Рішення № 82343680, 11.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року № 810/3717/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеної йому пенсії за вислугу років, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; надбавка за виконання особливо важливих завдань; премія; надбавка яка передбачає доступ до державної таємниці; премія згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної йому пенсії за вислугу років з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; надбавка за виконання особливо важливих завдань; премія; надбавка яка передбачає доступ до державної таємниці; премія, згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; та здійснити перерахунок і виплату пенсії за минулий час, починаючи з 04 червня 2015 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно, всупереч частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не здійснив перерахунок пенсії з урахуванням: щомісячної додаткової грошової винагороди; грошової допомоги на оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; надбавки за виконання особливо важливих завдань; надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці; премії 90%, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку із чим, він отримує пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено нормами чинного законодавства.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки пенсія позивачу призначена та розрахована на підставі наявних у пенсійній справі документів, які не містять заявлені позивачем додаткові види грошового забезпечення, вважає, що врахування вище перелічених додаткових виплат при розрахунку пенсії є неможливим, оскільки вказані доплати не відносяться до видів грошового забезпечення, що носять постійний характер.

Відповідач також посилається на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 13.05.2015 року у справі №4-рп, згідно з якими виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовцям та осіб, що мають право на пенсію за цим Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 зупинено провадження у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 поновлено провадження у справі.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач, проходив військову службу в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України, де отримував грошове забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 12.05.2015 №326 позивач був звільнений у запас за станом здоров`я.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 03.06.2015 № 107 позивач виключений зі списків особового складу частини, та направлений для зарахування на військовий облік до Ірпінсько-Бучанського ОМВК Київської області.

З 04.06.2015 року позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, де отримує пенсію, призначену йому довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивачем було отримано довідку військової частини А0105 про фактично виплачене йому грошове забезпечення, з якого сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з травня 2013 року по 03 червня 2015 року.

Як слідує з даної довідки, окрім грошового забезпечення, з якого було призначено пенсію позивачу, до складу грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування також входили: щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань; надбавка за виконання особливо важливих завдань; надбавка яка передбачає доступ до державної таємниці; премія 90%, премія згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Враховуючи той факт, що при призначенні пенсії позивачу з 04.06.2015 року в її розрахунок не було враховано такі види грошового забезпечення, як щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія, згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; а з 01.01.2018 року було виключено надбавку за виконання особливо важливих завдань; надбавку яка передбачає доступ до державної таємниці, премія 90%, позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату із проханням направити довідку військової частини А0105 про фактично виплачене йому грошове забезпечення, з якого було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з травня 2013 року по 03 червня 2015 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для проведення перерахунку призначеної йому пенсії з урахуванням всіх видів його грошового забезпечення, з яких було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Київським обласним військовим комісаріатом 24 травня 2018 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області було направлено його заяву на перерахунок призначеної пенсії та довідку про додаткові види грошового забезпечення.

Крім того, позивач 11 травня 2018 року самостійно звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, призначена пенсія перерахована не була.

Листом від 05.06.2018 №1730/Б-01 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку із посиланням на те, що в статті 43 Закону не зазначені такі види грошового забезпечення як щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія, тощо, їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до закону.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 (справа №522/2738/18).

Таким чином, отримувана позивачем згідно з довідкою про фактично виплачене грошове забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці та премія 90%, з яких щомісяця їх виплати утримувався єдиний внесок, мають бути включені до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу пенсії підлягає перерахунку.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем при обчисленні пенсії позивача не було включено грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, та премію згідно статті 27 Дисциплінарного Статуту.

Вказані виплати здійснювались не щомісячно та не входять до встановленого частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання управління Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, названих вище одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, та премію згідно статті 27 Дисциплінарного Статуту не підлягають задоволенню, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з урахуванням таких виплат.

Разом з тим, посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, враховуючи статтю 122 КАС України, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду, суд відхиляє з огляду на таке.

За правилами частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про призначення йому пенсії у неналежному розмірі, отримавши довідки про фактично виплачене грошове забезпечення.

У подальшому, у травні 2018 року позивач подав до управління ПФУ заяву про проведення перерахунку розміру пенсії і, отримавши у червні 2018 року відмову у перерахунку, у липні 2018 року звернувся до суду з цим позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 122 КАС шестимісячного строку.

Водночас Законом № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 цього Закону).

Зважаючи на те, що позивач на час призначення йому пенсії за Законом № 2262-ХІІ мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної ним щомісячної додаткової грошової винагороди, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці та премії 90%, а управління ПФУ протиправно відмовило у проведенні перерахунку розміру пенсії, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати розмір його пенсії на підставі довідок про фактично виплачене грошове забезпечення з 04 червня 2015 року з урахуванням названих щомісячних додаткових видів грошового забезпечення підлягають задоволенню без обмеження строком.

Посилання відповідача на рішення Конституційного суду України від 13 травня 2015 року у справі №4рп/2015, яким надано тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є безпідставним, оскільки вказане рішення стосується порядку перерахунку пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, а не порядку призначення пенсії, зокрема – видів грошового забезпечення, з яких вона розраховується.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року №К/9901/3333/17, від 20.02.2018 року №К/9901/1372/18, від 14.03.2018 року №К/9901/844/17, від 10.05.2018 року №К/9901/20457/18.

Твердження відповідача щодо необхідності застосування постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що норми вказаної постанови не були підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії згідно листа від 05.06.2018 №1730/Б-01 та на даний час рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року N 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_1 з урахуванням таких видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; надбавка за виконання особливо важливих завдань; премія 90%, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_1 , з урахуванням таких видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; надбавка за виконання особливо важливих завдань; премія 90%, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, починаючи з 04 червня 2015 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.