Рішення № 82313469, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/10036/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області невідкладно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає про протиправність бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду у строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, клопотання Позивача від 21.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10036/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

06.08.2018 до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому Відповідач зазначає, що клопотання ОСОБА_1 було розглянуто, за результатами чого листом від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8858/2-18 йому було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку з тим, що з надісланих на розгляд графічних матеріалів неможливо визначити чітке місце розташування земельної ділянки, а також категорію та цільове використання такої земельної ділянки.

10.09.2018 на адресу суду надійшла заява представника Позивача про зміну позовних вимог, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області;

- визнати протиправною та скасувати відповідь № 0-2-0.332-8858/2-18 від 19.06.2018, наданої ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань моральну шкоду в розмірі 20000, 00 грн.

В обгрунтування даних позовних вимог Позивач зазначає, що наведена Відповідачем у листі від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8858/2-18 підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а відтак є протиправною і підлягає скасуванню. Окрім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача завдану його протиправними діями моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, у зв`язку з тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не було забезпечено належного розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняття рішення у встановленому законом порядку, що завдало Позивачу, як учаснику бойових дій, значних душевних та фізичних страждань.

17.09.2018 до суду від представника Позивача надійшла відповідь на відзив з посиланням на те, що, оскільки останнім днем розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою було 23 травня 2018 року, то відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.332-8858/2-18 від 19.06.2018 надана Відповідачем з порушенням строків, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

01.10.2018 до суду надійшов відзив Відповідача на заяву про зміну позовних вимог, у якому представник Відповідача наводить аналогічні доводи щодо відсутності протиправної бездіяльності Відповідача щодо розгляду клопотання Позивача, а також щодо безпідставності та необґрунтованості вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 21.04.2018 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність для особистого селянського господарства земельної ділянки, орієнтованою прощею 2,0 га на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Вказане клопотання надійшло до Відповідача 23.04.2018, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

За результатами розгляду вказаного клопотання Відповідач листом від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8858/2-1 повідомив Позивача, що ним розглянуто клопотання від 24.04.2018 № Т-6114/0/94-18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, але з надісланих на розгляд графічних матеріалів неможливо визначити чітке місцерозташування земельної ділянки та, відповідно, її категорію і цільове призначення, у зв`язку з чим Головне управління відмовило у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо неналежного розгляду клопотання від 21.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, Позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, дійсно Відповідачем клопотання Позивача розглянуто з порушенням встановленого законом місячного строку, оскільки останнє розглянуто лише 19.06.2018, у той час як отримано Відповідачем 23.04.2018.

Проте, враховуючи, що Відповідачем клопотання розглянуто та надана відповідь, у останнього відсутня бездіяльність, тобто пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень - невчинення дії, яку носій публічної влади зобов`язаний був вчинити.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо порушення строку розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

У частині позовних вимог Позивача про визнання протиправною та скасування відповіді № 0-2-0.332-8858/2-18 від 19.06.2018, наданої ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, можуть реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне з рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу; у свою чергу підставою для такої відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частина шоста статті 118 Земельного кодексу України визначає, що до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Таким чином, обов`язок додати графічні матеріали до клопотання покладено Законом саме на громадянина.

Як вбачається з листа Відповідача від 19.06.2018 № 0-2-0.332-8858/2-18 на адресу ОСОБА_1 , останньому відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки з надісланих Позивачем графічних матеріалів неможливо визначити чітке місцерозташування земельної ділянки та, відповідно, категорію і цільове призначення вказаної ділянки.

Так, представник Позивача, обгрунтовуючи позовні вимоги у цій частині зазначає, що така відмова не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Дійсно, як уже зазначалось, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що обов`язку Відповідача прийняти рішення про надання або відмову у наданні дозволу кореспондує обов`язок громадянина (у даному випадку Позивача) надати графічні матеріали до клопотання, які б надавали змогу Відповідачу прийняти таке рішення.

З долученої саме Відповідачем копії графічного матеріалу ОСОБА_1 дійсно неможливо встановити місцерозташування земельної ділянки.

При цьому суд звертає увагу, що представником Позивача такого графічного матеріалу суду не надано, як і не спростовано вказаних доводів Відповідача у заяві про зміну позовних вимог.

Наведене дає суду підстави для висновку, що саме у зв`язку з неналежним оформленням доданих до клопотання графічних матеріалів Позивачем, Відповідач у даному випадку був позбавлений можливості для прийняття позитивного рішення за наслідками розгляду клопотання Позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування відповіді № 0-2-0.332-8858/2-18 від 19.06.2018, наданої ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.04.2018 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,00 га, яка розташована на території Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Оскільки позовна вимога про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань моральної шкоди в розмірі 20000, 00 грн. є похідною позовною вимогою від основних позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, відповідно остання також задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко