Рішення № 82311409, 30.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 травня 2019 р. Справа № 120/770/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративний суду Альчук Максим Петрович,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання матеріали адміністративної справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 16.11.2018 року виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у не надані ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 із урахуванням правової оцінки наданої судом у своєму рішенні та прийняти рішення з урахуванням вимог ст. 79-1 ч. 6, ст. 118 ч. 7 ЗК України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 у вигляді наказу, яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в жовтні 2018 року звернулась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області.

Наказом № 2-16486/15-18- ОГ від 16.11.2018 року отримала відмову у не наданні їй вищевказаного дозволу із зазначенням того, що з урахуванням положень ст. ст. 116, 118 ЗК України, на які здійснювалося посилання ОСОБА_1 у клопотанні, згідно з якими не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також враховуючи ст. 56 Закону України «Про землеустрій» відсутність згоди власника земельної ділянки, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, для земель державної власності.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Також зазначає, що відповідно до ч. 1-4, ст. 22, ч. 6, 7, ст. 118, ч. 4 ст. 122, ст. 136 ЗК України, Положення про головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 року, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308, з урахуванням положень ст. 116, 118 ЗК України, на які здійснюється посилання у клопотанні позивача, згідно з якими не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Судом встановлено, що 10.10.2018 року позивач звернулась із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га., з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області.

Наказом № 2-16486/15-18-СГ від 16.11.2018 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що відповідно до положень ст. 116, 118 ЗК України, Положення про головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.10.2016 року, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 308, згідно яких не передбачено можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також враховуючи ст. 56 Закону України «Про землеустрій» відсутність згоди власника земельної ділянки, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, для земель державної власності.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач оскаржила її до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у наказі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.11.2018 року 2-16486/15-18-СГ суд зважає на наступне.

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з положеннями ч. 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій" зазначено, що Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

З вказаних вище положень законодавства суд дійшов висновку про те, що потрібна згода власника земельної ділянки, а для земель державної власності- органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою. Враховуючи той факт, що відповідач є розпорядником земельної ділянки, що кореспондується з вимогами п. "в" ч. 1 ст. 80 ЗК України, яку позивач бажає отримати у власність, суд зазначає про те, що згода може бути надана відповідачем у формі відповідного дозволу.

Аналогічного висновку дійшов Вінницький апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 16.05.2018 року у справі № 802/2300/17-а.

Крім того, ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно ч. 6 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №802/1534/17-а.

Так, матеріалами справи встановлено, що позивач звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2 га. А відповідач відмовляє, оскільки земельна ділянка є сформованою та їй присвоєний кадастровий номер, а саме НОМЕР_1 згідно даних публічно кадастрової карти України та стверджує, що дані по ній відсутні, оскільки дана ділянка є архівною.

Суд зауважує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи щодо заявленого позову надав докази присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, а саме: НОМЕР_2 та кадастровий план земельної ділянки. Отже земельна ділянка є сформованою, а тому її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, яку має надати як суб`єкт владних повноважень управління Держгеокадастру про що просить позивач.

Суд звертає увагу, що отримання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність в подальшому. Такі правові висновки зроблено Верховним судом України у постановах від 10.12.2013 №21-358а13, від 07.06.2016 №820/3507/15, від 11.10.2016 №806/3787/13-а.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання із урахуванням правової оцінки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га на території Браїловської селищної ради Жмеринського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що позивачем, її представником не надано суду детального розрахунку суми оплати за надану правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи вище викладене та з урахуванням часткового задоволення адміністративного позову, відшкодуванню на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області, від 16.11.2019 року № 2-16486/15-18-ОГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Браїловської селищної ради Жмеринського районну Вінницької області (за межами населеного пункту).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від10.10. 2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу і об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Браїловської селищної ради Жмеринського районну Вінницької області (за межами населеного пункту).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код. НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі - 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39767547).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович