Вирок № 82320993, 10.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/848/19

Провадження № 1-кп/359/249/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Петровій Я.А., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Горбаня В.В., Шмаля В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Чевгуза В.С., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника потерпілих - адвоката Ільяшова Б.М., представників цивільного співвідповідача - адвокатів Голяра І.С. та Томіна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження №12018110000000405, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286 КК України, за наступних обставин.

Так, 24.06.2018 року, близько 13 год. 30 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем - «Toyota Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись на 5 км автодороги Північно-Східний об`їзд міста Києва, що в Бориспільському районі Київської області, у смузі для руху в напрямку міста Бориспіль, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - Правила дорожнього руху), згідно з якими «для забезпечення безпеки Порожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив самовпевненість, відволікся від керування автомобілем, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, в порушення вимог пункту 1.2 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів», пункту 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», пункту 12.6 ґ) Правил дорожнього руху, відповідно до якого «поза населеними пунктами транспортним засобам на інших автомобільних дорогах дозволяється рух зі швидкістю не більше 90 км/год.», рухався з перевищенням дозволеної на вказаній ділянці дороги швидкістю, а саме швидкістю 120 км/год., не впевнившись у безпеці свого маневру, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, перетнув суцільну лінію дорожньою розмітки, чим порушив вимоги підпункту 1.1. розділу 34 «дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, згідно з яким «лінію 1.1. горизонтальної дорожньої розмітки перетинати забороняється», виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення із сідловим тягачем «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у складі з напівпричепом «Schwarzmuller», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 , та подальше зіткнення із сідловин тягачем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_5 , у складі з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_5 , які рухалися у зустрічному напрямку, в смузі для руху в напрямку міста Дніпро.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Toyota Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень загинули, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №81/258/тр від 31.07.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів, що проводжувалися крововтратою та розвитком шоку. Всі зазначені ушкодження є прижиттєвими, виникли в короткий проміжок часу та об`єднані одним спільним механізмом травми - дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автотранспорту, що рухався, із перешкодою. Виявлені тілесні ушкодження в своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вони утворилися від дії тупих предметів при автомобільній травмі в салоні автомобіля, при знаходженні потерпілого на пасажирському сидінні, при зіткненні автомобіля, що рухався, із перешкодою.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №80/256/тр від 30.07.2018 року встановлено, що смерть ОСОБА_7 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженнями внутрішніх органів, що супроводжувалися крововтратою та розвитком шоку. Всі зазначені ушкодження є прижиттєвими, виникли в короткий проміжок часу та об`єднані одним спільним механізмом травми - дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні автотранспорту, що рухався, із перешкодою. Виявлені тілесні ушкодження в своїй окупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вони утворилися при автомобільній травмі в салоні автомобіля при знаходженні потерпілої на пасажирському сидінні, при зіткненні автомобіля, що рухався, із перешкодою.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №135/е від 30.08.2018 року у ОСОБА_8 мали місце ушкодження у вигляді закритого перелому правого стегна, струсу головного мозку, множинні рани та садна обличчя, голови, тулубу та кінцівок. Описані ушкодження утворилися від дії тупого/их предмету/ів по даті можуть відповідати строку та обставинам, вказаним в ухвалі суду про призначення експертизи, і відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, так як для зрощення перелому необхідний термін більше 21-го дня.

Таким чином, порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 1.2, 2.3 б), д), 10.1, 12.6 г) та підпункту 1.1 розділу 34 «дорожня розмітка» Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та спричинення потерпілому ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8

Такими своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_8 , ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, та щиро розкаявся у скоєному, зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно шкоду потерпілим, а також просив його суворо не карати.

При цьому повністю підтвердив обставини, вчиненого ним злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті, та пояснив, що після зіткнення транспортних засобів втратив свідомість і деталі ДТП не пам`ятає, оскільки прийшов до свідомості під час того як працівники МНС витягували його з автомобіля. З висновками експертів згоден та обставити зазначені в обвинувальному акті визнає, що 24.06.2018 року, близько 13 год. 30 хв., він керуючи автомобілем - «Toyota Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись на 5 км автодороги Північно-Східний об`їзд міста Києва, що в Бориспільському районі Київської області, у смузі для руху в напрямку міста Бориспіль, проявив самовпевненість, відволікся від керування автомобілем, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючися з перевищенням дозволеної на вказаній ділянці дороги швидкістю 120 км/год., не впевнившись у безпеці свого маневру, змінив напрямок руху керованого ним автомобіля, перетнув суцільну лінію дорожньою розмітки, де здійснив зіткнення із сідловим тягачем «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у складі з напівпричепом «Schwarzmuller», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керування водія ОСОБА_4 , та подальше зіткнення із сідловин тягачем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_5 , у складі з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керування водія ОСОБА_5 , які рухалися у зустрічному напрямку, в смузі для руху в напрямку міста Дніпро. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Toyota Fortuner» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинули, а пасажир цього ж автомобіля ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Під час ДТП він отримав тілесні ушкодження, тому проходив тривалий курс лікування так як йому зробили декілька операцій.

У зв`язку з тим, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини вчинення злочину, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин та обмежується допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особі, та приєднані матеріали прокурором стосовно судових витрат, речових доказів, а також заявлених цивільних позовів.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки їх показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого йому обвинувачення.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.

Так, обвинувачений під час керування автомобілем марки «Toyota Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, допустив злочинну недбалість, яка полягає у тому, що він рухаючись по автодорозі, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням автомобіля. Своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме перетнув суцільну лінію дорожньою розмітки» та виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення із сідловим тягачем «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у складі з напівпричепом «Schwarzmuller», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керування водія ОСОБА_4 , та з подальшим зіткненням із сідловин тягачем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_5 , у складі з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керування водія ОСОБА_5 , які рухалися у зустрічному напрямку, в смузі для руху в напрямку міста Дніпро. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Toyota Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , від отриманих тілесних ушкоджень загинули, а ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між діяннями ОСОБА_1 та цими наслідками існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч.3 ст.286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставина, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває. Згідно характеристики ДОП СП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Шевченко Є.В. обвинувачений зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , характеризується задовільно, нарікань зі сторони сусідів не надходило. Ці обставини позитивно характеризують його особу.

Згідно довідки №1426/49396 від 16.07.2015 року ОСОБА_1 з 12.04.2015 року перебуває на обліку особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту розташованого на лінії зіткнення.

В матеріалах провадження наявна характеристики полковника ОСОБА_11 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 займає активну громадську позицію, є справжнім патріотом України, прикладом Української гідності для сучасної молоді. На протязі 2014 року брав участь в бойових діях та обороні на території Луганської та Донецької областях в складі добровольчого підрозділу. Дана обставина підтверджується заявами добровольців, які разом з ОСОБА_1 перебували у складі добровольчого підрозділу (а.с.195-200).

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 також зазнав тілесні ушкодження: перелом бедра, черепно-мозгова травма та перелом стегнової кістки. Станом на момент розгляду кримінального провадження стан здоров`я обвинуваченого погіршився, що підтверджується висновком лікаря травматологічного відділення Національного військового-медичного клінічного центру «ГВКГ» ОСОБА_12 . ОСОБА_1 встановлено діагноз: консолідований перелом лівої стегнової кістки з наявністю металоконструкції, її міграції. Рекомендовано видалення металоконструкції, операція запланована на 12.06.2019 року.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, а саме те, що він брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей у складі добровольчого підрозділу, його характеристику за місцем реєстрації, відповідно до яких останній зарекомендував себе виключно з посередньої сторони, його вік, стан здоров`я, та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також із урахуванням думки потерпілих, які просили призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов`язків судом, оскільки таке покарання буде відповідати вимогам закону та особі винного.

Крім того, судом враховано, що призначення іспитового строку з визначенням відповідних обов`язків ОСОБА_1 надасть можливість останньому реалізувати обов`язок на відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної внаслідок загибелі їх рідних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки в місцях позбавленні волі засуджені отримують не значну заробітну плату, розмір якої недостатній для виплати відшкодування потерпілим.

В той же час, на думку суду,з урахуванням вимог ст. 77 КК України, до ОСОБА_1 , слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки, зважаючи на те, що останній вчинив злочин у зв`язку з грубим порушенням Правил дорожнього руху України, що призвело до невідворотних наслідків у вигляді смерті двох людей, отже суд вважає, що відсутні підстави для його звільнення від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Крім того, позбавлення прав керування транспортним засобом досвідченого водія, на думку суду, є суттєвим для останнього, однак не є надмірним і відповідає встановленим судом обставинам.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

В ході розгляду кримінального провадження адвокат Ільяшов Б.М., який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_2 , пред`явив цивільні позови про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, до обвинуваченого ОСОБА_1

Ухвалою суду від 15.03.2019 року було залучено в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС».

В судовому засіданні представник потерпілих (цивільних позивачів) - адвокат Ільяшов Б.М. та потерпілі вищезазначені цивільні позови підтримав в повному обсязі та просили задовольнити, з викладених у них підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільні позови визнав частково та зазначив, що відшкодує заподіяну шкоду в розмірі визначеному судом.

Захисник обвинуваченого - адвокат Чевгуз В.С. підтримав позицію обвинуваченого.

Прокурор вважає, що заявлені цивільні позови підлягають задоволенню з урахуванням норм ЦК України та судової практики щодо розміру задоволення заявленої моральної шкоди, заподіяної злочином в сфері дорожньо-транспортних подій.

Представники цивільного співвідповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС», заявлені цивільні позови, не визнали повністю. Вважають, що відповідно до ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Забровський А.О. має право на страхове відшкодування. Разом з тим, на виконання вимог ст.27 вказаного Закону, страхова компанія відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Загибла ОСОБА_2 має двох синів, які мають право на страхове відшкодування, тому загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) в рівних частинах має бути поділений між ними. Потерпілі не зверталися до страхової компанії із заявою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю. Дана обставина є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки останні не виконали вимог ст.31 вказаного Закону. Сторона потерпілих звертається із заявою до страхової компанії на протязі трьох років з моменту ДТП. Термін розгляду заяви відповідно до ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складає 90 днів. Щодо позовних вимог потерпілого ОСОБА_13 зазначив, що останній є братом загиблого ОСОБА_6 , тому не підпадає під перелік категорій осіб, зазначених у ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яких поширюється страхове відшкодування. Крім того, в позовних заявах потерпілих не було пред`явлено жодних вимог до страхової компанії. В зв`язку вищевикладеним, вважає, що пред`явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вирішення пред`явлених цивільних позовів, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв`язку зі смертю членів її сім`ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Таким чином, особами, які мають право на відшкодування шкоди в зв`язку з смертю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 внаслідок ДТП є їх близькі родичі, які визнані в кримінальному провадженню потерпілими та пред`явили цивільні позови.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди» із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі в тексті - Постанова) особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Поряд з цим, суд враховує, що в даних правовідносинах обов`язковим є застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що в день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Toyota Fortuner», реєстраційний номер НОМЕР_2 та відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП 24.06.2018 року, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС».

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, що визнається та не оспорюється представником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» та іншими учасниками кримінального провадження.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода,що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п.27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на момент дорожньо-транспортної пригоди становила 3 723 грн. 00 коп.

Отже, страховик Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» є зобов`язаним суб`єктом перед позивачем ОСОБА_2 , якому він має виплатити страхове відшкодування - моральну шкоду в межах ліміту відповідальності в сумі 22 338 грн. 00 коп. (3 723 грн. 00 коп. x 12 місяців:2). Загальний розмір страхового відшкодування розділений на рівні частини між двома дітьми загиблої ОСОБА_7

Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення моральної шкоди, пред`явлених позивачем ОСОБА_2 до ПрАТ Страхова Компанія «БРОКБІЗНЕС» вказаний страховик посилається на те, що позивач в позасудовому порядку не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а страховик у такій виплаті не відмовляв.

Суд вважає наведені доводи частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

За загальним правилом в п. 35.1 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

На підставі ст. ст. 5, 22, 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 1 ст. 1200 та ч. 1 ст. 1201 ЦК України страхова компанія є належним відповідачем і має нести обов`язки згідно з укладеним договором обов`язкового страхування.

Так, у справі № 755/18006/15-ц (постанова від 04.07.2018р.) Велика Палата Верховного Суду, розмежувавши інститути регресу та суброгації, зазначила, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

У справі № 264/6326/15-ц (постанова від 25.07.2018р.) Верховний Суд відхилив, як безпідставні, доводи касаційної скарги про те, що позивачка до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталася, оскільки спростовуються саме даною позовною заявою, отримавши яку страховик у добровільному порядку мав можливість відшкодувати їй спірне страхове відшкодування.

Позивач ОСОБА_2 , подавши позов до суду 11.03.2019 року не відмовився від права, наданого йому на підставі договору між Страховиком і страхувальником. Однак, незважаючи на наявні відомості про розглядуваний спір і висунуті у позові ОСОБА_2 вимоги про стягнення моральної шкоди, до сьогодення в позасудовому порядку страховиком не прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у такій виплаті. Та обставина, що позивач не звернувся із заявою про страхове відшкодування до страховика, на фоні нездійснення йому регламентної виплати, не позбавляє конституційного права, втіленого в ст.55 Основного Закону України, звернутись до суду за захистом невизнаних (в даному випадку) прав позивача, як погоджується суд з доводами позивача в даній частині. А відтак, суд не погоджується із запереченнями співвідповідача про не порушення прав позивача страховою компанією, що витікає з відсутності звернення позивача в досудовому порядку до страхової компанії.

Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р. і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Встановлено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_7 , її найрідніший, а саме син ОСОБА_2 , зазнав сильних душевних переживань та страждань. При цьому він зазнав тяжких моральних страждань та перебуває у стресовому стані, оскільки назавжди втратив свою рідну матір. У такий спосіб йому була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини смерті близької людини, непоправної втрати та тривалості душевних страждань, яких зазнав син ОСОБА_2 , пов`язаних з невідворотністю втрати своєї матері, позбавленням можливості спілкуватись з нею в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, оскільки останній змушений додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, ступеня вини ОСОБА_1 , та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_2 , становить 350 000 гривень.

Визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості, визначених згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

З матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який передбачений позовом, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги позивача у заявлених ним розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, - з іншого.

Розглянувши вимоги ОСОБА_13 , перевіривши їх на відповідність тим обставинам про які вказує позивач та дослідивши письмові докази, які містить судове провадження суд вважає що вимога про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що слідчим винесено постанову, якою ОСОБА_13 визнано потерпілим, оскільки він є рідним братом загиблого ОСОБА_6 та згідно ухвали суду його визнано цивільним позивачем у даній справі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, пред`явленого потерпілим (цивільним позивачем) ОСОБА_13 до відповідача ОСОБА_1 , суд погоджується із доводами позивача про те, що внаслідок скоєння злочину загинула дорога і рідна для нього людина, брат - ОСОБА_6 , чим йому була спричинена моральна шкода, що безперечно пов`язано зі стресом внаслідок втрати близької людини та втратою душевної рівноваги, що зумовило тяжкі страждання та переживання, психологічні страждання які не припиняються і на даний час.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_13 , пов`язаних з невідворотністю втрати свого улюбленого рідного брата, позбавленням можливості спілкуватись з ним в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, оскільки останній змушений додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, ступеня вини ОСОБА_1 , та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_13 , становить 350 000 гривень.

Разом з тим, ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначений чіткий перелік категорій осіб, на яких поширюється страхове відшкодування, а саме: чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), яким відшкодовується моральна шкода заподіяна смертю фізичної особи.

Встановлено, що ОСОБА_13 є рідним братом загиблого ОСОБА_6 , тому не підпадає під перелік категорій осіб, зазначених у ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яких поширюється страхове відшкодування. Таким чином, вимога до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладені обставини на норми законодавства, відповідні цивільні позови підлягають частковому задоволенню. У задоволенні іншої частини вимог потерпілих слід відмовити.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 12 584 грн. 00 коп.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, ч. 3 ст. 286 КК України, ч. 3 ст. 23, ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавлення права керувати транспортирними засобами на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ), на користь Держави України (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль, ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області. МФО: 899998. КБК: 21081100. р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 12 584 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Цивільний позов ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_7 ), - 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_13 , - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_8 ), - 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» (м. Київ, вул. Білоруська, буд.3, код ЄДРПОУ:20344871), на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_8 ), - 22 338 (двадцять дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: транспортний засіб - автомобіль «Toyota Fortuner», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. С. Камінського, 4), - залишити в користуванні - ОСОБА_1 ; сідловий тягач «Volvo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 із напівпричепом «Schwarzmuller», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. С. Камінського, 4), - залишити в користуванні - ОСОБА_4 ; сідловий тягач «Daf», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 з напівпричепом «Schmitz», реєстраційний номер НОМЕР_6 , який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. С. Камінського, 4), - залишити в користуванні - ОСОБА_5 .

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк