Рішення № 82312088, 10.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2019 року Справа № 280/1148/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ"

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП 589/574/АВ/П від 15.02.2019;

-визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП 589/574/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 05.03.2019.

Ухвалою суду від 22.03.2019 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 20.03.2019 відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито провадження у адміністративній справі №280/1148/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду без виклику сторін.

В обгрунтування позову зазначено, що відповідач допустив порушення порядку проведення інспекційного відвідування, а саме інспектор відмовився від пред`явлення наказу на проведення інспекційного відвідування, а направлення не містило строк інспекційного відвідування. Крім того, позивач не погоджується із висновком викладеним в Акті та Приписі щодо наявності у позивача осіб, які були допущені до виконання робіт без укладання трудових договорів. Стверджує, що ТОВ «НВП РІСТ» укладались цивільно-правові договори на виконання роботи з фізичними особами ОСОБА_1. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак ці договори не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства. Відповідно до вказаних цивільно-правових договорів про виконання робіт, виконавці виконували певну роботу на власний ризик та чітко визначеного обсягу; організацію своєї діяльності, час та спосіб виконання робіт встановлювали самостійно; внутрішній трудовий розпорядок на виконавців не поширювався, оплата за виконану належним чином роботу здійснювалась відповідно до договору по факту виконаної роботи на підставі відповідних актів про виконану роботу за кінцевий результат, а не за процес праці. Вважає, що відповідачем протиправно накладено на позивача штраф. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач позов не визнає з підстав викладених у відзиві (вх. №18114 від 07.05.2019) обґрунтування заперечень посилався на те, що Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі та у межах повноважень у спосіб, що прямо передбачений чинним законодавством України. В ході інспекційного відвідування позивача, за результатами якого складено Акт від 15.02.2019 №ЗП589/574АВ, встановлено порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи працівників без укладення трудового договору. Зважаючи на виявлені в ході перевірки порушення, відповідачем винесено Припис про усунення порушень та керуючись нормами Порядку №509 винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 589/574/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 05.03.2019 в розмірі 500760 грн. З огляду на викладене вважає, що прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Тому просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

31.01.2019 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №245 про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" з питань додержання законодавства про працю у термін по 18.02.2019 (а.с.106).

На підставі вказаного Наказу №245 від 31.01.2019 оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" №187 від 07.02.2019 (а.с.108).

За результатами інспекційного відвідування 16.10.2018 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП589/574/АВ від 15.02.2019, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені зокрема наступні порушення:

"…під час проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" встановлено, що з працівником ОСОБА_5 укладалися договори цивільно-правового характеру (ЦПХ) більше року за період 2017-2018 роки, чотирнадцять разів на виконання робіт налагоджування та змащування верстатів, у тому числі щомісяця з 11.04.2017 по 01.08.2018;

-з працівником ОСОБА_2 укладалися договори ЦПХ більше року за період 2016-2018 роки, двадцять два рази на виконання робіт водія легкового автотранспорту, у тому числі щомісяця з 28.03.2016 по 01.08.2018;

-з працівником ОСОБА_6 укладені договори ЦПХ за період з 2017-2019 року, двадцять один раз на технічне обслуговування компресорів заводу, у т.ч. щомісяця з 01.06.2017 по 01.02.2019;

-з працівником ОСОБА_4 укладені договори ЦПХ за період 2015-2018 роки, двадцять два роки на виконання роботи по обслуговуванню станків заводу, у т.ч. щомісяця з 02.02.2015 по 31.12.2018; вказані договори ЦПХ є типовими і однаковими.

-обов`язки ОСОБА_5 за вказаними договорами ЦПХ на виконання робіт налагоджування та змащування верстатів збігаються з колом обов`язків за посадами, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 7223. Крім того, у штатному розписі присутні посади оператора верстатів з програмним керуванням або у відділі головного механіка та як слюсар-ремонтник.

-обов`язки ОСОБА_2 за вказаними договорами ЦПХ на виконання робіт водія легкового автотранспорту збігаються з колом обов`язків за посадами, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 8322. Крім того, у штатному розписі присутні посади водія автотранспортних засобів.

-обов`язки ОСОБА_3 за вказаними договорами ЦПХ на технічне обслуговування компресорів заводу збігаються з колом обов`язків за посадами, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 7232. Крім того, у штатному розписі присутні посади у відділі головного механіка такі, як слюсар-ремонтник.

-обов`язки ОСОБА_4 за вказаними договорами ЦПХ на виконання роботи по обслуговуванню станків заводу збігаються з колом обов`язків за посадами, які передбачені класифікатором професій, за кодом - 7232. Крім того, у штатному розписі присутні посади у відділі головного механіка такі, як слюсар-ремонтник.

-згідно пункту 1.2. вказаних договорів ЦПХ Тюленєв С.Л. , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов`язані виконати роботу, у тому числі у відповідності до вимог чинного законодавства з питань техніки безпеки та охорони праці, згідно пункту 1.4. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбачено цим договором, згідно пункту 1.5. Замовник зобов`язаний ознайомити Виконавця з правилами техніки безпеки та охорони праці (ознайомлено в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та пожежної безпеки Тюленєва С.Л. за № 391 від 14.04.2017, ОСОБА_2 за № 896 від 28.03.2016, ОСОБА_6 за № 842 ОСОБА_7 С. І . за № 368 24.02.2015) згідно пункту 1.7. Виконавець зобов`язаний дотримуватися правил техніки безпеки та охорони праці, згідно пункту 3.5. Виконавець несе відповідальність за надане йому майно та за будь-які дії, що потягнули за собою втрату або псування майна. Крім того, всі вони зобов`язані дотримуватись встановлених на підприємстві правил пропуску режиму через турнікет.

-отже, за наявності посад у штатному розписі, прийняття на роботу для зазначених робіт має здійснюватися відповідно до вимог трудового законодавства має укладатися трудовий договір.

-відповідно до ст. 29 КЗпП України трудовий договір передбачає, що працівник забезпечується всім необхідним для своєї роботи, в тому числі і безпечними умовами праці. Щодо відповідальності Виконавця за надане йому майно, то така позиція характерна для укладання трудового договору та міститься в п. 6 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до якої на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків (....).

-таким чином ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допущені до виконання робіт без укладання трудових договорів.

Акт інспектування отримано представником позивача 15.02.2019, про що свідчить його підпис про отримання у Акті інспектування (а.с.13 зворотній бік).

15.02.2019 інспектором праці ОСОБА_9 винесено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП/583/574/АВ/П, яким ТОВ "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення у строк до 18.03.2019 (а.с.16-21).

У зв`язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті інспектування №ЗП589/574/АВ від 15.02.2019, відповідачем винесено Постанову про накладення штрафу №ЗП 589/574/АВ/П/ТД-1ФС в розмірі 500760 грн. (а.с.22-24).

Вважаючи протиправними винесені відповідачем Припис про усунення порушень та Постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.

Відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).

У відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Так, матеріалами справи встановлено, що 31 січня 2019 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №245 про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" з питань додержання законодавства про працю у термін до 18.02.2019 (а.с.106).

На підставі вказаного Наказу №245 від 31.01.2019 оформлено Направлення на проведення інспекційного відвідування №187 від 07.02.2019 (а.с.108).

Посилання позивача, що з наданого направлення йому не було відомо про строк проведення даної перевірки, суд не бере до уваги, оскільки у направленні встановлена дата початку та закінчення заходу з 08.02.2019 по 21.02.2019 (а.с. 108), також направлення містить підпис уповноваженої особи позивача про його отримання 08.02.2019.

Так само доводи позивача на те, що інспектором не було вручено наказ «Про проведення інспекційного відвідування» є хибними, оскільки приписами пункту 9 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Отже, повноваження представника відповідача були підтвердженні направленням на проведення заходу та посвідченням, що не заперечується позивачем.

Разом із тим, щодо встановленого в ході інспекційного відвідування порушення вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

При розгляді справи судом встановлено, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ" як Замовником, в особі директора ОСОБА_10 , укладено: з працівником ОСОБА_5 договори цивільно-правового характеру (ЦПХ) більше року за період 2017-2018 роки, чотирнадцять разів на виконання робіт налагоджування та змащування верстатів, у тому числі щомісяця з 11.04.2017 по 01.08.2018;

-з працівником ОСОБА_2 договори ЦПХ більше року за період 2016-2018 роки, двадцять два рази на виконання робіт водія легкового автотранспорту, у тому числі щомісяця з 28.03.2016 по 01.08.2018;

-з працівником ОСОБА_6 договори ЦПХ за період з 2017-2019 року, двадцять один раз на технічне обслуговування компресорів заводу, у т.ч. щомісяця з 01.06.2017 по 01.02.2019;

-з працівником ОСОБА_4 договори ЦПХ за період 2015-2018 роки, двадцять два роки на виконання роботи по обслуговуванню станків заводу, у т.ч. щомісяця з 02.02.2015 по 31.12.2018;

Слід зазначити, що вказані договори ЦПХ є типовими і однаковими, і як приклад до матеріалів справи надані цивільно-правові договори, акти здавання-приймання виконаних робіт та додаткові угоди з ОСОБА_3 як Виконавцем (а.с.162-224).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №127/21595/16-ц).

Натомість, укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку; укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Необхідність укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обумовлюється відсутністю необхідності систематично виконувати роботу певного виду на підприємстві, необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично.

Отже, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

Оплата за цивільно-правовими угодами проведена в повному обсязі, протилежного відповідачем не доведено.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом взято до уваги, що укладені позивачем договори із громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому порядку недійсними - не визнані.

При цьому, відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем із громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_11 Д . М . , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільно-правових договорів з надання послуг недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у правовідносинах між позивачем та громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування №ЗП589/574/АВ щодо допуску фізичних осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору, суд не вбачає підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

До того ж суд бере до уваги ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі № 826/5764/17 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою затверджено вищевказаний Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, та яким керувався відповідач при проведенні інспекційного відвідування ТОВ "Науково-виробниче підприємство" "РІСТ".

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню однак частково, оскільки спірний припис містить також вимогу до позивача усунути виявлені під час перевірки порушення ч.ч. 1, 4 ст. 115, ч.1 ст. 116, ч.1 ст. 117 КЗпП України, ст. 21 Закону України "Про відпустки", ч.1 ст. 24 Закону України "про оплату праці". Як вбачається зі змісту позову позивач не оскаржує зазначені порушення, у зв`язку з чим спірний припис підлягає визнанню протиправним та скасуванню частково, в частині зобов`язання в.о. генерального директора ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ріст" усунути порушення ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що припис №ЗП 589/574/АВ/П від 15.02.2019 та постанова №ЗП 589/574/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 05.03.2019 винесені уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправними і підлягають скасуванню (припис частково).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство» «РІСТ» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області №ЗП 589/574/АВ/П від 15 лютого 2019 року в частині зобов`язання в.о. генерального директора ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Ріст" Суторміна Сергія Олександровича усунути порушення ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу №ЗП 589/574/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС від 05 березня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, буд.25, код ЄДРПОУ 39833546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство» «РІСТ» (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ, код ЄДРПОУ 25221038) судовий збір у розмірі 7511,40 (сім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.06.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова