Вирок № 8232229, 17.03.2010, Любомльський районний суд Волинської області

КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 1 – 40/10

Категорія : Злочини проти власності

Грабіж – 21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2010 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Чишія С.С.

при секретарі Семенюк К.М.

з участю прокурора Лебедюка В.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Шацьк Волинської області, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, середньої освіти, неодруженого, непрацюючого, судимого 25.12.2003 року Шацьким районним судом Волинської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі(звільнений 11.11.2005 року Маневицьким районним судом Волинської області умовно-достроково на строк 11 місяців 25 днів), 28.01.2009 року Шацьким районним судом Волинської області за ч.1 ст.296 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 07 грудня 2009 року біля 22 години на коридорній площадці 4-го поверху гуртожитку Любомльського професійного ліцею, що по вулиці 1 Травня 32А в місті Любомль Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи корисливу зацікавленість та скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_1, шляхом вільного доступу в присутності сторонніх осіб відкрито повторно викрав із кишені його куртки мобільний телефон «Нокія-2610» вартістю 320 гривень з встановленою у ньому SІМ-карткою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 гривень, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 345 гривень.

Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю і показав, що був разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в гуртожитку Любомльського професійного ліцею, де в одній з кімнат розпивали спиртні напої. Спускаючись пізніше разом по сходах, у коридорі навпроти дверей четвертого поверху побачили ОСОБА_1, який лежав на підлозі і знаходився в стані алкогольного сп’яніння. Скориставшись його безпорадним станом, витягнув з кишені куртки телефон, який виднівся з зовнішньої кишені. Після цього разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пішли на автобусну зупинку. Не дочекавшись автобуса, сам пішки пішов в напрямку селища Шацьк, куди добрався попутним транспортом. Вранці до нього на мобільний телефон хтось подзвонив з проханням повернути телефон, однак заперечив його наявність. Пізніше був викликаний у міліцію, де зізнався та добровільно видав телефон.

Крім особистого зізнання підсудного, його винність у вчиненні злочину повністю стверджена зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що в приміщенні гуртожитку знаходився у стані алкогольного сп’яніння, через що заснув на сходовій площадці. Тому про обставин зникнення мобільного телефону нічого показати не може. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завели його в кімнату та попросили залишитись у нього ночувати. Вранці виявив, що телефон зник, запитував цих осіб про обставин зникнення, просив подзвонити на його номер. Пізніше зустрів ОСОБА_5, якому усе розповів. Разом з ОСОБА_5 повернулись у гуртожиток, де ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили про хлопця на ім’я ОСОБА_2. Зателефонували підсудному, однак добровільно повертати телефон він відмовився. Тому звернувся із заявою в Любомльський РВ УМВС України. Матеріальних претензій до підсудного не має, цивільний позов не заявляє.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що в одній кімнат гуртожитку ліцею її знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вживали спиртні напої. Коли спускались по сходинках, у коридорі 4 поверху побачила ОСОБА_1, який лежав на підлозі. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нахилялись до нього і обшукували кишені. ОСОБА_2 зробила зауваження, на яке він не реагував. Разом з ОСОБА_3 вийшли на вулицю, пізніше до них приєднався підсудний. З автобусної зупинки він пішов в напрямку селища Шацьк, а сама з ОСОБА_3 повернулась в гуртожиток. Там завели ОСОБА_6 в його кімнату, де залишились ночувати. Вранці ОСОБА_1 повідомили номер телефону підсудного і розповіла про його перебування в гуртожитку напередодні. Самої події заволодіння підсудним телефоном не бачила.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що разом з ОСОБА_2 оглянули потерпілого, який лежав на підлозі без ознак свідомості та життя. Вважає, що підсудний не міг за такий короткий проміжок часу викрасти телефон, а сам цього факту не бачив.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що від ОСОБА_1 дізнався про крадіжку телефону. З власного телефону дзвонив на його номер і чув незнайомий голос. Дізнавшись від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що ввечері з ними був хлопець на ім’я ОСОБА_2, подзвонив до нього, однак той заперечив наявність чужого телефону. Тому порадив ОСОБА_1 звернутися із заявою в міліцію.

Протоколом явки з повинною від 08.12.2009 року стверджено, що ОСОБА_2 зізнався у викраденні мобільного телефону з кишені невідомого, який лежав на коридорі 4 поверху в гуртожитку Любомльського професійного ліцею(а.с.9).

Протоколом від 08.12.2009 року стверджено, що ОСОБА_2 добровільно видав мобільний телефон «Нокія 2610», SIM-картку мобільного оператора «Київстар»(а.с.10).

Висновком експерта №107 стверджено, що вартість викраденого підсудним мобільного телефону «Нокія - 2610» складає 320 гривень(а.с.43-46).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події стверджено, що в гуртожитку Любомльського професійного ліцею ОСОБА_2 показав у коридорі біля дверей четвертого поверху, як, скориставшись безпорадним станом сплячого хлопця, оглянув кишені його куртки, знайшов мобільний телефон і викрав його(а.с.49-53).

Органи досудового слідства кваліфікують дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що така кваліфікація правильна. Зважаючи на показання свідка ОСОБА_4 про обшукування кишень потерпілого підсудним та її пропозицію припинити такі дії, суд вважає спростованими показання підсудного про таємний характер заволодіння телефоном.

Таким чином, сукупністю доказів по справі повністю доведено винність ОСОБА_2 у вчиненні грабежу повторно, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу підсудного, який посередньо характеризується по місцю проживання, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До пом’якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний з’явився із зізнанням, щиро кається у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

До обтяжуючих обставин суд відносить учинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочинів. Обтяжуючу обставину «вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в безпорадному стані» з обвинувачення слід виключити, оскільки такий стан потерпілого був викликаний зловживанням спиртними напоями.

Крім цього, суд приймає до уваги, що згідно з вироком Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_2 засуджений за ч.1 ст.296 КК України до 3 обмеження волі з випробуванням на 2 роки.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що покарання підсудному за даними злочином слід призначити в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді реального позбавлення волі.

Зважаючи на вимоги ч.3 ст.78 КК України, остаточне покарання підсудному слід призначити за сукупністю вироків в порядку ст.71 КК України з врахуванням правил складання покарань, передбачених ст.72 КК України.

Речові докази згідно зі ст.81 КПК України слід повернути потерпілому.

Згідно із ст.93 КПК України на підсудного слід покласти судові витрати на проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

п р и с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у вигляді 4(чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шацького районного суду Волинської області від 28.01.2009 року про засудження за ч.1 ст.296 КК України і остаточне покарання ОСОБА_2 призначити у вигляді 4(чотирьох) років 6(шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 21 грудня 2009 року, тобто з моменту його затримання в порядку ст.115 КПК України.

Речові докази - мобільний телефон «Нокія-2610» та SIM-картку мобільного оператора «Київстар», - які зберігаються потерпілим ОСОБА_1, повернути останньому в повне розпорядження.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 225(двісті двадцять п’ять) гривень 36 копійок судових витрат на р/р 35228002000932 в УДК у Волинській області(МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908, призначення платежу «за проведення експертизи»).

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – взяття під варту.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб із часу його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 на протязі 15 діб із часу вручення копії даного вироку через Любомльський районний суд.

Головуючий : суддя Чишій С.С.