Рішення № 82328872, 22.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/391/19

в справі № 760/21056/17

ПОСТАНОВА

іменем України

22 січня 2019 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

10.10.2017 позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення їй пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату їй пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ст.ст. 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробіної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, 2017 року, з дати звернення до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, тобто, з 06.06.2017.

Дані позовні вимоги обґрунтовані серед іншого тим, що вона має загальний трудовий стаж 40 років 10 місяців 29 днів, з них 8 років 1 місяць 21 день стажу роботи по Списку №2. З 2003 року вона перебуває на обліку та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

06.06.2017 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 08.08.2017 №1416/02/3-1256 відповідачем було відмовлено їй у призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що діючим законодавством не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних засадах.

Таку відмову позивач вважає неправомірною та такою, що порушує її права та законні інтереси, оскільки пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона просила призначити вперше, а тому відповідачем було неправомірно застосовано ст. 10, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою суду від 17.10.2017 у справі відкрито скорочене провадження, відповідно правил передбачених КАС України в редакції до 15.12.2017.

Відповідно до п.п. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням п.п. 10 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, положень ст.ст. 257, 262, 263 КАС України дана справа розглянута судом у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

02.02.2018 представником відповідача надано відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачеві вже призначено пенсію за віком з наданням законодавчо визначеної пільги, яка полягає у зниженні віку, необхідного для призначення пенсії цього виду, а тому відсутні підстави для повторного призначення пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, передбаченого ч. 2 ст. 40 цього закону.

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

У період з 2003 по 2016 р.р. на підставі заяв позивача відповідачем здійснювався перерахунок пенсії позивача на підставі ст. 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

06.06.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою, у якій просила призначити її пенсію за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом № 1058-IV.

Листом від 08.08.2017 №1416/02/3-1256 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що відповідно до ст. 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, тому підстави для призначення пенсії позивачу відсутні, оскільки остання вже скористалась правом призначення пенсії за віком.

Крім цього, у відзиві відповідач уточнив, що відсутні також підстави для застосування при обчисленні пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, передбаченого ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позивачем оспорюється правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом № 1058-IV.

При вирішенні даного спору суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач є територіальним органом суб`єкта владних повноважень, і відповідно у своїй діяльності повинен керуватися вимогами ст. 19 Конституції України та вимогами законів України.

Законом № 1058-IV, серед іншого, визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Поряд з цим умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначені Законом № 1788-XII.

Зокрема, відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

На момент звернення ОСОБА_1 до управління ПФ України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах норми Закону № 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за віком на пільгових умовах.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за віком на пільгових умовах у порядку Закону № 1788-XII, до територіальних органів ПФ України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К),

де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, якщо особі пенсія призначалась відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше, після призначення пенсії за віком на пільгових умовах продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, відсутні підстави для застосування до такої особи частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень Закону № 1058-IV висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а і підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17.

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачеві у призначені пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом № 1058-IV, тому позовні вимоги належить задовольнити.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 6-9, 19-20, 72-78, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70; код ЄДРПОУ: 40375920) щодо не призначення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) пенсії за віком на умовах та в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70; код ЄДРПОУ: 40375920) здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених ст.ст. 26, 27, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.06.2017.

Стягнути з Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70; код ЄДРПОУ: 40375920) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: 1932515847) витрати по оплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазаренко В.В.