Рішення № 82311522, 28.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

28 травня 2019 р. Справа № 120/4723/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.

за участю представників сторін:

представника позивача: Василюка М.М.,

представників відповідача: Тимошевської Ю .Й., Тодощака В.П.,

Лисенко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке"

до Головного управління ДФС України у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду 20 грудня 2018 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (далі -ТОВ "Кузьминецьке", позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС України у Вінницькій обл., відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0012001406 від 23.11.2018 про зобов`язання ТОВ "Кузьминецьке" сплатити податок на додану вартість в сумі 875077 грн., та штрафу в розмірі 437539 грн.; та податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0012011406 від 23.11.2018про зобов`язання ТОВ "Кузьминецьке" сплатити податок на додану вартість в сумі 2132921 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 17.01.2019 року.

17.01.2019 на адресу суду від ГУ ДФС у Вінницькій обл. та ТОВ "Кузьминецьке" надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання.

15.01.2019 року на адресу суду від ГУ ДФС у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову повністю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позову заяву.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 19.02.2019 року.

19.02.2019 року підготовче судове засідання було перенесено на 07.03.2019 року для надання додаткових доказів представником позивача.

06.03.2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

07.03.2019 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

21.03.2019 року на адресу суду від відповідача надійшло заперечення в якому просили клопотання позивача про зупинення провадження відмовити.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року клопотання ТОВ "Кузьминецьке" про зупинення провадження у справі відмовлено.

04.04.2019 року від представників позивача та відповідача надійшло клопотання про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, навів доводи на обґрунтування своєї позиції, просив адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача просили в адміністративному позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 24.09.2018 року №5945 провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кузьминецьке" з 26 вересня 2018 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності листопад 2017 року з метою дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість щодо здійснення фінансово-господарських відносин з ПП "Нові Долиняни" (а.с.49).

Результати перевірки оформлені актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 11.10.2018 року №5023/1406/33837304. Відповідно до висновків акта перевірки встановлено порушення пп. "а" п. 198.1 ст. 198, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПКУ в результаті чого ТОВ "Кузьминецьке" (а.с.10-47):

- занижено податок на додану вартість за листопад 2017 року на суму 875077 грн.,

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за листопад 2017 року на суму 2132921 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 11.10.2018 року ГУ ДФС у Вінницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №0012001406 форми "Р" за платежем податок на додану вартість, на суму 875077 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 437539 грн. (а.с.51-52);

- №0012011406 форми "В4" яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за листопад 2017 року на суму 2132921 грн. (а.с.53-54).

Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що слід скасувати, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.2 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За пунктом 135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, п. 201.8 ст. 201 ПК України регламентовано, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 15.11.2018 року між приватним підприємством "Нові Долиняни" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №15/11/2017(а.с.57), відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату.

Найменування, кількість та ціна товару, вказується у видаткових накладних, які досліджено судом.

Відповідно до підпункту 3.1 Договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця.

Підпункт 3.7 Договору продавець одночасно з товаром повинен передати покупцю наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні та інші документи передбачені чинним законодавством України.

Моментом передачі товару вважається дата вручення товару покупцю або перевізнику (підпункт 3.6 Договору).

Відповідно до пункту 2 Договору, оплата за даним договором здійснюється за попередньою домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній формі або письмовій формі. Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні.

Згідно акту перевірки на виконання умов договору купівлі-продажу №15/11/2017 від 15.11.2017 року між ПП "Нові Долиняни" та ТОВ "Кузьминецьке" виписано видаткові накладні, що мають порушення ст. 1, 2, п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме:

- відсутність посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних, у графі місце складання, значиться тільки підпис постачальника та отримувача та їх печатки без зазначення ПІБ, посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції.

Первинні документи оформлюються у порядку, передбаченому Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88 (далі - Положення № 88).

Нормами Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1. ст. 9 Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до ст. 1 - Закону № 996, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, регістрів та звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно із законодавством та установчими документами, передбачено ч. 3 ст. 8 Закону №996.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно зі ст. 9 Закону №996, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Також, для контролю та впорядкування опрацювання даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Звернемо увагу, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають: змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги Положення №88 п.2.4 при заповненні обов`язкових реквізитів первинних документів: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складання; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, судом встановлено, що на видаткових накладних наявні печатки ПП "Нові Долиняни" підписані директором ОСОБА_2 та ТОВ "Кузьминецьке" підписані директором ОСОБА_3 (а.с. 61-91, т. 1).

Тому, на підставі вищевикладеного, твердження податкового органу про те, що наведена видаткова накладна не відповідає вимогам п.2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як не містить обов`язкових реквізитів, а саме посади, прізвища, ім`я, по батькові осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення є суб`єктивним баченням і не відповідає дійсності, так як всі необхідні дані були відображені в первинних документах, а саме зазначено особистий підпис працівника товариства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції та відтиск печатки підприємства, що фактично підтверджує здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що твердження податкового органу про факти які свідчать про нереальність господарських операцій ПП "Нові Долиняни" та ТОВ "Кузьминецьке" є безпідставними.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За статтею 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за спірними правочинами позивачем надані: договір купівлі-продажу №15/11/2017 (а.с. 57-60 т.1); додаткову угоду до договору №15/11/2017 (а.с. 141, т.2) рахунки-фактури, видаткові накладні (а.с. 61-91, т. 1), товарно-транспортні накладні (а.с.160-217 т.1), складські квитанції на зерно (а.с. 229-247 т.1); подорожні листи вантажного автомобіля (а.с. 248-250 т.1. а.с.1-55 т.2), з яких вбачається, що вони складені належним чином та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до норм п. 200.1, п. "в" п. 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, в тому числі, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право па віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність па момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, в даному разі, для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов`язань ТОВ "Кузьминецьке" дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Також визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Враховуючи наведене вище, суд вважає винесені відповідачем спірні повідомлення-рішення передчасним та з порушенням прямих норм закону.

Окрім того, як вже зазначалось, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Однак, суд ввжає,, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку сторони договору перевіряти повноваження контрагентів на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з приватним підприємством "Маркет- Ч ".

Разом з тим, доказів обізнаності позивача про можливий недобросовісних характер діяльності контрагентів не встановлено, у зв`язку з чим позбавлення його права віднесення витрат, які він поніс за результатами даних господарських операцій з контрагентами є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0012001406 від 23.11.2018 року про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" сплатити податок на додану вартість в сумі 875077 грн. (вісімсот сімдесят п`ять тисяч сімдесят сім гривень) та штрафу в розмірі 437539 грн. (чотириста тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0012011406 від 23.11.2018 року про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" сплатити податок на додану вартість в сумі 2132921 грн. (два мільйони сто тридцять дві тисячі дев`ятсот двадцять одну гривню).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" ( вул. Слободи, 11, с. Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712, код ЄДРПОУ 33837304) сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 51683,06 (п`ятдесят одну тисячу шістсот вісімдесят три гривні 06 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, місто Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165) .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" ( вул. Слободи, 11, с. Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712, код ЄДРПОУ 33837304 )

відповідач - Головне управління ДФС України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 12.06.19

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар