Рішення № 82313439, 05.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/896/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - Качанка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 29.03.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області), у якому, з урахуванням уточненого позову, просить:

- стягнути з ДФС України на його користь заборгованість із грошового забезпечення (заробітної плати) в сумі 58 073,81 грн.;

- зобов`язати ГУДФС у Чернігівській області здійснити йому виплату грошового забезпечення (заробітної плати) в сумі 58 073,81 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконання рішення суду його поновлено на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУДФС у Чернігівській області з 16.09.2017. Однак, з 08.10.2018 по 12.02.2019 грошове забезпечення (заробітна плата) йому не виплачується, що є порушенням вимог чинного трудового законодавства та права позивача на мирне володіння майном.

Ухвалою судді від 16.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 06.05.2019, за обґрунтованим клопотанням представника відповідачів, вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено перше підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 29.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив та пояснив, що у ГУДФС у Чернігівській області проводились заходи щодо змін в організаційній структурі органу. Виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08.10.2018 по 12.02.2019 не проводилась, у зв`язку із завершенням терміну перебування у розпорядженні ГУ ДФС у Чернігівській області в кількості 15 діб, протягом якого виплачується грошове забезпечення і фактичним не призначенням його на посаду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №825/2063/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №2093-о від 07.09.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з 15.09.2017 з посади начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Чернігівській області та зарахування у розпорядження Головного управління ДФС у Чернігівській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного Управління ДФС у Чернігівській області з 16.09.2017 (а.с. 14-18).

На виконання вказаного рішення суду, наказом ДФС України від 13.02.2019 №35-ос ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУДФС у Чернігівській області з 16.09.2017 (а.с. 19).

У зв`язку з поновленням на службі, 19.02.2019 позивач звернувся до начальника ГУДФС у Чернігівській області із рапортом про проведення перерахунку його заробітної плати у відповідності до займаної посади з 15.09.2017 по 13.02.2019, та виплату заробітної плати за вказаний період (а.с. 20).

Листом від 25.02.2019 за №503/М/25-01-05-12 ГУДФС у Чернігівській області повідомило, що за період перебування ОСОБА_1 у розпорядженні ГУДФС у Чернігівській області з 15.09.2017 по 06.10.2018, позивачу було нараховано грошове забезпечення, в тому числі і за час перебування на лікарняному та у відпустці. З 07.10.2018, відповідно до розділу Х п. 1 наказу Міністерства фінансів України від 17.07.2018 №616 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції», у зв`язку з закінченням терміну перебування у розпорядженні не більше 5 діб (за виключенням часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплату грошового забезпечення було припинено. Також зазначено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 було поновлено на займаній посаді з 16.09.2017, але про будь-які виплати та перерахунки не зазначено. У зв`язку з викладеним, повідомлено, що підстави для перерахунку грошового забезпечення за період з 15.09.2017 по 13.02.2019 відсутні (а.с. 21).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

У свою чергу, статтею 43 Конституції України установлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати №95, яка ратифікована 31.01.1961, термін «заробітна плата», який означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Відповідно до п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 по справі № 21-8а15 зазначено, що відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із частиною п`ятою статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Частиною першою статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до частини другої статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечувалось, з 16.09.2017 ОСОБА_1 поновлений на службі на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУДФС у Чернігівській області.

При цьому, з наданих доказів судом встановлено, що з 08.10.2018 по 12.02.2019 позивачу відповідачами не виплачувалось грошове забезпечення (заробітна плата). Сума заборгованості, згідно наданої ГУДФС у Чернігівській області інформації, складає 57 658,75 грн., без урахування податків і зборів.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто, не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й виплати за трудовим договором та інші виплати. Отже, невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Судом встановлено, що позивача з 16.09.2017 поновлено на службі. При цьому, не зважаючи на перебування ОСОБА_1 із вказаної дати у трудових відносинах із ГУДФС у Чернігівській області та ДФС України, за період з 08.10.2018 по 12.02.2019 відповідачі не здійснювали йому виплату заробітної плати (грошового забезпечення).

Наведене, на переконання суду, є порушенням як національного, так і міжнародного законодавства. Тому, суд вважає за можливе стягнути з ДФС України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати (грошового забезпечення) в сумі 57 658,75 грн., без врахування податків та зборів. Суд звертає увагу, що із вказаною сумою позивач у судовому засіданні погодився, зазначивши про помилковість своїх розрахунків.

При цьому, приймаючи вказане, рішення суд враховує, що під час виникнення спірних правовідносин, обов`язки по забезпеченню фінансування ГУ ДФС у Чернігівській області, у тому числі по забезпеченню фінансування видатків на оплату праці працівників зазначеного податкового органу, було покладено на Міндоходів України.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №160 «Про утворення Державної фіскальної служби України», шляхом перетворення (реорганізації) Міністерства доходів і зборів України, створено Державну фіскальну службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідальність за виплату заборгованості із грошового забезпечення (заробітної плати) ОСОБА_1 несе Державна фіскальна служба України, як правонаступник Міністерства доходів і зборів України.

Також, оскільки, ГУ ДФС України у Чернігівській області безпосередньо здійснює виплати грошового забезпечення (заробітної плати) своїм співробітникам, то відповідно необхідно зобов`язати вказаного відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення) в сумі 57 658,75 грн., без врахування податків та зборів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04655), Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 заборгованість із грошового забезпечення (заробітної плати) в сумі 57 658 (п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 75 коп., без урахування податків та зборів.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення (заробітної плати) в сумі 57 658 (п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 75 коп., без урахування податків та зборів.

У задоволення решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11 червня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна