Ухвала суду № 82338085, 10.06.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1041/18

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви

10.06.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2019 у справі

за позовом: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області

(вул. Академіка Сахарова, 23-А, м. Івано-Франківськ, 76014)

до відповідача: Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство"

(вул. Соборна, 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400)

про стягнення шкоди заподіяної лісу в розмірі 219 963, 09 гривень, внаслідок порушення норм лісового законодавства,

за участі:

від позивача: Голубчак Наталії Вікторівни,

від відповідача: Чмихова Юрія Анатолійовича,

У С Т А Н О В И В:

27.02.2019 позов Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про стягнення шкоди заподіяної лісу в розмірі 219 963, 09 гривень, внаслідок порушення норм лісового законодавства - задоволено:

- стягнуто з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" шкоду, заподіяної внаслідок порушення норм лісового законодавства в розмірі 219 963, 09 гривень, яку перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Бистрицької сільської ради Надвірнянського району;

- стягнуто з Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 3 299, 45 гривень судового збору.

02.04.2019 на виконання вказаного вище рішення видано накази № № 335, 336.

20.05.2019 Державне підприємство "Надвірнянське лісове господарство" звернулось до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 9402/19) на один рік. Заява мотивована наступними обставинами: скрутним фінансовим становищем, що унеможливить виконання рішення в повному обсязі; що негайна виплата коштів або блокування рахунків боржника зумовить неможливість погашення заборгованості за іншими платежами, податками та зборами, спричинить звільнення працівників; те, що сума стягнення є надзвичайно великою для відповідача і в разі всієї сплати може призвести до зупинення діяльності або банкрутства державного підприємства.

31.05.2019 Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області надала суду відзив на заяву про відстрочку виконання рішення (вх. № 9461/19), в якому зазначено про заперечення проти відстрочення виконання судового рішення, при цьому вказує на те що, відстрочення виконання рішення суду призведе до невчасного поступлення коштів в державний та місцевий бюджет, що може спричинити недоотримання місцевими та державним бюджетами коштів у 2019 році; відповідачем не подано належних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення, а наведені відповідачем обставини не є виключними, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин; сплив строк, протягом якого можливе відстрочення виконання судового рішення.

Представник заявника в засіданні суду заяву підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача вважає заяву необґрунтованою, проти задоволення заяви заперечував.

Норми права, яким керувався суд при постановленні ухвали.

Приписами частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення. Заява про відстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Положеннями частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Враховуючи положення норм процесуального законодавства, при зверненні до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення заявником повинні бути доведені як виняткові обставини, у зв`язку з якими відсутня можливість виконати судове рішення, так і конкретні обставини, що ускладнюють виконання цього рішення у встановлений законодавством строк.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, обов`язковою умовою надання відстрочення є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Таким чином, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може відстрочити виконання рішення.

Разом із тим, відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідженням заяви та додатків до неї судом встановлено, що подані заявником докази в підтвердження скрутного фінансового становища, а саме:

- довідка АТ "Таскомбанк" (вих. № 13/592 від 24.04.2019), згідно даних якої заявником використано ліміт овердрафту в сумі 873 744, 38 гривень;

- довідка ПАТ АКБ "Укргазбанк" ( вих. № 5-47/08/333/2019 від 24.04.2019), згідно якої залишок коштів по даному рахунку становить - 26 485, 72 гривень;

- довідка АТ КБ "Приватбанк", згідно якої залишок на рахунках становить 2 259, 77 гривень;

- інформація про дебіторську та кредиторську заборгованість по ДП "Надвірнянське лісове господарство" станом на 24.04.2019, згідно якої дебіторська заборгованість становить 3 929, 00 гривень, кредиторська - 17 131, 00 гривень,

не є належними доказами в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, та не підтверджують виключні обставини неможливості виконання судового рішення.

Заявником долучено до заяви лист ( вих. № 01-2/199 від 04.12.2018), який адресовано позивачу, в якому повідомлено, що шкода заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів в сумі 29 608, 34 гривень перераховано у відповідні фонди охорони навколишнього природного середовища.

Твердження заявника що господарство є державним підприємством та не може виконати рішення у зв`язку з відсутністю коштів, а блокування рахунків зумовить зупинення господарської діяльності підприємства не є виключними обставинами, які були б підставою для відстрочення виплати шкоди, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Щодо твердження заявника про неможливість виплати заробітну плати працівникам в разі блокування рахунків, і як наслідок звільнення працівників, суд вказує на норми частини 1 статті 115, частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 22, частин 1, 6 статті 24, частини 3 статті 15 Закону України "Про оплату праці" якими встановлено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Разом із тим, при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача.

Судом взято до уваги приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Таким чином, підставами для відстрочення виконання рішення суду є:

- обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим;

- відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Судом встановлено, що строк на який може бути надано відстрочення виконання зазначеного рішення суду від 27.02.2019 у даній справі не може перевищувати - 27.02.2020 (сплив річного строку).

Крім того, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Так, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03, п. 43).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A. проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Аналізуючи наведені вище норми права суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2019 у справі № 909/1041/18 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення – 10.06.2019.

3. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст ухвали складено 12.06.2019.

Суддя В. В. Михайлишин