Рішення № 82346522, 11.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року справа № 580/1244/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі – позивач) з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області (вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська обл., 20700, далі – відповідач 1), виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська обл., 20700, далі – відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не вирішення питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача 2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2017 по 19.12.2018 в розмірі 187717,50 грн.

Ухвалою суду від 15.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17 визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» від 09.12.2017 №59-4/VІІ, яким позивача звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Розпорядженням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 19.12.2018 №214-к позивача поновлено на посаді, однак відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату за період з 29.12.2017 по 19.12.2018 в розмірі 187717,50 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених вище.

Відповідачі позов не визнали, проти його задоволення заперечили, надіслали на адресу суду аналогічні відзиви, у яких зазначили, що під час вирішення питання про поновлення позивача на роботі суд не вирішив питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що мало бути підставою для його виплати. Крім того зазначено, що виплата позивачу середнього заробітку має бути виплачена за період з 30.12.2017 до 18.12.2018 і становить, на їх думку, 186172 грн. 50 коп. Вказані обставини відповідачі просили врахувати під час вирішення спору та розглянути справи за відстуності своїх представників.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Суд установив, що рішенням Смілянської міської ради Черкаської області «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» від 09.12.2017 №59-4/VІІ міська рада вирішила розпустити виконавчий комітет міської ради 7 скликання, припинити службу в органах місцевого самоврядування та звільнити у зв`язку з розпуском і припиненням повноважень виконавчого комітету, зокрема заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Риджаніча ОСОБА_2 . Дане рішення Смілянської міської ради Черкаської області оскаржено до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 в адміністративній справі №823/2183/17 у задоволенні позову ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до Смілянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконком Смілянської міської ради, про визнання протиправними дій Смілянської міської ради, визнання нечинними рішень про розпуск та утворення виконавчого комітету міської ради відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №823/2183/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено частково; визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради Черкаської області VII скликання від 09 грудня 2017 року №59-4/VII «Про розпуск виконавчого комітету міської ради» та №59-5/VII «Про утворення виконавчого комітету міської ради»; в решті позову — відмовлено.

У подальшому, враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17, виконавчим комітетом Смілянської міської ради прийнято розпорядження від 19.12.2018 №214-к, яким вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів з 19.12.2018.

У зв`язку з невиплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2017 по 19.12.2018 в розмірі 187717,50 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нарахування та виплата заробітної плати є обов`язком роботодавця.

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Сплата коштів за вимушений прогул є гарантією особи та виконує компенсаторну функцію у відносинах незаконного її звільнення, впливає на відносини соціального захисту, право на що визначено ст.46 Конституції України. Здійснити нарахування у таких правовідносинах самостійно без отримання судового рішення щодо такого питання роботодавцю не заборонено.

Тому суд дійшов висновку, що спірна бездіяльність відповідача-1 має характер протиправної.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку №100 збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься вимушений прогул, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Із довідки Смілянської міської ради від 15.01.2019 №6 про суми виплаченої позивачу заробітної плати за два місяці, що передували звільненню, суд встановив, що його заробітна плата за жовтень 2017 року становила 17577,70 грн., за листопад 2017 року – 15640,01 грн. З урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період робочих днів середньоденна заробітна плата позивача за день становила – 772,50 грн. (17577,70 грн. + 15640,01 грн. / 43 робочі дні позивача у жовтні-листопаді 2017 року = 772,50 грн.).

Як встановлено судом із матеріалів справи, позивач звільнений із займаної посади 29.12.2017, а поновлений 19.12.2018.

Відповідно до абз. 2 п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи.

З огляду на вказану норму початком вимушеного прогулу позивача є наступний після звільнення день – 30.12.2017. Кінцем цього періоду є день, що передує дню його поновлення, оскільки 19.12.2018 вважається першим робочим днем, за який мала бути нарахована заробітна плата у загальному порядку. Отже, вимушений прогул позивача тривав з 30.12.2017 до 18.12.2018 включно.

За загальним правилом ч. 1 ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На підставі ч. 1 ст. 67 цього Кодексу при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень.

З урахуванням визначених ч. 1 ст. 73 КЗпП України святкових днів та вихідних днів, загальна кількість робочих днів у період з 30.12.2017 до 18.12.2018 становить 242 робочих днів.

Отже, стягненню відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за вказаний період у сумі 186945 грн. (772,50 грн. * 242 робочі дні), тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Тому стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших платежів.

Суд врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчі комітети на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону №280/97-ВР є виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Крім того, ст.ст. 26, 27 Закону №280/97-ВР передбачають окремі та різні за обсягом повноваження міської ради та її виконавчого комітету.

Отже, відповідачі виконують різні функції та повноваження. Крім того, згідно з даними ЄДРПОУ є окремими юридичними особами.

Оскільки службові (трудові) відносини у позивача виникли саме з Смілянською міською радою, тому обов`язок виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу виник саме у Смілянській міській раді. Позовні вимоги щодо стягнення таких коштів саме з виконавчого комітету Смілянської міської ради не доведено та не обґрунтовано.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Смілянської міської ради Черкаської області щодо не вирішення питання про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час його вимушеного прогулу.

Стягнути із Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 186945 (сто вісімдесят шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 12.06.2019.