Постанова № 82326775, 11.06.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16869/18

Провадження №: 1-в/752/252/19

У Х В А Л А

11.06.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву прокурора прокуратури м. Києва Жили О.Б. про роз`яснення судового рішення від 21.05.2019 у справі № 752/16869/18,

в с т а н о в и в:

в провадженні слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П. перебувала скарга першого Віце-Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора прокуратури м. Києва, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій в кримінальному провадженні № 42016100000001070 від 01.11.2016 (Справа № 752/16869/18, Провадження № 1-кс/752/5032/19).

За результатами розгляду даної скарги 21.05.2019 слідчим суддею постановлено ухвалу, якою скаргу задоволено, зобов`язано прокуратуру м. Києва в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001070 від 01.11.2016, вчинити дію передбачену ч. 2 ст. 55 КПК України - вручити уповноваженому представнику ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» пам`ятку про процесуальні права та обов`язки у рамках цього кримінального провадження у продовж 3 днів з дня отримання даного судового рішення, тобто у межах строків передбачених ст. 220 КПК України.

27.05.2019 до суду надійшла заява прокурора першого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва Жили О.Б. про роз`яснення даного судового рішення.

В заяві прокурор просить роз`яснити:

- чи ухвалювалось 21.05.2019 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва справі № 752/16869/18 провадження 1-кс/752/5032/19 судове рішення;

- яким чином забезпечено право учасника судового засіданні прокурора у кримінальному провадженні на відстоювання своєї правової позиції у судовому засіданні 21.05.2019 у справі № 752/16869/18 провадження 1-кс/752/5032/19;

- на підставі яких даних слідчий суддя дійшов до висновку що прокуратурою м. Києва відображену в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23.04.2019 дії в межах строку виконано не було;

- на підставі яких даних слідчий суддя дійшов до висновку що станом на день звернення першого Віце-Президента Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо" Київ" ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора клопотання прокурором розглянуто не було;

- яким чином прокуратура м. Києва має виконати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.05.2019 у справі № 752/16869/18 провадження 1-кс/752/5032/19 за наявності не скасованої постанови слідчого в кримінальному провадженні від 19.04.2019 про відмову ТОВ "Футбольний клуб "Динамо" Київ" у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42016100000001070 від 01.11.2016.

В судове засідання сторони не з`явились. Про розгляд справи судом повідомлялись належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

При розгляді скарги по суті слідчим суддею було встановлено наступні обставини.

16 квітня 2019 року ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» звернувся із обґрунтованим клопотанням про визнання потерпілим, оскільки даним кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди Заявнику у вигляді порушення його права на користування земельною ділянкою, оскільки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в результаті якого відбулось формування земельної ділянки (8000000000:82:007:0032) на землях історико-культурного значення та будівництво на цій ділянці нерухомості, зумовило для ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» значні перешкоди у користуванні за комерційним призначенням земельною ділянкою, площею 1,486 га, кадастровий номер: 82: 007 : 002 , цільове призначення земельної ділянки - інші землі транспорту, що розташована на Парковій дорозі у Печерському районі міста Києва.

В подальшому, ТОВ не було поінформоване, про вчинення процесуальної дії передбаченої ч. 2 ст. 55 наведеного Кодексу, у строки визначені ст. 220 того ж Кодексу, а тому, з метою захисту своїх прав та свобод ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» було подано відповідну скаргу до слідчого судді у порядку ч. 1 ст. 303 указаного Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва 23.04.2019 у справі № 752/16869/18 за наслідками розгляду такої скарги зобов`язано прокурора прокуратури м. Києва, що входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001070 від 01.11.2016, вчинити дію передбачену ст. 220 КПК України та розглянути указану заяву ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» в указаному кримінальному провадженні, в строки визначені ст.ст. 55, 220 КПК України, тобто у строк не більше трьох днів.

Надалі, ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» було подано до прокуратури м. Києва заяву від 23.04.2019 за вих. № 389 про вчинення процесуальної дії у кримінальному провадженні № 42016100000001070 від 01.11.2016, а саме вручення, у порядку ч. 2 ст. 55 КПК України, пам`ятки про права та обов`язки потерпілого, у порядку діючих норм КПК України, та у світлі наявності ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва 23.04.2019 у справі № 752/16869/18 про зобов`язання здійснення такого роду дії у межах 3 днів.

Однак, прокуратурою м. Києва, відображену в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва 23.04.2019 у справі № 752/16869/18 дію у межах чітко визначеного строку вчинено не було.

Тим самим, у чергове порушено права та свободи ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ», за захистом яких ТОВ звернулося до слідчого судді.

За результатами розгляду скарги, слідчий суддя прийшов до висновку, що станом на час розгляду скарги, прокуратурою м. Києва, відображену в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва 23.04.2019 у справі № 752/16869/18 дію у межах чітко визначеного строку вчинено не було.

В результаті чого, 21.05.2019 слідчим суддею було постановлено ухвалу, якою скаргу задовольнив, зобов`язав прокуратуру м. Києва в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000001070 від 01.11.2016, вчинити дію передбачену ч. 2 ст. 55 КПК України - вручити уповноваженому представнику ТОВ «Футбольний клуб «Динамо» Київ» пам`ятку про процесуальні права та обов`язки у рамках цього кримінального провадження у продовж 3 днів з дня отримання даного судового рішення, тобто у межах строків передбачених ст. 220 КПК України.

Слідчий суддя, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши а своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що заява задоволенню не підлягає за наступних підстав.

У відповідності до ст. 124 Конституції України, судове рішення - це акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до ухвалюється судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Сама заява повинна містити зазначення, що саме в ньому є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового рішення.

При цьому, виходячи з передбачених ст. 380 КПК України вимог, таке роз`яснення не повинне бути обумовлене потребою усунення його формальних чи змістовних недоліків, роз`ясненням норми права.

Якщо фактично порушено питання про зміну такого рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

14 червня 2018 року у справі № 800/507/17 Велика Палата Верховного Суду указала, що підстави для роз`яснення судового рішення існують тоді, коли постанова чи ухвала суду є незрозумілою, та без такого роз`яснення її тяжко виконати, оскільки, високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Отже, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнюючи чи унеможливлюючи його виконання.

У цій ситуації, саме роз`яснення обумовлене потребою усунення формальних, змістовних недоліків ухвали слідчого судді, роз`ясненням норми права.

Усунення цих обставин є можливим тільки шляхом зміни такого рішення або внесення в нього нових даних.

З огляду на, що слідчий суддя не убачає передумов для роз`яснення указаної ухвали у порядку ст. 380 КПК України.

Фактично, з цього питання, прокурору прокуратури м. Києва потрібно дотримуватися вимог КПК та при виконанні указаної ухвали ураховувати його положення, тобто забезпечити саме виконання судового рішення через призму норм права визначених указаним законом.

Не у компетенції суду наділяти заявника повноваженнями не передбаченими Законом, або ж роз`яснювати, тому чи іншому органу його повноваження у ракурсі положень діючого законодавства.

Заявник повинен виходити з того, що є наявним судове рішення, яке породжує для нього певні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ст. 534 КПК України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Поняття «безумовний» слідчий суддя, сприймає у розрізі таких понять, як беззастережний, незаперечний, безсумнівний (який не потребує доказів у своїй істинності, не викликає сумнівів щодо себе), видимий, очевидний, прямий, явний, ясний (звичайно в складі присудка); самоочевидний (очевидний без додаткового розгляду, обґрунтування); доведений (який спирається на докази), безперечний(не обмежений ніякими умовами, застереженнями), безоглядний, та у поєднані з поняттям «виконання», розуміє їх, як те, що беззастережно має бути виконано, у ракурсі норм ст. 533 КПК України, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також усіма фізичними та юридичними особами, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб на всій території України.

Тобто, є установлений єдиний беззаперечний факт, що прокуратура м. Києва має, у силу норм ст. ст. 533, 534 КПК України, забезпечити виконання судового рішення, яке породжує для нього певні права та обов`язки.

Питання про те, у який спосіб прокуратура м. Києва буде виконувати судове рішення, знаходиться у площині дискреційних повноважень.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Слід також додати, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Як наслідок, фактично заява прокурора щодо другого, третього та четвертого питань стосується необхідності роз`яснення йому норм права та мотивів з яких суд виходив при постановленні такого рішення, що в силу ст. 380 КПК України не підлягає роз`ясненню.

Перше питання, порушене прокурором у заяві, взагалі як таке не узгоджується ні з самою заявою прокурора, ні з нормою 380 КПК України, адже прокурор просить роз`яснити чи ухвалювалось судове рішення слідчим суддею яке він і просить йому роз`яснити.

Що ж до п`ятого питання, то питання стосується виключно необхідності роз`яснення норми права в частині питання дискреційних повноважень прокуратури м. Києва, що також не кореспондується з нормами ст. 380 КПК України, а тому не може бути роз`яснене.

Прокуратура м. Києва при виконанні судових рішень з того, чи іншого питання має керуватися нормами КПК з урахуванням того, що ними має бути забезпечено виконання судового рішення та досягнуто мету указану в ньому.

При виконанні такого судового рішення з метою досягнення зазначеної мети прокуратура м. Києва має можливість, як користуватися порядком указаним в зазначеній ухвалі, так і діяти у межах своїх повноважень прямо визначених Законом, тобто у межах дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин справи.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, як необґрунтована, так, як приводів та підстав для роз`яснення судового рішення, регламентованих ст. 380 КПК України, не установлено.

У той час, як саме звернення не може бути обумовлене потребою роз`яснення формальних чи змістовних недоліків, шляхом внесення в нього нових даних, їх зміни, як і роз`яснення норми права, чи мотивів ухвалення такого типу рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372, 376, 380 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви прокурора прокуратури м. Києва Жили О.Б. про роз`яснення рішення суду у про роз`яснення судового рішення від 21.05.2019 у справі № 752/16869/18 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Слідчий суддя: