Постанова № 82319481, 10.06.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3662/18

2-а/296/124/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

секретаря судових засідань Тузенко А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області - Француз А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, в якому просить рішення Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області від 03.04.2018 в частині заборони ОСОБА_2 в`їзду на територію України на три роки визнати протиправним та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він в`їхав на територію України літом 2017 року та не дотримався порядку тимчасового перебування іноземців на території України. Після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні він не виїхав з території України, чим фактично порушив вимоги ч.3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». В зв`язку з цим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00грн. Відповідач приймаючи оскаржене рішення про примусове повернення до країни походження в порушення законодавства одночасно вирішив питання про заборону в`їзду ОСОБА_2 на територію України. Вказана заборона в значній мірі впливає на його права та свободи, оскільки протягом 3-ох років позивач буде позбавлений можливості спілкуватися зі своїми рідними. Крім того, як на підставу для визнання протиправним оскаржуваного рішення, позивач зазначив, що відповідач у своєму рішенні не вказав жодних підстав для заборони в"їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

На адресу суду 02.04.2019р. від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову (доповнення вимог) та виправлення описки від 28.03.2019р., відповідно до якої просить суд врахувати зміни предмети позову. Вказав, що предметом позову є:

- Рішення Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області від 03.04.2018 про примусове повернення з України громадянина РФ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджене начальником Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області ОСОБА_3 , яке просить визнати протиправним та скасувати повністю;

- Рішення Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області від 03.04.2018 про примусове повернення з України громадянина РФ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджене начальником Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області ОСОБА_3 , в частині заборони ОСОБА_2 у в`їзді на територію України терміном на три роки, яке просить скасувати в цій частині.

Ухвалою суду від 10.06.2019р. позов ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області від 03.04.2018 р. в частині примусового повернення за межі України громадянина РФ ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У відзиві на позовну заяву Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області вказало на те, що рішення про примусове повернення іноземців може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Прибувши в Україну, позивач мав законні підстави перебувати на території держави не більш як 90 днів протягом 180 у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. 20.06.2017 громадянин РФ ОСОБА_2 звернувся до Богунського РВ УДМС із заявою про видачу йому паспорта громадянина України, тобто станом на вказану дату позивач перебував вже на території України. 03.04.2018 головним спеціалістом Богунського РВ УДМС громадянина РФ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з простроченим терміном перебування в Україні було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто, громадянин РФ ОСОБА_2 перебуває на території України нелегально і відповідно є нелегальним мігрантом. При цьому, з питань продовження строку перебування на території України та оформлення посвідки на проживання до підрозділів ДМС, а також до центру зайнятості за одержанням дозволу на застосування праці він не звертався, так як не мав для цього законних підстав.

Оскільки громадянин РФ ОСОБА_2 порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, перебував на території України незаконно, прострочивши терміни перебування, добровільно не виїхав, ухилявся від виїзду з України, відповідачем 03.04.2018 прийнято рішення про його примусове повернення за межі України із забороною в`їзду в Україну строком на три роки терміном до 03.04.2021, що передбачено статтею 26 Закону. Вказаним рішенням іноземця зобов`язано покинути територію України у термін до 23 квітня 2018 року. Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 , який взяв на себе зобов`язання залишити територію України, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що працівниками УДМС України в Житомирській області не встановлено строку перебування ОСОБА_2 в Україні та такий не порушено. Окрім того, ОСОБА_2 є громадянином України, а тому не можу бути примусово повернутий за її межі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, про що подав відзив на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн., який останній добровільно сплатив. Однак, стверджує, що позивач з 22.06.2015 року по теперішній час територію України не покидав, до органів чи підрозділів міграційної служби із заявою про продовження строку перебування на території України не звертався, посвідку на тимчасове проживання на території України не отримував, не працевлаштований. Відтак, у задоволенні позову просить відмовити. Оскаржуване рішення було прийняте в тому числі з урахуванням матеріалів , що надійшли з Житомирської місцевої прокуратури та УСБУ в Житомирській області.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особа посвідчена паспортом громадянина Російської Федерації 82 09 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.10.2009р.) прибув в Україну у приватних справах та тимчасово перебував у м.Житомирі.

Вбачається, що ОСОБА_2 20.06.2017р. звернувся із заявою до Богунського РВ і м.Житомирі УДМС України в Житомирській області для отримання паспорта громадянина України (а.с.39).

Згідно листа Житомирської місцевої прокуратури від 05.12.2017р. №11689вих17 витягу з ЄРДР кримінального провадження №12017060020004762 та листа УСБУ в Житомирській області від 04.12.2017р. вбачається, що в провадженні слідчого відділу Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12017060020004762 від 06.09.2017р. за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України, розпочатого за фактом подачі до Богунського РВ у м.Житомирі УДМС У в Житомирській області підроблених документів для отримання паспорта громадянина України невстановленою особою, яка використовує документи на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Свердловськ Луганської області. За наявними даними вказана особа може бути причетна до діяльності міжнародної терористичної організації «Ісламська держава».

Головним спеціалістом Богунського РВ у м.Житомирсі УДМС в Житомирській області Чижевською Л.І. 03.04.2018р. у м.Житомирі встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без документів, що дають право на проживання в Україні, що є порушенням вимог п.п.2, 9 Порядку продовження терміну перебування в Україні іноземців та ОБГ, затвердженого постановою КМУ від 12.02.2012р. №150, про що складено протокол серії ПР МЖТ 034063 від 03.04.2018 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП (а.с.33).

В подальшому, 03.04.2018 року начальником Богунського РВ у м.Житомирсі УДМС в Житомирській області Новаковським С.Ю. винесено постанову про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн. (а.с.34).

Окрім того, Богунським РВ у м.Житомирсі УДМС в Житомирській області 03.04.2018 року прийнято рішення про примусове повернення громадянана ОСОБА_2 за межі України та заборону в`їзду на територію України громадянина терміном на 3 роки (а.с.32).

Зазначене рішення 03.04.2018 року отримано позивачем (а.с.35).

Не погодившись з вказаним рішенням в частині щодо заборони подальшого в"їзду в Україну на термін 3 роки, вважаючи його протиправним позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку даному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в"їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року.

Згідно п.9 ч.1ст.1 цього Закону іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, є іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Відповідно до Угоди про взаємне визнання віз держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 09.10.1992 року для громадян країн-учасниць СНД встановлено безвізовий порядок в`їзду.

Водночас, в силу вимог абз.2 п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну (абз. 1 п. 6 вказаного Порядку).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянином Російської Федерації, не дотримався порядку тимчасового перебування іноземців на території України, а саме після закінчення дозволеного терміну перебування в Україні ухилявся від виїзду з території України, чим порушив вимоги ч.3 ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

При цьому, визначальним для встановлення факту порушення строку перебування в Україні, на думку суду, є заява ОСОБА_2 від 20.06.2017р. до Богунського РВ у м.Житомирі УДМС України в Житомирській області для отримання паспорта громадянина України (а.с.39).

Як наслідок, постановою Богунського РВ у м.Житомирсі УДМС в Житомирській області на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн. Доказів того, що дана постанова оскаржена суду не надано, а тому суд приймає останню до уваги, як належний доказ.

Відповідно до ч.1ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною 2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до положень ч.ч. 3-4 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту державного кордону. Рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, як підставу для визнання протиправним оскаржуваного рішення, ОСОБА_2 зазначив, що відповідач у своєму рішенні зобов`язаний був вказати одну з підстав для заборони в"їзду в Україну, визначених ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У свою чергу, суд погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею13та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Крім того, відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, дії яких порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про примусове повернення.

Відповідно до ч.1ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

1. в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

2. якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

3. якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

4. якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

5. якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

6. якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

7. якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами вїзду-виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановлена ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» можливість прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну свідчить про наявність в органу Державної міграційної служби дискреційних повноважень, тобто суб`єкту владних повноважень надається свобода, оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів можливих рішень. Виходячи з конструкції правової норми, закріпленої в ч.2ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну є не обов`язковою, а являється факультативною санкцією, яка може застосовуватись під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження, за наявності передбачених Законом підстав.

З оскаржуваного рішення вбачається, що таке прийнято «з метою забезпечення вимог (законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки чи охорони громадського порядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні) на підставі положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».»

В судовому засіданні представник відповідача вказала, що оскаржуване рішення прийнято в тому числі на підставі матеріалів, що надійшли з Житомирської місцевої прокуратури та УСБУ в Житомирській області.

Проаналізувавши матеріали, на підставі яких відповідачем було прийнято рішення від 03.04.2018 року про примусове повернення з України громадянина РФ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині заборони подальшого в`їзду на територію Україну терміном на 3 роки, суд вважає, що таке рішення є мотивованим та відповідає ч.1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 9, 13, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст.2, 6, 73, 76, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 288 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана в десятиденний строк з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Cуддя В. П. Маслак