Ухвала суду № 82341705, 05.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Вінниця

05 червня 2019 р. Справа № 120/1255/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян Марини Бондівни,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача:Таксера В.З.

представників відповідача: Хмарського Р.В., Салецького І.О.

третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Ф., Кирничної Г.Ф.

представників третьої особи: Бодачевського Р.В., Чубенко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Свято- ОСОБА_4 Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Гордійчук Тетяна Олексіївна, Кратюк Валерій ОСОБА_5 , Кирнична Галина Федорівна про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Свято- ОСОБА_4 Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Гордійчук Тетяна Олексіївна, Кратюк Валерій Федорович, Кирнична Галина Федорівна, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації від 02 квітня 2019 року № 40 зареєстровано статут Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції зі зміною найменування на Релігійна організація «Свято-Різдва Богородиці релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України)».

Дана реєстрація відбулася у зв`язку з переходом під юрисдикцію Православної Церкви України. Змінено також юридичну адресу релігійної громади, з с. Четвертинівка, вул. Гагаріна, 14 на с АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Також, внесено зміни про керівника релігійної громади, якими замість ОСОБА_1 стала ОСОБА_2 .

Реєстрація проведена на підставі рішення загальних зборів Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви від 27 лютого 2019 року, на яких прийнято рішення про внесення відповідних змін. Позивач зазначає, що дані збори були проведенні з порушенням порядку їх скликання та проведення, встановленого Статутом релігійної громади. Зокрема вказує, що ним, як настоятелем, було скликано парафіяльні збори 27 лютого 2019 року в приміщенні храму, одночасно, в приміщенні сільського клубу 27 лютого 2019 року, Філаретом ОСОБА_6 , який являється священиком іншої релігійної приналежності та немає відношення до Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, скликано, ще одні збори релігійної громади. Саме на останніх було прийнято рішення про перехід під юрисдикцію Православної Церкви України, змінено найменування, юридичну адресу та відомості про керівника релігійної громади. Однак, ні ОСОБА_1 , як настоятель церкви, ні керівні органи релігійної громади, ні священство УПЦ, ні прихожани церкви участі у даних зборах не брали та не голосували.

Тому, вважає, що реєстрація статуту в новій редакції була проведена в порушення вимог закону та Статуту релігійної громади, а відтак просить визнати протиправним та скасувати наказ № 40 від 02 квітня 2019 року, винесений Управлінням у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації «Про реєстрацію Статуту Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції» та відновити державну реєстрацію статуту Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, даною ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України та 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку ст. 164 КАС України, а позивачу - 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку ст. 163 КАС України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року замінено неналежного відповідача Вінницьку обласну державну адміністрацію на належного відповідача Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації. Крім того, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

28 травня 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив представника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, в якому він просить закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Свято- ОСОБА_4 Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Гордійчук Тетяна Олексіївна, Кратюк Валерій Федорович, Кирнична Галина Федорівна, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування своєї позиції, представник відповідача зазначає, що наданню правової оцінки діям Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації повинно передувати встановлення та доказування обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації. В даному випадку, спір виник між членами релігійної громади с. Четвертинівка. Тому, зазначає, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного особистого немайнового права позивача. Крім того, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі №806/3462/14 від 19 грудня 2018 року.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали заявлене клопотання про закриття провадження у справі та просили суд його задовольнити.

Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі та просили суд відмовити в його задоволенні.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України) просили суд задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просили суд задовольнити клопотання про закриття провадження у справі.

Проаналізувавши пояснення учасників справи, їх доводи та аргументи, правові підстави, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації щодо реєстрації статусу Свято- ОСОБА_4 Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви у новій редакції. Проте оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як вбачається з встановлених судом обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію змін до статуту, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, найменування, юридичної адреси, керівника релігійної громади та подали відповідну заяву та документи відповідачеві.

Суд звертає увагу, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, хоч і мав владні - управлінські повноваження (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.

Отже, наданню правової оцінки наказу суб`єкта владних повноважень передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації - Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви. Окрім того, оскаржуване рішення зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви.

Відтак, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник саме між засновниками, членами Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, найменування, юридичну адресу та керівника Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с. Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, подавши заяву про реєстрацію змін.

Суд вказує, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

З вищевикладеного видно, що спірні правовідносини не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, оскільки стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2018 у справі № 806/3462/14 (адміністративне провадження № К/9901/4706/18), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд вказує й на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету судовий збір в сумі 768,40 гривень, сплачений згідно з квитанцією від 10 квітня 2019 року № 0.0.1320890449.1

Керуючись ст. ст. 238, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Свято- ОСОБА_4 Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Гордійчук Тетяна Олексіївна, Кратюк Валерій ОСОБА_5 , Кирнична Галина Федорівна про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Повернути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок з Державного бюджету України.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати: 12.06.2019 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна