Рішення № 82319714, 05.06.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/373/19

провадження у справі № 2/0285/420/19

05 червня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Заполовської Т.Г.

за секретаря судового засідання Музики Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський

за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, визнати незаконним і скасувати наказ № 8 від 18.12.2018 року про його звільнення за ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Також просив поновити його на посаді водія-експедитора ФОП ОСОБА_2 з 19.12.2018 року та звільнити за ч.3 ст. 38 КЗпП України у день поновлення на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначає, що у період з 04.01.2018 року по 31.05.2018 року він перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та працював на посаді водія-експедитора. Звільнився за власним бажанням та роботодавцем було нараховано заробітну плату у розмірі 16 212,78 грн., яка не була виплачена. 12.06.2018 року позивача знову було прийнято на роботу до відповідача на таку ж посаду, однак остання не виплатила заборгованість по заробітній платі за минулий час. В період з 18.12.2018 року по 22.12.2018 року позивач перебував на лікуванні, про що повідомив працедавця, однак 26.12.2018 року отримав трудову книжку із записом про його звільнення 18.12.2018 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Вважає такі дії відповідача незаконними. З метою захисту своїх прав змушений звернутись до суду.

В судове засідання позивач не прибув. Його представник в заяві позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю. Судове засідання просив провести без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибула повторно. Про час і місце судового розгляду повідомлена вчасно та належним чином; про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала; клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без її участі до суду не надходило.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача у заяві не заперечував проти такого вирішення справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 працював на посаді водія-експедитора транспортного засобу у ФОП ОСОБА_2 у період з 04.01.2018 року до 31.05.2018 року та був звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.

Повторно позивач був прийнятий на роботу 12.06.2018 року і звільнений 18.12.2018 року наказом № 8 від 18.12.2018 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

Також згідно копії листка непрацездатності ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 18.12.2018 року до 22.12.2018 року з причини загального захворювання (а.с. 8).

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений уст. 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідачем, незважаючи на неодноразові запити суду, не надано жодного документу на підтвердження фактів систематичного невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також фактів, що до останнього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Крім того, ст. 40 КЗпП України встановлює правило, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Оскільки позивачем надано докази своєї тимчасової непрацездатності 18.12.2018 року, тому суд приходить до переконання про незаконність наказу ФОП ОСОБА_2 № 8 від 18.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 18.12.2018 року за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на посаді водія-експедитора ФОП ОСОБА_2 з 19.12.2018 року.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ч. 5 ст. 235 КЗпП України).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 3 п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні календарні місяці роботи.

Враховуючи, що за жовтень та листопад місяць 2018 року позивач отримував мінімальну заробітну плату у розмірі 3723 грн., тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 18.12.2018 року по день постановлення рішення 05.06.2019 року за 114 робочих днів у розмірі 36 906,26 грн.

Також відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 24 Закону України «Про оплату праці», стаття 115 КЗпП України передбачає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно довідки, виданої ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 , його сукупний дохід за період з 04.01.2018 року по 31.05.2018 року становив 16 212,78 грн., сума до виплати 13 209,85 грн. (а.с. 7).

Крім того, за період з 12.06.2018 року по 18.12.2018 року позивачу також не була виплачена заробітна плата у розмірі 18 898,86 грн.

Тобто, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі за вказані періоди у розмірі 32 108,71 грн. (без включенням сум відрахування на податки).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору, передбаченою Законом України «Про судовий збір», за п`ять позовних вимог у сумі 3842 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 40, 116, 117, 233 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 108 (тридцять дві тисячі сто вісім) 71 коп. заборгованості по заробітній платі без урахування сум податків та зборів.

Визнати незаконним та скасувати наказ ФОП ОСОБА_2 № 8 від 18.12.2018 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді водія-експедитора фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з 18.12.2018 року та зобов`язати фізичну особу підприємця ОСОБА_2 звільнити ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у день поновлення на роботі, провести остаточний розрахунок на день звільнення та внести відповідні записи у трудову книжку.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 36 906 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шість) грн. 26 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в дохід держави 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 10.06.2019 року.

Головуюча суддя Т.Г. Заполовська