Рішення № 8231650, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р.                     Справа № 23/15                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки”, м.Прилуки

до відповідача Державне підприємство „Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання”, м.Макіївка

про стягнення 26660грн.65коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Бойко В.С. – представник (за довіреністю №1 від 05.01.2010р.);

від відповідача: Головня Є.О. – помічник директора з правових питань (за довіреністю №08-81/07д від 04.01.2010р.);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Дочірнє підприємство „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки”, м.Прилуки звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання”, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 26660грн.65коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 25984грн.00коп., 3% річних в розмірі 234грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 441грн.73коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р. з протоколом розбіжностей до нього, видаткову накладну №П-0000741 від 26.06.2009р., довіреність на отримання ТМЦ №2007 від 24.06.2009р., рахунок-фактуру №П-00448 від 19.05.2009р., претензію №956 від 27.10.2009р., лист №01-05/356 від 23.06.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №01-15/206 від 18.02.2010р., відповідно з яким останній позовні вимоги визнає частково на суму 26607грн.54коп., з яких 25984грн.00коп. – сума основного боргу, 390грн.75коп. – інфляційні витрати, 232грн.79коп. – 3% річних.

Крім того, 18.02.2010р. відповідачем надані пояснення по справі, відповідно з якими останній зазначає, що договір купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р. укладений в редакції покупця. Одночасно, відповідачем визнано, що отримання продукції за видатковою накладною №П-0000741 від 26.06.2009р. відбувалась на підставі договору купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

24.06.2009р. між Дочірнім підприємством „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки”, м.Прилуки та Державним підприємством „Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання”, м.Макіївка укладений договір купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р., відповідно з яким постачальник (позивач) зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію: колодка футерівки в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях. Специфікації є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1, п.1.2 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009р.

Сторонами підписано протокол розбіжностей до вищевказаного договору. Як зазначено вище, у поясненнях від 18.02.2010р. відповідач повідомив, що протокол узгоджений в редакції продавця.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 договору, продукція або її окрема партія повинна бути поставлена постачальником в строк 10 днів з моменту отримання заявки від покупця на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2000) склад ВП „УМТП” ДП „Макіїввугілля”. Строк поставки продукції: згідно доданих специфікацій.

Так, сторонами підписана специфікація №1 до договору купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р., якою визначено строк поставки, найменування продукції та умови поставки. згідно специфікації сума поставки становить 51984грн.00коп.

Відповідно до п.3.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) визначено умови оплати: 50% - передоплата, 50% - протягом 15-ти календарних днів.

На сплату належного до поставки товару позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №П-00448 від 19.05.2008р. на суму 51984грн.00коп., копія якого додана до матеріалів справи.

За твердженням позивача, 24.06.2009р. Державним підприємством „Макіїввугілля” була здійснена 50% передоплати в сумі 26000грн.00коп. (про що свідчить наявний в матеріалах реєстр платіжних документів за 24.06.2009р.), після чого на виконання умов договору Дочірнім підприємством „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки” на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 51984грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №П-0000741 від 26.06.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару за видатковою накладною №П-0000741 від 26.06.2009р. підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній видатковій накладній в графі „отримав(ла)” та довіреністю на отримання ТМЦ №2007 від 24.06.2009р. (копія вказаної довіреності залучена до матеріалів справи), на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, наявна в матеріалах справи видаткова накладна не має безпосереднього посилання на договір купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаної поставки є саме договір купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р., оскільки зазначений у накладній та рахунку товар відповідає товару, обумовленому специфікацією №1 до договору. Крім того, у поясненнях від 18.02.2010р. відповідач визнав, що отримання продукції за видатковою накладною №П-0000741 від 26.06.2009р. відбувалась на підставі договору купівлі-продажу №5/09669 від 24.06.2009р.

Як зазначено вище, пунктом 3.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) визначено умови оплати: 50% - передоплата, 50% - протягом 15-ти календарних днів.

Наразі, враховуючи те, що п.3.3 договору не визначено з якого саме моменту починається перебіг 15-ти денного строку, суд при визначенні моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції приймає до уваги лист Державного підприємства „Макіїввугілля” №01-05/356 від 23.06.2009р., згідно якого останній гарантує позивачу оплату суми в розмірі 25984грн.00коп. в строк до 25.07.2009р.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач погоджується із тим, що прострочення оплати починається з 26.07.2009р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати залишкових 50% отриманої продукції є 26.07.2009р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 25984грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 25984грн.00коп.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 25984грн.00коп.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 25984грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем вказаної заборгованості, суд вважає позовні вимоги Дочірнього підприємства „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки”, м.Прилуки в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 25984грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 234грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 441грн.73коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, інфляційні витрати становлять суму в розмірі 441грн.73коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 234грн.92коп. за період прострочення з 25.07.2009р. по 11.11.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, судом встановлено, що належна до стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат за період прострочення з 26.07.2009р. по 11.11.2009р. становить 232грн.79коп. та 389грн.76коп. відповідно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 234грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 441грн.73коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 232грн.79коп. та 389грн.76коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки”, м.Прилуки до відповідача, Державного підприємства „Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання”, м.Макіївка про стягнення заборгованості в розмірі 26660грн.65коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 25984грн.00коп., 3% річних в розмірі 234грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 441грн.73коп.. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління матеріально-технічного постачання” (за адресою: пл.Радянська, 2, м.Макіївка, Донецька область, 86157; фактична адреса: вул.Енгельса, 13, м.Макіївка, Донецька область, 86117; р/р 26006040000239 у філії „УкрБізнесБанку” в м.Макіївка, МФО 335980, р/р 26007040000272 у філії „УкрБізнесБанку” в м.Макіївка, МФО 335980, код ЄДРПОУ 32442295) на користь Дочірнього підприємства „Пластмас” Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Пластмас-Прилуки” (за адресою: вул.Козача, 56, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500, р/р 26000051480185 в ЧФ „Приватбанк”, МФО 353586, код ЄДРПОУ 32512498) суму основного боргу в розмірі 25984грн.00коп., 3% річних в розмірі 232грн.79коп. та інфляційні витрати в розмірі 389грн.76коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 266грн.06коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.52коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 18.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 22.02.2010р.