Рішення № 82318370, 02.05.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5399/18

№ 2/183/871/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02 травня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Устименко М.О.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи - Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Ганна Василівна, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

за участю представника третьої особи - ОСОБА_2 .,-

в с т а н о в и в:

05.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Новомосковської міської ради, в якому просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0661 га, що розташована на території Новомосковської міської ради, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1088 від 26.11.1997 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_4 від 07.05.1999 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті залишилася спадщина, зокрема присадибна земельна ділянка, площею 0,0661 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Для оформлення спадщини після смерті чоловіка позивач звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Новомосковського нотаріального округу Шевченко Г.В., однак нотаріусом було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з невідповідністю юридичного документа, що підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку за цільовим призначенням - «будівництво капітального гаражу», яка насправді має цільове призначення - «будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Так, позивач зазначає, що в Державному акті помилково зазначено цільове призначення - для будівництва капітального гаражу, тоді як виділялася зазначена земельна ділянка ОСОБА_3 саме для будівництва індивідуального житлового будинку, що підтверджується рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 26.11.1997 №1088.

В свою чергу, ОСОБА_3 вказана земельна ділянка була використана за цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних житлових будинків, та збудований житловий будинок, у якому вони весь час проживали. Крім того, згідно даних ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельна ділянка площею 0,0661 га була виділена ОСОБА_3 саме для індивідуального будівництва.

Таким чином, позивач зазначає, що внаслідок допущеної помилки в Державному акті, позбавлена можливості оформити належним чином свої спадкові права на земельну ділянку, тому звернулася до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою суду від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання позивач не з`явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність, одночасно позов підтримала.

Представник відповідача - Новомосковської міської ради відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.

Третя особа - приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Г.В. в судове засідання не з`явилася, на виконання ухвали суду від 11.03.2019 року надала копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області Чернікова Л.І. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду надане свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , у відповідності до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Г.В. заведено спадкову справу №88/2017, у відповідності до якої ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом (а.с.38).

В подальшому, ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на певне нерухоме майно (а.с.50,51,53).

Однак, постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 травня 2018 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0661 га, яка використовується для обслуговування житлової квартири, господарських будівель та споруд біля неї, у зв`язку з невідповідністю виданого документа на землю (державного акта) за цільовим призначенням, що не відповідає дійсності, так як вказана земельна ділянка використовується як присадибна ділянка, її цільове призначення має бути: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.56).

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, або якщо це право не визнається іншою особою.

Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності реєстрації таких прав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суду подано копію Державного Акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2 , виданого 07 травня 1999 року на ім`я ОСОБА_3 , у відповідності до якого останньому на підставі рішення Новомосковського міськвиконкому №1088 від 26.11.1997 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0661га, що розташована на території Новомосковської міської ради, цільове призначення земельної ділянки зазначено - «для будівництва капітального гаражу» (а.с.10).

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають права на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.

Поряд з цим, згідно Книги реєстрації державних актів на право власності на землю громадян (а.с.12-14) ОСОБА_3 з 07.05.1999 року є власником земельної ділянки площею 0,0661, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , переданої для індивідуального будівництва.

Матеріали справи містять витяг з рішення Новомосковської міської ради від 26.11.1997 року, у відповідності до якого ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0661 га, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Аналіз поданих документів, доводить суду той факт, що при виготовлені правовстановлюючого документу - Державного акту про право приватної власності на землю помилково зазначено цільове призначення - для будівництва капітального гаражу, оскільки така земельна ділянка використовується як присадибна ділянка, та була передана ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Аналізуючи викладе, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та має бути задоволений, оскільки ОСОБА_3 за життя на законних підставах набув право власності на земельну ділянку площею 0,0661 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому до позивача, відповідно до ст.1216 ЦК України, перейшло таке ж право власності, у повному обсязі, яке набув спадкодавець.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1268, 392 ЦК України, ст.ст. 4,12,76,81,89,263, 265,315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи - Приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Ганна Василівна, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0661га, що розташована на території Новомосковської міської ради (АДРЕСА_1), переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради №1088 від 26.11.1997 року, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_4 від 07.05.1999 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока