Рішення № 8231363, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 22/7                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Концерну „Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 32121458,

до Відповідача, Колективного підприємства Соледарський спортивний клуб „ДПО Артемсіль”, м.Соледар Донецької області, ЄДРПОУ 31226462,

про стягнення 1906,58 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Концерн „Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Колективного підприємства Соледарський спортивний клуб „ДПО Артемсіль”, м.Соледар Донецької області, про стягнення 1906,58 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору про закупівлю товару №40 від 12.02.2007р., а саме поставки товару у обсягу меншому ніж оплачено Позивачем, внаслідок чого виникли підстави для вимоги про повернення сплаченої за нього грошової суми.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору про закупівлю товару №40 від 12.02.2007р.; копію вимоги №3881/20-11 від 01.09.2009р. разом із підтвердженням її направлення Відповідачу; копію листа №1877/13 від 08.05.2009р.; копії видаткових накладних; копії залізничних накладних; копії банківських виписок з поточного рахунку.

03.02.2010р. через канцелярію суду Донецької області представником Позивача надані документи, що підтверджують правовий статус підприємства, копії рахунків, на підставі яких здійснювалися сплати Відповідачу та посилання на які містять банківські виписки, а також письмові пояснення стосовно посилання у видаткових накладних на договір №01/04 від 07.04.2008р. За змістом представлених суду пояснень, Позивач вказує на помилкове зазначення договору №07/04 від 07.04.2008р. у первинній документації, на підставі якої здійснена поставка товару. Окрім цього, стверджує про відсутність такого договору між Позивачем та Відповідачем, а також будь-якими іншими контрагентами.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.ст.16, 526, 527, 610, 612, 625, 670 Цивільного кодексу України, ст.ст.175, 193, 220, 222 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві як місцезнаходження Колективного підприємства Соледарський спортивний клуб „ДПО Артемсіль”, а також зазначена у договорі про закупівлю товару №40 від 12.02.2007р., суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарсько процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарсько процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання, тобто, правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, виникають, зокрема, з договору.

У матеріалах справи міститься договір про закупівлю товару №40, укладений 12.02.2007р. між Концерном „Міські теплові мережі” (Замовник) та Колективним підприємством Соледарський спортивний клуб „ДПО Артемсіль” (Постачальник).

Оцінивши зміст даного договору, із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України та пункту 1.1 договору Відповідач (Постачальник) передає у власність Позивачу (Замовнику), а останній оплачує товар, визначений у асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід’ємною частиною. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах, зазначених в договорі.

Пунктом 1.2 договору визначений предмет постачання, яким є сіль мелена не упакована (навал) помол №3 у кількості 1200 тн. за ціною 110 грн., з урахуванням податку на додану вартість, а також залізничний тариф на 1 тн. За ціною 19 грн., з урахуванням податку на додану вартість у кількості 1200 шт. При цьому, сторони у даному пункті узгодили можливість коригування кількості товару у залежності від виділених асигнувань та потреб Замовника.

Відповідно до п.7.1 договору №40 від 12.02.2007р. строк його дії визначений з моменту підписання сторонами і до 31.12.2007р. Одночасно, передбачено, що дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі у наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості договору, укладеного у попередній бюджетний період, що не перевищує відповідного призначення у попередньому бюджетному періоді.

За приписами п.3.1 договору №40 від 12.02.2007р. Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA м.Соледар (згідно правил Інкотермс 2000). Місце поставки: Концерн „Міські теплові мережі” м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137, 69091 ст.Запоріжжя-Вантажне Придніпровської ж/д, код станції 464504.

Термін поставки, визначений п.3.2 договору, встановлений протягом 2007р. за окремими заявками Замовника.

Як передбачено пунктом 3.5 цього договору, Постачальник здійснює відвантаження товару протягом 15 робочих днів з дати надходження письмової заявки Замовника на протязі дії договору.

Матеріали справи містять виписи з банківського рахунку від 20.03.2007р., 03.09.2007р., 05.09.2007р., 06.09.2007р., 17.10.2007р., 22.20.2007р., 04.12.2007р., 07.12.2007р., 10.12.2007р., 12.12.2007р., 24.01.2008р., 19.05.2008р., 18.09.2008р., 19.09.2008р., 19.11.2008р., 11.12.2008р., 12.02.2009р., з яких встановлено оплату вартості товару протягом 2007 – 2009р.р. у загальному розмірі 218735,87 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи накладних, за період з вересня 2007р. по лютий 2009р. Відповідачем фактично здійснено постачання товару у кількості 1 445 т. загальною вартістю 216829,29 грн.

Приймаючи до уваги зміст позовних вимог, Позивач заявив стягнення вартості оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 1906,58 грн., що становить різницю між сумою, сплаченою Позивачем, та вартістю товару, поставленого Відповідачем. Підставою заявлених вимог Концерном „Міські теплові мережі” визначено договір №40 від 12.02.2007р., за яким не в повному обсязі поставлено товар.

Однак, суд вважає, що зазначений документ не може бути розглянутий як доказ виникнення зобов’язання щодо передачі товару на визначену суму, враховуючи наступне.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов’язань.

Як було визначено вище, відповідно до п.7.1 договору строк його дії визначений до 31.12.2007р. Одночасно, термін поставки товару, обумовленого договором, встановлений протягом 2007р.

Умови укладеного правочину визначають можливість продовження дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі у наступному бюджетному періоді, на суму коштів не більше 15 відсотків вартості договору, укладеного у попередній бюджетний період, що не перевищує відповідного призначення у попередньому бюджетному періоді.

Відповідно до наданих Позивачем платіжних доручень, у 2007р. останнім здійснено закупівлю товару на загальну суму 90690,38 грн.

15% від зазначеної суми складає 13603,55 грн. Проте, фактично вартість договору у 2008р. становить 103072,77 грн., що значно перевищує 15 відсотків вартості договору, укладеного у попередній бюджетний період.

Отже, викладені обставини свідчать, що сторонами не додержано умов договору стосовно його пролонгації.

Крім того, відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, у матеріалах справи відсутні додатки або листи, що свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії та термінів такої пролонгації.

Одночасно, представлена суду первинна документація, платіжні доручення та рахунки, складені на протязі 2008р.-2009р., містять посилання на договір №07/04 від 07.04.2008р., визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог.

Судом прийнято до уваги пояснення Позивача стосовно помилкового зазначення договору №07/04 від 07.04.2008р. у первинній документації, на підставі якої здійснена поставка товару, та рахунках, відповідно до яких здійснювались платежі Позивачем, а також твердження про відсутність такого договору між Позивачем та Відповідачем і будь-якими іншими контрагентами.

Проте, дане не є доказом у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України поставки товару у обсягу меншому ніж оплачено Позивачем, внаслідок чого виникли підстави для вимоги про повернення сплаченої за нього грошової суми, на підставі договору №40 від 12.02.2007р.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.7.1 договору, останнім днем строку дії договору є 31.12.2007р.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дана норма закону вказує на те, що виконання обов’язку зобов’язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

          Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору поставки закінчився 31.12.2007р.

Саме з наведених підстав суд не приймає як доказ постачання в межах договору №40 від 12.02.2007 року видаткові накладні №СК-0000256 від 31.01.2008р. та№СК-0000226 від 28.01.2008р., які містять посилання на нього.

За викладених обставин, суд не має підстав вважати спірні відносини такими, що виникли на підставі договору про закупівлю товару від 12.02.2007р. Крім того, приймаючи вищенаведені обставини справи, є наявними позадоговірні правовідносини сторін на протязі 2008р. – 2009р.

З огляду на наведене, в позовних вимогах слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 15, 22, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1.          У позовних вимогах Концерна „Міські теплові мережі”, м.Запоріжжя, до відповідача, Колективного підприємства Соледарський спортивний клуб „ДПО Артемсіль”, м.Соледар Донецької області, про стягнення 1906,58 грн. відмовити.

2.          У судовому засіданні 11.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

3.          Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя