Рішення № 82312866, 06.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/744/19

06 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.

представника позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (надалі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області) в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кузя І.І. від 19.02.2019 року №М-328/0-310/0/17-19 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово зверталась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

Відповідач у своїй відмові зазначив, що позивач бажав реалізувати право щодо безоплатної приватизації на земельну ділянку площею 2.0000 га. Однак, згідно поданих попередньо до Головного управління клопотань, та долучених до них матеріалів, зокрема, обгрунтування потреби площі земельної ділянки для обслуговування наявного на ній майна, зазначена площа -0,4050 га.

Разом з тим, на адресу Головного управління надійшов лист з Постолівської сільської ради від 14 лютого 2019 року № 31, в якому висловлено погодження стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із зазначенням її місця розміщення та площі -0,5500 га, а не 2,0000 га, як зазначено в даному клопотанні.

Позивач вважає, що така відмова є протиправною та такою, що не відповідає вимогам ст.118 Земельного кодексу України. Також, на переконання позивача, суб`єкт владних повноважень не мав правових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв`язку з затвердженням вказаної Стратегії, здійснено не було.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог статей 162-164 КАС учасники процесу долучили до матеріалів справи заяви по суті справи: позивач (крім позовної заяви) відповідь на відзив на позовну заяву; відповідач - відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 03.05.2019 о 11:00 год.

03.05.2019 ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 06.06.2019 о 11:00 год., у зв`язку із неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з мотивів викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. Причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

До заяви позивачем були додані копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, викопіювання із публічної кадастрової карти, довідка виконавчого комітету Постолівської сільської ради від 22.02.2017 року №234 Гусятинського району Тернопільської області, копія Технічного паспорту на виробниче приміщення, схематичний план земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, листом від 19.02.2019 року №М-328/0-310/0/17-19, позивачу відмовлено у задоволенні звернення. Підставою для відмови слугувала відсутність спірної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані на території Тернопільської області, який опубліковано на сторінці Головного управління Держгеокадастру.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом першим частини 1 та частини 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з абзацом першим частини 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, мотивована тим, що місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки суперечить Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними».

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», на яку посилається Відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв`язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Затверджена Постановою КМУ від 07.06.2017 № 413 Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що «для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів».

Крім того, відповідно до вимог Конституції України, Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Відтак, посилання відповідача на Постанову КМУ від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства є безпідставними.

Водночас, суд зазначає, що зміст статей 118,122 ЗК України вказує про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши здобуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відмови відповідача у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, оформлені листом від 19.02.2019 року №М-328/0-310/0/17-19 є протиправним, а відтак дана позовна вимога підлягає до задоволення.

Щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області видати наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, то суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як передбачено абз.1 ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки зобов`язання видати наказ про надання дозволу належить до дискреційних повноважень відповідача, то відповідно суд не може зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти таке рішення на користь позивача.

При цьому, виходячи з положень ч.2 ст.5 КАС України, відповідно до яких захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає, що для захисту прав позивача в даних спірних правовідносинах слід зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованої за адресою: Постолівська с/р, Гусятинського р-ну., Тернопільської області.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до часткового задоволення.

При цьому суд вважає, що часткове задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 2,0000 га. у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованої за адресою Постолівська с/р , Гусятинського р- ну., Тернопільської області, а не шляхом зобов`язання видачі наказу буде достатнім способом захисту її прав.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Грушевського 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 39766192) у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 2,0000 га. у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району, Тернопільської області, оформлену листом №М-328/0-310/0/17-19 від 19.02.2019 р. протиправною та скасувати.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Грушевського 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 39766192) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 2,0000 га. у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованої за адресою Постолівська с/р, Гусятинського р-ну ., Тернопільської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , с. Постолівка, Гусятинського району, Тернопільської обл., 48236 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. Грушевського 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 39766192).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 червня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.