Рішення № 82323216, 06.06.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/29/2019

Справа № 537/313/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2019 року Крюківський районний суд м.Кременчука в складі:

головуючого судді Маханькова О.В., за участі секретаря судового засідання Скічко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контора про виконання зобов*язання, що виникло внаслідок заповідального відказу на підставі заповіту ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася доКрюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 ,третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контора про виконання зобов*язання, що виникло внаслідок заповідального відказу на підставі заповіту від 22 грудня 2014 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В своїй позовній заяві позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , який в своєму заповіті від 22.12.2014 року поклав заповідальний відказ на свою дружину ОСОБА_2 , зобов*язавши її виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в сумі , еквівалентній 5000 доларів США. Відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину 13.05.2015 року,але вказану суму заповідального відказу позивачці не сплатила.

За життя її батько був власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на яку в тому числі відкрилася спадщина після його смерті.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 , яка є громадянкою Росії.

Відказоодержувач має право пред*явити до спадкоємця позов із вимогою виконання зобов*язання,що виникло внаслідок заповідального відказу, відказоодержувач набуває лише після того, як спадкоємець прийме спадщину. До цього часу право відказоодержувача не може вважатися порушеним і право на позов не виникає.

Відповідач ОСОБА_2 одержала свідоцтво на спадщину щодо вкладів в фінансових установах, отримала довічне користування будинком по АДРЕСА_1 Полтавській області, який належить позивачці по заповіту від 2014р., також до неї перейшли земельні ділянки.

Крім того, ОСОБА_2 захопила та вивезла з успадкованого будинку по АДРЕСА_1 , предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку майже на 40000 дол. США, незаконно присвоїла грошові кошти підприємства в сумі 76490 грн., вивезла з підприємства ПП «КФ- «Світлана» по проспекту Лесі Українки, буд.18 , м. Кременчука Полтавської області, яке належить ОСОБА_1 на підставі заповіту батька ОСОБА_3 від 1986р.. меблі, ліжка «серрагем», комп`ютерну техніку, телевізор на суму більш 120000грн., тобто відповідачка успадкувала більше чим Ѕ частину спадкового майна .

Вона звернулася після смерті батька до Другої Кременчуцької Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і після того дізналася, що батько склав заповіт, відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину отримала його дружина - відповідач по справі ОСОБА_2 .. Вона вважає, що цим порушено її право на обов`язкову частку у спадщині як спадкоємцю першої черги за законом.

Вважає, що ОСОБА_2 противоправно утримує її правовстановлюючі документи на спадкове майно, до складу якого входить і нерухоме, що вимушує її вже майже три роки не отримувати свідоцтво на спадщину, т.я. документи знаходилися в будинку батька по АДРЕСА_1 . Вона приховує і документи на спільне майно подружжя - дачу, 3-хкімнатну квартиру, легкову машину і т.д., хоча заява про виділ їй частки в спільному майні подружжя нею подана разом із заявою про прийняття спадщини 13.05.2015р. Мета все та ж - не підраховувати обов`язкову частку. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особі, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця (ч.2 ст.1241 ЦК України). Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує обов`язкову частку.

Вважає, що на сьогоднішній час, обов`язкова частка навмисно не підрахована, з метою ухилення від сплати їй, як позивачу 5000 дол. СІІІА в еквіваленті, ОСОБА_2 утримує правовстановлюючі документи на все спадкове майно, включаючи те, що за заповітом належить їй, т.я. захопила відразу після смерті батька, ОСОБА_3 Позивач проживала і проживає зараз за межами України в Росії, а ОСОБА_2 у будинку батька,який помер18.02.2015 року.

Прохала стягнути з відповідача ОСОБА_2 5000 (п`ять тисяч) дол. США в еквіваленті на час винесення судом рішення по даній справі. Також прохала стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи: а саме : витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду. Поштові витрати, що стосуються судового розгляду справи, т.я. вона являється громадянкою Росії і проживає за межами України.

Позивач ОСОБА_1 та представник в судове засідання не з*явилися по невідомій суду причині. Надіслали заяву про слухання справи за їх відсутністю. Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з*явилася по невідомій суду причині, про час слухання справи була належним чином повідомлена. Проти позову заперечувала.

Надала письмовий відзив (а.с.55-57). В якому заперечувала проти позову та надала пояснення, що 23 листопада 2001 року Крюківським РУЮ м. Кременчук зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та нею, ОСОБА_2 , про що складено актовий запис № 462.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , про що видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (Копія свідоцтва про смерть на а.с. 58).

Заяву про прийняття спадщини, як за заповітом так і за законом, нею подано до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори в установлений законом строк.

22.05.2017 року відповідач ,після звернення до Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори з приводу видачі Свідоцтва про право на спадщину та визначення своєї частки в одержанні права в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіка ОСОБА_3 .

22.05.2017року нотаріусом другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І. їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, вихідний номер № 856/02-14 (а.с.61).

Підставою для відмови у видачі Свідоцтва про право на спадщину стала та підстава, що з-приводу визначення розміру часток між донькою померлого ОСОБА_3 та жінкою померлого , існує спір по визначенню розміру частки у спадковому майні, яке не було включено до заповіту; порядку користування майном, яке не було включено до заповіту; визначення розміру обов*язкової частки у спадковому майні, право на яке вона має по закону; поділу спадкового майна.

Протягом життя спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 складав декілька заповітів.

22.12.2014 року ОСОБА_3 вчасною заявою скасовує попередній заповіт від 25.02.2002 року та складає новий заповіт, яким робить наступне розпорядження:

- належну йому на праві особистої власності 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та належну йому всю приватизовану земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_1 з умовою довічного користування цим будинком з господарськими будівлями та приватизованою земельною ділянкою ОСОБА_2 ;

- належні йому на праві особистої власності житловий будинок з господарськими будівлями та приватизовані земельні ділянки (кадастрові номери: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), що знаходяться в АДРЕСА_4 та належну йому всю приватизовану земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4 ), що знаходяться в АДРЕСА_7 заповідає ОСОБА_1 ;

- належні йому на праві особистої власності приватизовані земельні ділянки (кадастрові

номери: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 ,

НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , що знаходяться на території с. Книшівка, Козельщинського району Полтавської області, заповідає ОСОБА_2 , на яку покладено обов`язок сплатити Тітовій Вікторії Анатоліївні суму, еквівалентну 5 000 доларів США;

-належні йому на праві особистої власності всі вклади з відповідним відсотками та нарахованою компенсацією, які знаходяться в усіх державних установах, комерційних банках та Державному Ощадному Банку України - 7/10 часток заповідає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожній, а 3/10 частки вказаних вкладів заповідає ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Дійсно, в заповіті від 22.12.2014 року міститься заповідальний відказ, у відповідності до якого вона, мусить сплатити ОСОБА_1 еквівалент 5 000 доларів США.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, для існування можливості звернутися з відповідним позовом до суду між сторонами повинен бути спір про якесь право. ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до ОСОБА_2 в офіційній письмовій формі про сплату їй грошових коштів у відповідності до заповідального відказу. ОСОБА_1 постійно проживає в Росії, про що сама зазначає у позовній заяві, Вона не надавала банківських реквізитів, по яким би ОСОБА_2 мала б сплатити належні їй кошти.

Вважає, що звернення до суду є передчасним, оскільки ОСОБА_1 не довела суду належними та допустимими доказами існування між сторонами спірних правовідносин в частині невиконання ОСОБА_2 заповідального відказу.

Прохала відмовити позивачу ОСОБА_1 в позовних вимогах до ОСОБА_2 про виконання зобов*язання, що виникло внаслідок заповідального відказу на підставі заповіту та в частині стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на правову допомогу,на витребування доказів, залучення експертів,спеціалістів, перекладачів та проведення експертизи в повному обсязі.

Представник третьої особи Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори в судове засідання не з*явився, надали пояснення щодо позову ОСОБА_1 . ,прохали справу слухати без присутності нотаріуса та винести рішення на розсуд суду. (а.с.210).

В своїх поясненнях,наданих суду, завідувач Другою Кременчуцькою Державною нотконторою Сороколат І.М. щодо по суті позову пояснила слідуюче, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 , заведена спадкова справа №88/2014.

13 травня 2015 року заяву про прийняття спадщини за законом та за заповітом, посвідченим Другою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року за реєстровим №1-1542, та на виділ обов`язкової частки, згідно статті 1241 ЦК України, - подала дружина померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 . В спадковій справі є заява дружини про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на все набуте майно в період зареєстрованого шлюбу.

13 травня 2015 року заяву про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року за реєстровим №1-1542, подала сестра померлого - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована в АДРЕСА_5 .

21 травня 2015 року заяву про прийняття спадщини подала дочка померлого - ОСОБА_1 , громадянка Росії.

05 червня 2015 року заяву про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року за реєстровим №1-1542, подала сестра померлого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрована в АДРЕСА_6 .

26 червня 2015 року заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_10 , мати якої померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , якій ОСОБА_3 також заповідав своє майно.

21.08.2015 року - дружині померлого ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на 7/20 частин вкладів, що знаходяться в АТ «Банк «Фінанси та кредит» за реєстровими №№1-1154, 1-1157, 1-1160.

В цей же день отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вклади, що знаходяться в АТ «Банк «Фінанси та кредит» громадянка Орел Н.Д., за реєстровими №№ 1-1163, 1-1166, 1-1169.

27.08.2015 року отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом громадянка ОСОБА_5 за реєстровими №№ 1-1199, 1-1202, 1-1205.

07.10.2015 року були видані свідоцтва про право на спадщину гр. ОСОБА_10 за реєстровими №№ 1-1241, 1-1247, 1-1244.

Щодо складу спадкового майна - в спадковій справі в наявності є тільки довідка про грошові заощадження померлого, надана АТ «Банк «Фінанси та кредит».

Правовстановлюючі документи на інше майно в нотаріальній конторі спадкоємці не пред`являли.

Дружина померлого - ОСОБА_2 до сьогодні не зверталась в нотаріальну контору за одержанням свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки або інше рухоме чи нерухоме майно.

Нотаріус тільки при видачі свідоцтва про право на спадщину вправі вимагати сплати заповідального відказу від спадкоємця. В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не зверталася за одержанням спадщини і документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки не пред`являла, нотаріус примусово стягувати кошти не має права, примусові стягнення виконуються за рішенням суду. Строк отримання спадщини законодавством не встановлений.

У п.3 ст. 1238 Цивільного кодексу України вказано, що «Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов`язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно», тобто утримання податків і т.п., також, частина, з якої обраховується заповідальний відказ виконується у тій частині, яка залишилась після відрахування НОМЕР_10 частини з спільного майна подружжя, яке придбане в період зареєстрованого шлюбу згідно ст.ст. 60-63 Сімейного кодексу України і тоді на цю суму нараховується податок нерезиденту, тобто ОСОБА_1 Спадкоємець на якого покладений заповідальний відказ виконує його лише у межах реальної вартості майна, що перейшло до нього у спадщину.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

В цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010 року, яке набуло статусу остаточного 09.03.2011 року ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), №48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (п.35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «ОСОБА_8 проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті був зареєстрований в

АДРЕСА_1 життя спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 складав декілька заповітів.

22.12.2014 року ОСОБА_3 вчасною заявою скасовує попередній заповіт від 25.02.2002 року та складає новий заповіт, яким робить наступне розпорядження:

- належну йому на праві особистої власності 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та належну йому всю приватизовану земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_1 з умовою довічного користування цим будинком з господарськими будівлями та приватизованою земельною ділянкою ОСОБА_2 ;

- належні йому на праві особистої власності житловий будинок з господарськими будівлями та приватизовані земельні ділянки (кадастрові номери: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ), що знаходяться в АДРЕСА_4 та належну йому всю приватизовану земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4 ), що знаходяться в АДРЕСА_7 заповідає ОСОБА_1 ; належні йому на праві особистої власності приватизовані земельні ділянки (кадастрові номери: НОМЕР_11 , НОМЕР_9 , що знаходяться на території с. Книшівка, Козельщинського району Полтавської області, заповідає ОСОБА_2 , на яку покладено обов`язок сплатити Тітовій Вікторії Анатоліївні суму, еквівалентну 5 000 доларів США;

- належні йому на праві особистої власності всі вклади з відповідним відсотками та нарахованою компенсацією, які знаходяться в усіх державних установах, комерційних банках та Державному Ощадному Банку України - 7/10 часток заповідає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожній, а 3/10 частки вказаних вкладів заповідає ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

- в заповіті від 22.12.2014 року міститься заповідальний відказ, у відповідності до якого вона, мусить сплатити ОСОБА_1 еквівалент 5 000 доларів США.

Другою Кременчуцькою Державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №88/2014.

Спірні правовідносини врегульовані нормами спадкового права.

Так, заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов`язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236, 1237, 1240, 1254 Цивільного Кодексу).

Після смерті ОСОБА_3 , 13 травня 2015 року заяву про прийняття спадщини за законом та за заповітом, посвідченим Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року за реєстровим №1-1542, та на виділ обов`язкової частки, згідно статті 1241 ЦК України, - подала дружина померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 . В спадковій справі є заява дружини про видачу їй свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на все набуте майно в період зареєстрованого шлюбу.

13 травня 2015 року заяву про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року за реєстровим №1-1542, подала сестра померлого - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована в АДРЕСА_5 .

21 травня 2015 року заяву про прийняття спадщини подала дочка померлого - ОСОБА_1 , громадянка Росії.

05 червня 2015 року заяву про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Другою Кременчуцькою державною нотаріальною конторою 22.12.2014 року за реєстровим №1-1542, подала сестра померлого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зареєстрована в АДРЕСА_6 .

26 червня 2015 року заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_10 , мати якої померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , якій ОСОБА_3 також заповідав своє майно.

21.08.2015 року - дружині померлого ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на 7/20 частин вкладів, що знаходяться в АТ «Банк «Фінанси та кредит» за реєстровими №№1-1154, 1-1157, 1-1160.

В цей же день отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вклади, що знаходяться в АТ «Банк «Фінанси та кредит» громадянка Орел Н .Д., за реєстровими №№ 1-1163, 1-1166, 1-1169.

27.08.2015 року отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом громадянка ОСОБА_5 за реєстровими №№ 1-1199, 1-1202, 1-1205.

07.10.2015 року були видані свідоцтва про право на спадщину гр. ОСОБА_10 за реєстровими №№ 1-1241, 1-1247, 1-1244.

Щодо складу спадкового майна - в спадковій справі в наявності є тільки довідка про грошові заощадження померлого ОСОБА_3 , надана АТ «Банк «Фінанси та кредит».

Правовстановлюючі документи на інше майно в нотаріальній конторі спадкоємці не пред`являли.

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 Кодексу).

Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин. Однак застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 Кодексу, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлений указаними положеннями Кодексу, є вичерпним і дає підстави віднести цих осіб до членів сім*ї чи найближчих родичів спадкодавця.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до матеріалів цивільної справи, дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на сьогоднішній день не зверталась в нотаріальну контору за одержанням свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки або інше рухоме чи нерухоме майно.

Нотаріус тільки при видачі свідоцтва про право на спадщину вправі вимагати сплати заповідального відказу від спадкоємця.

В зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не зверталася за одержанням спадщини і документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки не пред`являла, нотаріус примусово стягувати кошти не має права, примусові стягнення виконуються тільки за рішенням суду. Строк отримання спадщини законодавством не встановлений.

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст.ст. 1233, 1234 ЦК України).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1247 ЦК України визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов`язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача. Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім`ї, якщо у заповіті не зазначено інше. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов`язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1237, 1238 ЦК України).

У п.3 ст. 1238 Цивільного кодексу України вказано, що «Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов`язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно», тобто утримання податків і т.п., також, частина, з якої обраховується заповідальний відказ виконується у тій частині, яка залишилась після відрахування НОМЕР_10 частини з спільного майна подружжя, яке придбане в період зареєстрованого шлюбу згідно ст.ст. 60-63 Сімейного кодексу України і тоді на цю суму нараховується податок нерезиденту, тобто ОСОБА_1 Спадкоємець на якого покладений заповідальний відказ виконує його лише у межах реальної вартості майна, що перейшло до нього у спадщину.

Так, заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов`язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236, 1237, 1240, 1254 Кодексу).

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 Кодексу).

Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин. Однак застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 Кодексу, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлений указаними положеннями Кодексу, є вичерпним і дає підстави віднести цих осіб до членів сім*ї чи найближчих родичів спадкодавця.

У відповідності до вимог ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що право позивача не порушене, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третьої особи: Другої Кременчуцької державної нотаріальної контора про виконання зобов*язання, що виникло внаслідок заповідального відказу на підставі заповіту , слід відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем, в зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 60-63 СК України, ст.ст.15,16, 207, 1217, 1233- 1238, 1240,1241,1247 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82,141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року за №7,ст.6,13 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод», Практика Європейського суду з прав людини, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третьої особи Другої Кременчуцької державної нотаріальної контора про виконання зобов*язання, що виникло внаслідок заповідального відказу на підставі заповіту - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10 червня 2019 року.

Суддя: Маханьков О.В.