Рішення № 82346436, 06.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/257/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника відповідача - Родінченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області, третя особа, - Публічне акціонерне товариство ''ОТП-Банк'' про визнання протиправними та скасування податкових рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 17.01.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі – ГУДФС у Чернігівській області), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати:

- вимогу відповідача від 15.11.2018 №4435-53;

- податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.10.2018 №00050101305, №00050111305 та №00050091305.

Свої вимоги мотивує тим, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі, у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового або майнового стану платника податку. Однак, збільшення майнового стану чи приросту активів ОСОБА_1 не відбулось, тому позивач вважає спірні рішення протиправними.

Також вважає, що залишок заборгованості, який був погашений шляхом прощення боргу на підставі додаткового договору, є ні чим іншим, як договірними відносинами між позивачем та кредитором. Прощений борг фактично склався з суми відсотків, нарахованих за користування кредитом, та пені. З посиланням на пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначила, що оскільки кредитний договір та додатковий договір про прощення боргу від 26.04.2016 є фінансовим кредитом в іноземній валюті, який не був погашений до 01.01.2014, а операція з прощення кредиту була здійснена 26.04.2016, тобто починаючи з 01.01.2015, прощена сума не є додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку її загального річного оподатковуваного доходу.

Крім того, вважає, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, зокрема, про проведення останньої її не повідомляли.

Ухвалою судді від 11.02.2019 відкрито провадження у справі за правилам спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 21.03.2019 до Публічного акціонерного товариства ''ОТП-Банк'' застосовано заходи процесуального примусу шляхом стягнення штрафу.

Ухвалою суду від 10.04.2019 вирішено продовжувати розгляд справи №620/257/19 за правилами загального позовного провадження, у зв`язку з чим призначено перше підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, у встановлений ухвалою суду строк надав відзив на позов, у якому зазначив, що ОСОБА_1 у 2016 році, відповідно до відомостей отриманих з центральної бази даних ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів, мала взаємовідносини з іншими платниками податків, від яких отримував доходи, що включаються до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема з ПАТ «ОТП-Банк». Так, відповідно до податкового розрахунку форми №1-ДФ, поданого ПАТ «ОТП-Банк», ОСОБА_1 отримала дохід за ознакою «126» (додаткове благо) у розмірі 1 544 365,68 грн. Однак, відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів встановлено, що ОСОБА_1 не сплачено податок при отриманні додаткового блага. Також на момент проведення перевірки позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подано.

У зв`язку з наведеним, ГУДФС у Чернігівській області винесено ОСОБА_1 спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення.

Ухвалою суду від 11.02.2019 до участі у справі у якості третьої особи залучено Публічне акціонерне товариство «ОТП-Банк» (далі – ПАТ «ОТП-Банк»).

Від третьої особи надійшла заява у справі, у якій ПАТ «ОТП-Банк» зазначило, що анульована сума заборгованості по кредитному договору, укладеному з позивачем, належним чином відображена банком у податковій звітності. Банком повідомлено ОСОБА_1 щодо необхідності сплати податків і зборів з суми прощеного боргу (в тому числі у разі її зміни).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, враховуючи таке.

09.01.2007 між Публічним акціонерним товариством «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-0AQ/001/2007.

26.04.2016 між позивачем та ПАТ «ОТП-Банк» укладено додатковий договір до вищевказаного Кредитного договору, відповідно до умов якого сторони домовились, що позичальник до 26.04.2016 зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 20 000,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 506 778,42 грн. (а.с. 100).

Пунктом 2.1.2 Додаткового договору було встановлено, що за умови належного виконання позичальником умов Кредитного договору та цього Додаткового договору, сторони домовились, що банк, керуючись ст. 605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 61 824,96 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 1 566 577,78 грн., і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов`язання перед банком в повному обсязі.

Після погашення ОСОБА_1 заборгованості у визначеному між сторонами розмірі, третьою особою було анульовано заборгованість за Кредитним договором (з урахуванням вимог Додаткового договору) у сумі 1 566 577,78 грн. (основна сума боргу – 1 544 365,68 грн., проценти – 22 212,10 грн.) (а.с. 99). Штрафні санкції не нараховувались. Вказана інформація відображена банком у податковій звітності.

При цьому, як вбачається зі змісту застереження до пункту 2.1.2 та пункту 3.6.1 Додаткового договору від 26.04.2016, позичальник стверджує, що банк проінформував його про необхідність сплати податків та зборів з суми прощеного боргу (в том числі у разі її зміни), у випадках, передбачених законодавством України. Також підписанням цього договору позичальник підтверджує, що банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Згідно відомостей з Держаного реєстру фізичних осіб – платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, відповідно до податкового розрахунку форми №1-ДФ, поданого ПАТ «ОТП-Банк», ОСОБА_1 отримала дохід за ознакою «126» (додаткове благо) у розмірі 1 544 365,68 грн. (а.с. 54).

15.12.2017 ГУДФС у Чернігівській області звернулось до ПАТ «ОТП-Банк» із листом за №7385/10/25-01-13-03-09, у якому з метою уникнення втрат місцевого бюджету просило надати пояснення та документальне підтвердження, у тому числі щодо ОСОБА_1 , про суми анульованого боргу по кредитному договору за 2016 рік (а.с. 55-56).

Листом від 28.12.2017 за №03-05-19-6/4436 ПАТ «ОТП Банк» повідомило, що запитувана щодо позивача інформація є банківською таємницею, однак підтвердило інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 167 Кодексу, та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаних з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог, встановлених пп. «д» пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу Банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомляв платників податку про обов`язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу (а.с. 81-82).

На підставі ст.20, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України та наказу ГУДФС у Чернігівській області №1458 від 21.08.2018 про проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки, посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 проінформовано письмовим повідомленням від 21.08.2018 №283/25-01-13-08-08, яке разом з копією наказу ГУ ДФС у Чернігівській області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1485 від 21.08.2018 отримано позивачем 21.08.2019, що підтверджуєтеся підписом ОСОБА_1 у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 116, 117).

За результатами перевірки ГУДФС у Чернігівській області складено акт від 21.09.2018 №647/13/2493618501 (а.с. 12-15), у якому зафіксовано такі порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства:

- пп. 49.18.4. п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено неподання до Чернігівської ОДПІ ГУДФС у Чернігівській області (м.Чернігів) податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме: ОСОБА_1 не включено суму доходів, отриманих за ознакою «126» (додаткове благо), та не подано податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також не сплачено податок на доходи фізичних осіб. Всього за актом перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб – 277 985,82 грн.;

- пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету за результатами 2016 року. Донараховано військового збору з доходу, нарахованого як додаткове благо – 23 165,49 грн.

У зв`язку з наведеним, ГУДФС у Чернігівській області 08.10.2018 винесено ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення з розрахунками (а.с. 57-62), вручені позивачу 10.10.2018, що підтверджується підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 63):

- №00050101305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 347 482,28 грн. (277 985,82 грн. – за основним платежем, 69 496,46 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №00050111305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 28 956,86 грн. (23 165,49 грн. – за основним платежем, 5 791,37 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №00050091305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.

У зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 станом на 14.11.2018 податкового боргу в сумі 431 994,80 грн., ГУДФС у Чернігівській області винесено позивачу вимогу про сплату боргу від 15.11.2018 №4435-53 (а.с. 16).

Також 15.11.2018 заступником начальника ГУДФС у Чернігівській області прийнято рішення №315 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу (а.с. 17).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Водночас відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Вказана правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.10.2018 у справі №820/5376/16, від 14.11.2018 у справі №826/14782/15, від 21.11.2018 у справі №813/279/16.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.05.2018 (справа №802/692/16-а), визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі, у вигляді податкового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

У ході судових засідань встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ПАТ «ОТП-Банк» було анульовано (прощено) ОСОБА_1 суму боргу по Кредитному договору від 09.01.2007 №ML-0AQ/001/2007 у розмірі 61 824,96 дол. США, що по курсу НБУ станом на 26.04.2016 еквівалентно 1 566 577,78 грн., як визначено Додатковим договором від 26.04.2016.

При цьому, основна сума прощеного боргу (кредит) складає 1 544 365,68 грн., про що зазначено у наданій на виконання ухвали суду довідці Банку від 08.04.2019 №73-5-5/3691 (а.с. 99).

ПАТ «ОТП-Банк» відображено кошти в сумі 1 544 365,68 грн. як дохід за ознакою «126» (додаткове благо) у поданому податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку за формою 1-ДФ, і сум утриманого з них податку, що підтверджено у листі від 28.12.2017 №03-05-19-6/4436 (а.с. 81-82).

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення податкового законодавства, суд зазначає, що сума основного боргу (кредиту) по кредитному договору у розмірі 1 544 365,68 грн., прощена ОСОБА_1 ПАТ «ОТП-Банк», є доходом позивача (додатковим благом), який підлягає декларуванню. У зв`язку з наведеним, позивач повинен був відобразити суму отриманого доходу у річній податковій декларації, у відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Про вказані обставини ПАТ «ОТП Банк» повідомляло ОСОБА_1 у Додатковому договорі від 26.04.2016 до Кредитного договору (застереження до пункту 2.1.2 та пункт 3.7), зі змістом якого позивач був ознайомлений та проти умов якого не заперечував, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 (а.с. 100).

При цьому, доводи позивача, що ПАТ «ОТП-Банк» прощено ОСОБА_1 курсову різницю є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Однак, не зважаючи на покладені на ОСОБА_1 зобов`язання, позивач податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у встановлених розмірах не сплатила, декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подала. Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечувалось позивачем у письмових поясненнях.

За таких обставин ГУДФС у Чернігівській області правомірно донарахувало ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб у сумі 277 985,82 грн. (1 544 365,68*18%), військовий збір у сумі 23 165,49 (1 544 365,68*1,5%) та застосувало штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у сумі 170,00 грн., про що винесено відповідні податкові повідомлення-рішення.

Позивач не згодна із сумою прощеного боргу, однак доказів оскарження умов додаткового договору не надала.

Статтею 59 Податкового кодексу України установлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 5 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Тобто, шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за відсутності яких контролюючим органом не виносяться податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, становить 1020,00 грн.

Судом встановлено та підтверджено належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 має податковий борг у загальному розмірі 431 994,80 грн. (з урахуванням нарахованих ГУДФС у Чернігівській області штрафних санкцій та пені), тому відповідачем правомірно, відповідно до наданих повноважень та вимог чинного законодавства, винесено позивачу спірні вимогу про сплату боргу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Доводи позивача щодо порушення ГУДФС у Чернігівській області порядку здійснення перевірки суд вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 до початку перевірки була належним чином повідомлена про її проведення. Таким чином, контролюючим органом дотримано вимог статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи, що позивачем не надано суду доказів декларування відповідного доходу і сплати відповідних податків за 2016 рік, суд вважає, що висновки ГУДФС у Чернігівській області є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті у межах повноважень і у спосіб, передбачений діючим законодавством України. Таким чином, ОСОБА_1 у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000), третя особа, - Публічне акціонерне товариство ''ОТП-Банк'' (код ЄДРПОУ 21685166, вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033) про визнання протиправними та скасування податкових рішень - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 червня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна