Рішення № 82346339, 28.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 березня 2018 року № 826/1480/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії: головуючого судді Донця В.А.; суддів: Костенка Д.А.; Шрамко Ю.Т., секретар судового засідання Вовк І.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

до Кабінету Міністрів України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Міжгалузева асоціація з розвитку систем теплопостачання "Укртеплокомуненерго", Комунальне підприємство "Міськтепловодоенергія", Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго", Товариство з обмеженою відповідальність "Рівнетеплоенерго",

про визнання незаконною та нечинною з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086,

за участю представників: позивача Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"- Старенький О.С.; відповідача - Пуленець А.С.; третьої особи Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" - Рогожинська В.О.

Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" звернулось до суду з позовом про:

- визнання незаконною та нечинною з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217";

- зобов`язання Кабінету Міністрів України після набрання постановою суду законної сили опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому була офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217".

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради звернулось до суду з позовом про:

- визнання незаконною та нечинною з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014 №217";

- зобов`язання Кабінету Міністрів України після набрання постановою суду законної сили опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому була офіційно оприлюднена постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014 № 217".

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось до суду з позовом про:

- визнання незаконною та нечинною з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 № 1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014 № 217";

- зобов`язання відповідача після набрання постановою суду законної сили опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому була офіційно оприлюднена постанова Кабінету міністрів України від 18.12.2015 № 1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217".

Ухвалами суду: від 04.02.2106 - відкрито провадження у справі; від 17.05.2016 - об`єднано для спільного розгляду адміністративну справу №826/1480/16 зі справами №826/1864/16 та №826/3128/16, присвоєно об`єднаній справі спільний №826/1480/16. На підставі розпорядження керівника апарату про автоматизований розподіл справ між суддями та автоматизованого розподілу справ - об`єднану адміністративну справу 826/3128/16 передано судді Донцю В.А. Ухвалами суду: від 13.02.2018 - постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті колегією суддів; від 14.02.2018 - оголошено перерву в судовому розгляді справи для подання пояснень.

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що оскаржувана постанова Уряду України суперечить Конституції, Цивільному кодексу України та законам України "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання" прийнята за відсутності повноважень, оскаржувана постанова належним чином не оприлюднена для обговорення, а також не подавалась на погодження Антимонопольному комітету України і немає належного висновку Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні представник Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві,

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях, відповідно до яких зміни стосувались порядку розподілу коштів що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, а не змісту обсягу прав, свобод та інтересів позивачів, як суб`єктів господарської діяльності.

Представник Комунального підприємства "Міськтепловодоенергія" підтримала позовні вимоги позивачів.

Інші учасники в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. У матеріалах справи наявні клопотання Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" та Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" про розгляд справи без участі представників.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.12.2015 №1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217", відповідно до якої у назві та у пункті 1 постанови слова "гарантованим постачальником природнього газу" замінено словами "постачальник природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", та викладено в новій редакції порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із з гарантованим постачальником природного газу.

Вказана постанова набрала чинності з дня її офіційного опублікування в Урядовому кур`єрі від 29.12.2015 № 244.

Відповідачем додано до заперечень:

проект оскаржуваного нормативно-правового акту;

пояснювальну записку Міністра енергетики та вугільної промисловості до проекту постанови, відповідно до якої Кабінет Міністрів України згідно зі статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу" наділений повноваженнями покладати на суб`єктів ринку природного газу спеціальні обов`язки з постачання природного газу з чітким визначенням категорії споживачів, яких стосуються спеціальні обов`язки, що зумовило нагальну необхідність внести зміни до "Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, метою змін зазначено забезпечення дотримання дисципліни газоспоживання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ, проектом передбачено, що у січні та лютому 2016 та 2017 років нормативи перерахування коштів теплопостачальним організаціям розраховуватиметься не нижче граничного рівня, який дозволить таким організаціям профінансувати витрати на оплату праці, внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сплату податків і зборів;

порівняльну таблицю щодо доопрацювання проекту постанови;

протокол засідання Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №143, відповідно до якого зміни до постанови від 18.06.2014 №217 прийнято, доручено Міненерговугіллю доопрацювати постанову.

Відповідачем опубліковано оголошення в Офіційному віснику України про оскарження постанови від 18.12.2015 №1086.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Відповідно до змісту статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (частина четверта).

Згідно з пунктом 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII внесено зміни, в тому числі до Закону України від 02.06.2005 №2633-IV "Про теплопостачання", та доповнено його новою статтею 19-1.

Згідно зі статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 №2633-VI оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється (частина перша). Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії (частини третя); кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації (частина четверта). Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу (частина п`ята).

Зміни до Закону України "Про теплопостачання", внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 №1198-VII, набрали чинності 26.04.2014.

Відповідно до розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" Кабінет Міністрів України зобов`язано протягом трьох місяців, з дня набрання чинності цим Законом, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Урядом України прийнято постанову від 18.06.2014 №217, пунктом 1 якої затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунку із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу".

Статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 №329-VIII, визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства (частина перша). Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу (частина друга).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі".

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 визначено, що теплогенеруючі організації, які купують природний газ у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками для виробництва теплової енергії та здійснюють її продаж тільки теплопостачальним організаціям для подальшої реалізації споживачам теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за вироблену теплову енергію за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі", та укладають відповідні договори з теплопостачальними організаціями.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217" збереження існуючого стану (чинної редакції Порядку розподілу коштів) призведе до подальшого зростання заборгованості підприємств теплоенергетики за використаний природний газ перед постачальником природного газу із спеціальними обов`язками, оскільки існуючим механізмом не забезпечується оплата 20-30 % вартості поточного використання природного газу та не передбачено збільшення нормативів відрахувань за природний газ для забезпечення стягнення утвореної заборгованості.

Суд вважає, що наведені норми дають підстави для висновку про наявність повноважень у Кабінету Міністрів України для прийняття оскаржуваної постанови, зокрема й щодо затвердження порядку розподілу коштів, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання. Відповідно доводи позивачів про невідповідність оскаржуваного акта Уряду України вимогам зазначених законів є необґрунтованими.

Щодо зазначення позивачами як підстави позову положення Цивільного кодексу України, зокрема, статті 1074, якою передбачено підстави обмеження права користування рахунком, то суд зазначає, що спірні відносини врегульовано спеціальним законами, що відповідає частині першій статті 1074 ЦК України.

Підставами позову також зазначено, що пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 №1086 "Про внесення змін до постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014 №217" Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Кабінетом Міністрів України незаконно встановлено повноваження щомісяця розраховувати для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (зі змінами) встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів відповідно до законодавства. З огляду на таке правове регулювання, суд вважає, що оскаржувані положення не суперечать наведеним вимогам Закону.

Зміни, які вносились до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 ініціювались Міністерством енергетики та вугільної промисловості. Проект акта відповідно до параграфу 55-2 "Регламенту Кабінету Міністрів України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 №1156) подавався на розгляд Уряду як невідкладний.

Параграфом 55-2 "Регламенту Кабінету Міністрів України" встановлено, що Кабінету Міністрів України у невідкладних випадках Прем`єр-міністр або міністр за погодженням з Прем`єр-міністром може внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін`юстом, розгляду на засіданні урядового комітету.

Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до пункту 8 пояснювальної записки до проекту оскаржуваної постанови, яка міститься у матеріалах справи, проект акта не потребує консультацій з громадськістю.

На думку суду, слід погодитись з доводами позивачів, що оскаржувана постанова за своїм змістом є регуляторним актом, а отже на неї поширюються вимоги вказаного Закону стосовно порядку прийняття регуляторних актів, оприлюднення їх проектів, проведення обговорення, внесення зауважень до проекту тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Як убачається з матеріалів справи, повідомлення про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217" розміщено на офіційному веб-порталі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке є головним розробником проекту названої постанови. На офіційному веб-порталі також був оприлюднений проект вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою одержання пропозицій та зауважень.

За висновком суду, доводи позивачів, що проект постанови Уряду України був оприлюднений після прийняття її Кабінетом Міністрів України не є, в даному випадку, безумовною підставою, яка свідчить про незаконність постанови, оскільки проект акту вносився як невідкладний, оскаржувана постанова набрала чинності з дня опублікування, 29.12.2015, відтак усі заінтересовані суб`єкти в тому числі позивач, могли подати свої зауваження.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно в їх задоволенні слід відмовити.

Оскільки в позові відмолено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач - Львівське комунальне підприємство "Залізничнетеплоенерго" (ідентифікаційний код 20784943, місцезнаходження: 79054, місто Львів, вулиця Симона Петлюри, будинок 4 А).

Позивач - Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськте-плокомуненерго" Тернопільської міської ради (ідентифікаційний код 14034534, місцезнаходження: 46001, місто Тернопіль, вулиця Івана Франка, будинок 16).

Позивач - Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" (ідентифікаційний код 05506460, місцезнаходження: 79040, місто Львів, вулиця Данила Апостола, будинок 1).

Відповідач - Кабінет Міністрів України (місцезнаходження: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2019 року.

Головуючий суддя В.А. Донець

Судді Д.А. Костенко

Ю.Т. Шрамко