Рішення № 82339144, 11.06.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/79/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Комунальне транспортне підприємство»

до фізичної особи - підприємця Бертової Тетяни Павлівни

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути майно та стягнення 17 860,06 грн,

за участю:

секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи позивача

04.02.2019 Комунальне підприємство «Комунальне транспортне підприємство» звернулося з позовом до фізичної особи - підприємця Бертової Тетяни Павлівни про розірвання договору оренди № 138, укладеного між сторонами 01.06.2017, зобов`язання повернути орендоване майно та стягнення 17 860,06 грн нарахованих у вигляді неустойки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що:

- 01.06.2017 між сторонами був укладений договір оренди комунального майна - щебеневої площадки № 1, площею 199,5 м кв, яка розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Семенівське шосе, 1; за умовами якого відповідач на умовах оренди отримав вказане майно у користування та зобов`язався сплачувати щомісячно не пізніше 25 числа орендну плату та застрахувати орендоване майно,

- не дивлячись на умови договору відповідач власні обов`язки виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, а саме орендну плату за користування майном у липні 2017 року сплатив лише у квітні 2018 року, за користування майном у квітні 2018 року сплатив у липні 2018 року, а також не застрахував майно,

- несплата відповідачем протягом трьох місяців орендної плати, не виконання вимог щодо страхування майна є підставою для дострокового розірвання договору у відповідності до частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України,

- у відповідності до положень статті 782 ЦК України та пункту 10.5. договору договір оренди є розірваним через несплату орендної плати протягом трьох місяців підряд, про що позивач повідомив відповідача, надіславши відповідного листа,

- через неповернення майна з оренди після його припинення у відповідності до положень статті 785 ЦК України відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі 17 860,06 грн за період з 04.09.2018 по 31.01.2019.

Дії та аргументи відповідача

Відповідачем зазначені вимоги не з посиланням на наступні обставини.

Так:

- ним виконані умови договору щодо страхування майна, підтвердженням чому є договори страхування № 0179ип7яа від 01.06.2017 та № 0279ип8яа від 01.06.2018,

- між сторонами не укладався договір № 138 від 01.06.2017, оскільки правовідносини з оренди виникли на підставі договору № 62 від тієї ж дати,

- протягом липня, серпня 2017 року та березня, квітня та червня 2018 року мали місце випадки порушення строків оплати, але вони усувалися за першою вимогою позивача,

- договором оренди не визначалися умови оплати супутніх послуг (водопостачання, вивезення побутових відходів, послуги з перевезення, відшкодування витрат за користування інтернетом), а рахунки виставлялися на загальну суму, у тому числі й орендну плату, а тому не можна з упевненістю вести мову про наявність заборгованості з орендної плати за вказані періоди,

- через відсутність договірних умов щодо оплати супутніх послуг ним сплачено всього 65739,03 грн (при тому, що орендна плата за період існування договірних відносин складає 58 603,64 грн) а тому саме ця сума підлягає врахуванню у якості сплаченої орендної плати, та вона перевищує суму нарахованої орендної плати за період дії договору,

- направлення позивачем листа про припинення договору здійснене не за адресою місцезнаходження відповідача, оскільки вона відрізняється від адреси, яка зазначена у договорі,

- позивачем безпідставно застосовано положення статті 785 ЦК України щодо нарахування неустойки, оскільки пунктом 3.6. договору визначений інший її розмір.

Предмет спірних правовідносин

З огляду на зміст викладених обставин та позицій сторін суд вважає, що з метою вирішення спору повинен дати відповіді на питання:

- чи є договір оренди припиненим у зв`язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців?

- чи є підстави для розірвання договору оренди у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати та страхування майна?

- чи є підстави для стягнення неустойки, як відповідальності за неповернення майна з оренди після його припинення?

- чи є підстави для зобов`язання відповідача повернути орендоване майно?

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 01.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (26.03.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (01.04.2019) для надання відповіді на відзив. Сторонами надані відзив на позов, відповідь на відзив та заперечення.

Безпосередньо підготовче провадження проведене у судовому засіданні, яке відбулося 02.04.2019 та 14.05.2019, а розгляд справи по суті 11.06.2019.

Розгляд справи проведений без участі представників сторін, оскільки позивачем подане клопотання про проведення судового засідання без його участі, яке судом задоволене, а відповідач свого представника не направив, хоча ухвала суду про призначення розгляду справи по суті була направлена на його адресу та повернулася до суду з відміткою пошти: «За закінченням терміну зберігання».

Установлені судом обставини спору

01.06.2017 між Комунальним підприємством «Комунальне транспортне підприємство», виступаючим у якості орендодавця, та фізичною особою-підприємцем Бертовою Т . П. , як орендарем, був укладений договір оренди комунального майна, а саме щебеневої прощадки № 1, площею 199,5 м кв, розташованої за адресою: м. Каховка, Семенівське шосе, 1.

У зв`язку з наявним спором щодо номеру договору суд зазначає, що за текстом наданого позивачем екземпляру договору він має два номери: один (№ 138) розташований після назви договору; інший (№ 62) - у верхньому лівому куті. Натомість за текстом наданого відповідачем екземпляру договору він має один номер (№ 62), який розташований у верхньому лівому куті. При цьому номер договору після назви у варіанті відповідача відсутній.

Отже, екземпляри договору оренди від 01.06.2017, які наявні у сторін, відрізняються між собою лише наявністю в екземплярі позивача номеру « 138» та його відсутністю в екземплярі відповідача, але така різниця не впливає на суть договірних відносин, які цим договором встановлювалися при його укладенні, а тому суд приходить до висновку про неістотність такої різниці.

Водночас, в актах наданих послуг під назвою: «Рахунок-Акт»; сторонами вказувався договір № 138 від 01.06.2017, ці рахунки-акти підписані представниками обох сторін без зауважень, а в «Акті приймання-передачі нерухомого майна (до договору оренди № 62 від 01.06.2017)» номер договору вказаний « 62».

За таких обставин, суд вважає за необхідне виключити з дослідження обставини правильності номеру договору оренди, оскільки різне сприйняття сторонами його номеру ніяким чином не впливає на зміст наявних правовідносин за цим договором.

Основними умовами договору оренди, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного спору, є наступні:

- «Предметом цього договору є передача комунального майна територіальної громади міста у строкове платне користування …» (пункт 1.1.),

- «Орендодавець передає, а орендар приймає в оренду комунальне мано - щебеневу площадку № 1, площею 199,5 м кв. що знаходиться на балансі Орендодавця, і розміщене за адресою: м. Каховка, Семенівське шосе, 1; …» (пункт 1.2.),

- «Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі»,

- «Орендна плата за перший місяць оренди становить 2 783,38 грн з ПДВ і перераховується орендарем … не пізніше кінця поточного місяця» (пункт 3.2.),

- «Наступні платежі сплачуються не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до виставлених рахунків орендодавця» (пункт 3.3.),

- «Зайво перераховані суми орендної плати зараховуються в рахунок наступних платежів та поверненню не підлягають» (пункт 3.7.),

- «У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна (підписання акту приймання-передачі включно) …» (пункт 3.8.),

- « Орендар зобов`язується: … 5.7. Протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість у порядку, визначеному законодавством, та надати Орендодавцю копії страхового полісу. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим» (пункт 5),

- «Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.06.2017 по 31.05.2020 включно» (пункт 10.1.),

- «Чинність цього договору припиняється внаслідок: … невиконання однією із сторін умов договору» (пункт 10.5.).

У якості підтвердження факту приймання-передачі обумовленого майна в оренду позивачем наданий «Акт передачі-приймання нерухомого майна (до договору оренди № 01/03-14 від 01.03.2013)». Проте, за змістом цього Акту він складений щодо повернення відповідачем позивачу цього ж майна за іншим договором (вказаним у його назві). Підтвердженням саме такої обставини є вказівка в Акті про прийняття орендодавцем від орендаря орендованого майна та підписи відповідача про «передачу», а позивача - про «прийняття» майна.

Отже, суд констатує, що позивач не довів наявності складеного між сторонами акту приймання-передачі майна в оренду за договором № 138 від 01.06.2017.

Водночас, фактична передача майна в оренду відбулася за «Актом приймання-передачі нерухомого майна (до договору оренди № 62 від 01.06.2017)» від 01.06.2017, наданого до матеріалів справи відповідачем, за змістом якого позивач передав, а відповідач прийняв на умовах оренди обумовлене договором майно (а.с. 56).

У якості підтвердження наявних розрахунків між сторонами позивачем наданий Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2017 по 29.01.2019, проте цей екземпляр не підписаний відповідачем, а тому при аналізі розрахунків судом враховується той же Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2017 по 29.01.2019, але наданий відповідачем з підписами обох сторін (а.с. 57).

Як слідує зі здійсненого позивачем розрахунку договірних відносин, включеного до названого Акту звірки взаєморозрахунків, відповідач умови договору виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, а саме орендну плату за користування майном у липні 2017 року сплатив лише у квітні 2018 року, за користування майном у квітні 2018 року сплатив у липні 2018 року, а також не застрахував майно.

Зокрема, за змістом названого Акту звірки 14.07.2017 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 1 076,05 грн відповідно до рахунку-акту № ОУ-0001801. Проте, самого рахунку-акту під таким номером позивачем до матеріалів справи не додано. Позивач також вказав, що відповідачем орендна плата за липень 2017 року сплачена відповідачем у квітні 2018 року, але доказів сплати саме у квітні 2018 року за зобов`язаннями за липень 2017 року не надав. Натомість за розрахунками відповідача ним сплачено орендну плату за липень 2017 року 29.08.2017 на суму 1 079,82 грн, проте доказів такої сплати і ним не надано.

У даному контексті суд також зазначає, що з Акту звірки вбачається, що позивачем з початку дії договору оренди, а саме у червні та липні 2017 року виставлені рахунки-акти № ОУ-0001507 від 16.06.2017 на суму 1 063,54 грн та № ОУ-0001801 від 14.07.2017 на суму 1 076,05 грн, а всього на загальну суму 2 139,59 грн, а відповідачем 19.06.2017 сплачено 1 038,84 грн та 22.06.2017 сплачено 1 038,84 грн, що складає 2 077,68 грн, тобто у червні 2017 року відповідачем здійснена переплата, яка у відповідності до пункту 3.7. договору підлягала зарахуванню в рахунок наступних платежів, тобто за липень 2017 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів несвоєчасність сплати орендної плати відповідачем за зобов`язаннями за липень 2017 року.

Суд також зазначає, що в Акті звірки взаєморозрахунків позивачем вказано залишок заборгованості відповідача у сумі 1 038,84 грн та він врахований при сплаті орендних платежів за договором № 138 від 01.06.2017, але відповідних доказів, які б підтверджували віднесення сплати цієї суми на виконання інших зобов`язань не надано.

За змістом названого Акту звірки 14.07.2017 позивачем у квітні 2018 року надано відповідачу послуги на загальну суму 3 417,57 грн відповідно до рахунку-акту № ОУ-0000913. Проте, самого рахунку-акту під таким номером позивачем до матеріалів справи не додано. Позивач також вказав, що відповідачем орендна плата за квітень 2018 року сплачена у липні 2018 року, та в якості підтвердження цього факту надав виписку зі звіту про дебетові і кредитові операції. Зокрема, згідно з витягом позивачем 26.07.2018 проведено операцію по зарахуванню сплаченої відповідачем суми 3 417,57 грн згідно рахунку № ОУ-0000913 за квітень 2018 року. Водночас, відповідачем у наданому розрахунку підтверджено вказану сплату 25.07.2019.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено несвоєчасність сплати орендної плати відповідачем за зобов`язаннями за квітень 2018 року, яке підлягало сплаті не пізніше 25.04.2018 року (за пунктом 3.3. договору), але було виконане 25.07.2018, тобто в останній день трьохмісячного строку несплати.

16.08.2018 позивач направив відповідачу листа № 355, в якому запропонував повернути орендоване майно, вказавши про несвоєчасність сплати орендної плати, наявність заборгованості з її сплати у сумі 3 455,53 грн, а також відсутності факту страхування майна.

У подальшому 12.11.2018 позивач вдруге направив відповідачу листа № 515, в якому повторно повідомив про припинення договору та необхідності повернення орендованого майна.

На час розгляду справи в суді орендоване майно відповідачем не повернуте, але як слідує з Акту звірки взаємних розрахунків заборгованість з орендної плати станом на 29.01.2019 відсутня.

Судом також установлено, що 01.06.2017 між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та фізичною особою-підприємцем Бертовою Т.П. укладений договір добровільного страхування майна № 0179ип7яа, за змістом якого предметом є майнові інтереси страхувальника за договором оренди № 62 від 01.06.2017, а саме за страховими випадками: пожежі, задимлення, вибуху, удару блискавки, падіння пілотованих літальних об`єктів або їхніх частин, стихійних лих, дії води, стороннього впливу, протиправних дій третіх осіб, розбиття шибок, вітрин (а.с. 58- 64). Договір укладений до 31.05.2018.

Разом з тим, 01.06.2018 між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та фізичною особою-підприємцем Бертовою Т.П. укладений договір добровільного страхування майна № 0297ип8яа, за змістом якого предметом є майнові інтереси страхувальника за договором оренди № 62 від 01.06.2017, а саме за страховими випадками: пожежі, задимлення, вибуху, удару блискавки, падіння пілотованих літальних об`єктів або їхніх частин, стихійних лих, дії води, стороннього впливу, протиправних дій третіх осіб, розбиття шибок, вітрин (а.с. 65- 71). Договір укладений до 31.05.2019.

Отже, наявність укладених договорів страхування спростовує твердження позивача про їх відсутність.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.

Так, за статтею 283 ГК України: «За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності» (частина 1); «У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ)» (частина 2); «Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання» (частина 3).

Поряд з цим у відповідності до статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.

Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 ГК України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Так, за приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Разом з тим, враховуючи, що орендоване майно є комунальним майном, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Зокрема, відповідно до частини 1 статті 2 «орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності».

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві оренду плату у встановлений строк, а безпосередньо між сторонами такого правочину виникають правовідносини оренди (найму).

Щодо припинення договору оренди та існування правових наслідків такого припинення відносно повернення майна та сплати неустойки

За загальним правилом, встановленим статтею 188 ГК України, розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Водночас, положеннями Цивільного кодексу України установлений правовий інститут припинення договору найму, який включає в себе право наймодавця відмовитися від договору найму.

Зокрема, у відповідності до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (частина 1); у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (частина 2).

Поряд з цим, за змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорів (частина 1); якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2).

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що: одностороння відмова від договору оренди не допускається (частина 1); договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (частина 3).

Таким чином, для відмови від договору найму необхідним та обов`язковими умовами є невнесення орендарем плати за користування майном протягом трьох місяців підряд, а також доведення орендодавцем моменту одержання орендарем повідомлення про відмову від договору.

Відповідаючи на питання наявного між сторонами спору в частині відмови позивача від договору оренди, суд зазначає, що позивачем не доведено, що відповідач здійснив прострочення сплати протягом трьох місяців підряд, оскільки, як зазначено судом при аналізі обставин справи, позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів несвоєчасність сплати орендної плати за зобов`язаннями за липень 2017 року та квітень 2018 року, оскільки орендна плата за липень 2017 року була сплачена достроково, а за квітень 2018 року - 25.07.2018, тобто останній день трьохмісячного строку.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що у даному випадку відсутня «трьохмісячна підряд несплата орендної плати».

За таких обставин позивач неправомірно відмовився від договору оренди, надіславши листи № 355 від 16.08.2018 та № 515 від 12.11.2018.

У даному контексті суд також зазначає, що позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів факту отримання відповідачем його листів про відмову від договору, оскільки як слідує з поштового повідомлення про вручення відправлення № 7480000799863 (а.с. 15), ним був направлений лист № 355 від 16.08.2018 на адресу м. Каховка, Семенівське шосе, 1; лист не вручений адресатові та повернутий; адреса не відповідає адресі відповідача, яка вказана у договорі: АДРЕСА_1 . Разом з тим, лист № 515 від 12.11.2018 згідно з поштовою квитанцією № 7480000947072 (а.с. 17) направлений за адресою: 74803, м. Каховка.

Отже, суд приходить до висновку, що підстави для припинення договору оренди, повернення майна з оренди у зв`язку з припиненням та сплати неустойки відсутні.

Щодо розірвання договору

Як зазначено у попередньому розділі за змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Поряд з цим, частиною 3 статті 291 ГК України встановлено, що «Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу».

У свою чергу, частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що «Договір може бути … розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору».

Зокрема, у пункті 10.5. договору сторонами обумовлена можливість припинення договору «внаслідок невиконання однією із сторін умов договору».

Проте, правовий інститут «припинення договору найму» урегульований положеннями статті 781 ЦК України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, за статтею 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом; договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

За частиною 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Отже, положення пункту 10.5. договору щодо підстави для його припинення «внаслідок невиконання однією із сторін умов договору» не відповідають вказаним правовим положенням, а тому не можуть сприйматися як окрема підстава для розірвання договору в односторонньому порядку.

Аналізуючи наявність «істотного порушення договору» відповідачем у контексті статті 651 ЦК України, суд зазначає, що позивачем не доведено наявність завданої йому шкоди у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати, оскільки заборгованість з її сплати на час розгляду справи в суді відсутня, та ним не доведено вжиття заходів правового характеру до відповідача за наслідками несвоєчасної сплати. Поряд з цим, твердження позивача про відсутність доказів страхування майна спростована відповідачем, а тому посилання цю обставину в якості підтвердження «істотності порушення договору» є безпідставним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що:

- позивачем не доведено, що відповідач здійснив прострочення сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд, а тому він неправомірно відмовився від договору оренди, надіславши листи № 355 від 16.08.2018 та № 515 від 12.11.2018,

- позивачем не доведено факту отримання відповідачем його листів про відмову від договору,

- підстави для припинення договору оренди, повернення майна з оренди у зв`язку з припиненням та сплати неустойки відсутні,

- положення пункту 10.5. договору щодо підстави для його припинення «внаслідок невиконання однією із сторін умов договору» не відповідають правовим положенням статті 781 ЦК України та статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому не можуть сприйматися як окрема підстава для розірвання договору в односторонньому порядку,

- позивачем не доведено наявність завданої йому шкоди у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати, оскільки заборгованість з її сплати на час розгляду справи в суді відсутня,

- твердження позивача про відсутність доказів страхування майна спростована відповідачем, а тому посилання цю обставину в якості підтвердження «істотності порушення договору» є безпідставним.

З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжних доручень № 11415 від 30.01.2019 у сумі 1 921 грн та № 11460 від 21.02.2019 у сумі 3 842 грн, які у відповідності до приписів частини 2 статті 129 ГПК України підлягають покладенню на цього.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене - 12.06.2019

Суддя М.К. Закурін