися власністю.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, унормований ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1, 2 цієї статті Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У частині 4 ст. 59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено, що при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Частиною 2 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Суд дійшов висновку, що оскільки зі змісту позову та доданих до нього матеріалів не вбачається наявності публічно-правового спору між сторонами (позаяк позивачем не оскаржуються будь-які рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи органу державної виконавчої служби), тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на цей спір не поширюється. Справа за таким позовом має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції в місті Києві про зобов`язання вчинити дій - відмовити.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.

3. Повернути позивачу позовну заяву та усі додані до неї матеріали.

4. Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції цивільного судочинства. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 170, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку, встановленому ст.ст. 295 - 297 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок