Рішення № 82346889, 11.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року № 640/3350/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року №0249451304, №0249421304.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем вчасно та у повному обсязі сплачено суми узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору згідно самостійно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015, 2016 рік, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26 березня 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, що встановлено в ході проведення камеральної перевірки.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

11 липня 2018 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, результати якої оформлені актом №1007/26-15-13-04-28. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, відповідно до якого фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації, а саме: податкові зобов`язання, нараховані згідно декларації від 18 грудня 2017 року №136889 у сумі 62290,80 грн. та згідно декларації №136893 у сумі 7494,15 грн. з граничним терміном сплати 18 грудня 2017 року сплачені 22 березня 2018 року з затримкою 94 календарних дні.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 29 серпня 2018 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення;

- №0249451304, яким позивачу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 94 календарних днів сплати грошового зобов`язання 20935,50 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4187,10 грн.;

- №0249421304, яким позивачу за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 94 календарних днів сплати грошового зобов`язання 69784,95 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 13956,99 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, серед іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1, п. 38.2 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк; сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України встановлено, що фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XХ Податкового кодексу України, платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 Податкового кодексу України, зокрема фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені cт. 163 Податкового кодексу України.

За правилами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (1,5 відсотка від об`єкта оподаткування).

У відповідності до пп. 168.2.1 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до пп. 168.2.2 п.168.2 ст.168 Податкового кодексу України, особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб`єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку y контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

За п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем 18 грудня 2017 року подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015, 2016 рік. При цьому, наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 24 листопада 2015 року №1 на суму 62290,80 грн., від 29 грудня 2016 року №0292920032 на суму 7494,15 грн., від 29 грудня 2016 року №0292920041 на суму 2248,25 грн., підтверджується сплата позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2015 та 2016 роки.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, встановлені під час перевірки не спростовані сторонами.

Проте, відповідач вважає, що, позивачем порушено строки сплати згідно декларації від 18 грудня 2017 року №136889 у сумі 62290,80 грн. та згідно декларації №136893 від 18 грудня 2017 року у сумі 7494,15 грн. з граничним терміном сплати 18 грудня 2017 року сплачені 22 березня 2018 року з затримкою 94 календарних дні.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені в акті перевірки порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання шляхом сплати позивачем відповідних сум 62290,80 грн. та 7494,15 грн. 22 березня 2018 року.

В свою чергу, позивачем на підтвердження сплати податкових зобов`язань надано суду копії платіжних доручень від 24 листопада 2015 року №1 на суму 62290,80 грн., від 29 грудня 2016 року №0292920032 на суму 7494,15 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачу необгрунтовано нараховано штраф відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків, оскільки у даному випадку відповідачем не доведено порушення правил/строків сплати податків.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 29 серпня 2018 року №0249451304, №0249421304 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29 серпня 2018 року №0249451304 та №0249421304.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова