Рішення № 8230584, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р.                     Справа № 15/324                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “МОСТ” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32862497)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30479040)

про стягнення основного боргу в сумі 445010,76 грн., інфляції в сумі 2413,22 грн., 3% річних у розмірі 958,99 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тітенко С.І. за довіреністю б/н від 10.01.2010 р.

від відповідача: Андрєєв П.С. за довіреністю № 3 від 11.01.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.02.2010 р. до 18.02.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “МОСТ” м. Донецьк до приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 445010,76 грн., інфляції в сумі 2413,22 грн., 3% річних у розмірі 958,99 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/324, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 11.01.2010 року строк вирішення спору продовжений до 25.02.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2008 р. сторони уклали договір № 4400002181, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку продукції, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказану продукцію. Найменування продукції, технічна характеристика, одиниця виміру, кількість, ціна, загальна вартість визначені сторонами у п. 1 цього договору. Продукція поставляється на умовах СРТ (склад покупця) при поставці автотранспортом згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.

Пунктом 6 договору передбачено, що разом з продукцією постачальник зобов’язаний надати наступні документи: сертифікат якості, рахунок–фактуру на оплату, товарно–транспортні документи, податкову накладну. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкцій П–6 та П–7.

Згідно п. 8 договору оплата за поставлений товар здійснюється по факту поставки та надання документів згідно п. 6 даного договору протягом 10 банківських днів. Моментом здійснення оплати є дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Відповідно до п. 10 договору за порушення договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Згідно п. 11 договору будь–які зміни, доповнення до даного договору вважаються дійсними тільки за умови, якщо вони письмово оформлені, підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками обох сторін.

Пунктом 12 договору з урахуванням додаткової угоди від 02.12.2008 р. до нього передбачено, що договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р.

До договору сторони уклали додаткові угоди від 02.12.2008 р., від 21.08.2009 р., від 15.09.2009 р. Додаткові угоди підписані сторонами, скріплені їх печатками та є невід’ємною частиною договору. Завірені копії договору та додаткових угод до нього додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 4400002181 від 14.01.2008 р. за період з 24.09.2009 р. по 01.10.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 445010,76 грн. за видатковими накладними: № РН–441 від 24.09.2009 р. на суму 268213,68 грн., № РН–454 від 01.10.2009 р. на суму 176797,08 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 445010,76 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи – Мирошниченко С.Г., який фактично отримав товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 00593 від 23.09.2009 р., податковими накладними: № 492 від 24.09.2009 р., № 516 від 01.10.2009 р., рахунками–фактурами: № СФ–00734 від 24.09.2009 р. на суму 268213,68 грн., № СФ–00759 від 01.10.2009 р. на суму 176797,08 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 4400002181 від 14.01.2008 р. суд робить виходячи з того, що за видатковими накладними товар був отриманий представником відповідача за довіреністю – Мирошниченко С.Г., про що зазначено в самих накладних. В довіреності умовою поставки вказаний саме договір № 4400002181 від 14.01.2008 р.; у видаткових та податкових накладних, рахунках–фактурах на оплату підставою поставки також вказаний саме договір № 4400002181 від 14.01.2008 р. Крім того, найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі з урахуванням умов додаткової угоди № 17 від 15.09.2009 р.

За супровідним листом № 146–1/с від 06.11.2009 р. позивач направив відповідачу рахунки–фактури на оплату, податкові накладні. Факт відправлення рахунків та податкових накладних позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 09.11.2009 р. рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача та реєстром вихідної кореспонденції 2009 р. Оригінали супровідного листа та повідомлення, завірена копія реєстру містяться в матеріалах справи.

В позовній заяві позивач вказує, що станом на 16.11.2009 р. відповідач отриманий товар не оплатив, тому заборгованість складає 445010,76 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 4400002181 від 14.01.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 4400002181 від 14.01.2008 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється з відстроченням платежу на 10 банківських днів з моменту отримання товару та документів згідно п. 6 договору.

Відповідач надав до суду відзив № 32/286 від 02.02.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем розміру суми боргу у зв’язку із здійсненням додатково інших поставок (крім спірних), а також здійсненням оплат відповідачем. Крім того, відповідач вказує на той факт, що він не отримував від позивача документи, передбачені п. 6 спірного договору, які повинні були передаватися разом із товаром. В підтвердження здійснення часткових оплат відповідач до відзиву додав завірені копії наступних платіжних доручень: № 8074 від 01.09.2009 р. на суму 100000,00 грн., № 8106 від 02.09.2009 р. на суму 100000,00 грн., № 8683 від 15.09.2009 р. на суму 120000,00 грн., № 8977 від 22.09.2009 р. на суму 101140,00 грн., № 9056 від 23.09.2009 р. на суму 60000,00 грн.

Позивач надав до суду пояснення № 15/с від 15.02.2010 р., в яких зазначає, що посилання відповідача на здійснення ним часткових оплат є безпідставним у зв’язку з тим, що вказані грошові кошти були предметом розгляду по справі № 22/52. В обґрунтування викладених обставин позивач додав до письмових пояснень завірені копії банківських довідок № 634–05 від 04.09.2009 р. та № 728–05 від 22.09.2009 р., рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2009 р. по справі № 22/52, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. по справі № 22/52.

Відповідач надав до суду доповнення б/н від 16.02.2010 р. до відзиву, в якому зазначає, що 09.11.2009 р. на його адресу дійсно надійшов лист від позивача, але не супровідний лист № 146–1/с від 06.11.2009 р. з рахунками–фактурами на оплату та податковими накладними, а відзив на апеляційну скаргу по справі № 22/52. В обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду завірені копії відзиву на апеляційну скаргу по справі № 22/52, поштового конверту, журналу реєстрації вхідної кореспонденції.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач стверджує про оплату ним товару у період до дати поставки по спірним видатковим накладним, тобто на умовах попередньої оплати. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. При цьому спірним договором № 4400002181 від 14.01.2008 р. передбачена оплата з відстроченням платежу на 10 банківський днів з моменту отримання товару та документів згідно п. 6 договору. Крім того, вказана оплата була предметом судового розгляду по справі № 22/52, що підтверджено матеріалами справи.

З умов договору вбачається, що товаросупровідні документи, передбачені в п. 6 спірного договору, повинні бути передані відповідачу та прийняті останнім одночасно при передачі–прийманні продукції. У випадку відсутності необхідних документів при передачі–прийманні товару повинні застосовуватися правила прийому продукції за кількістю та якістю, встановлені Інструкціями П–6 та П–7, що передбачено договором.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні. Такий акт складається в межах строків, визначених для прийняття товару за якістю, тобто 20 днів з моменту отримання товару.

За вказаних обставин суд вважає, що відповідач не довів належними доказами відсутність документів, передбачених п. 6 договору, в порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання продукції по якості (П–7).

Відсутність відповідного згідно Інструкції П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 6 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі. Таким чином, строк оплати для відповідача наступив протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, тобто від дати підписання видаткової накладної.

В судовому засіданні представник позивача додатково пояснив, що усі документи по п. 6 договору фактично були передані разом з товаром, а пізніше повторно були направлені відповідачу із супровідним листом № 146–1/с від 06.11.2009 р.

Виходячи з того, що видаткова накладна № РН–441 була підписана 24.09.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 25.09.2009 р. по 08.10.2009 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 09.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. Видаткова накладна № РН–454 була підписана 01.10.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 02.10.2009 р. по 15.10.2009 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 16.10.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 445010,76 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог заявами від 09.12.2009 р., від 08.01.2010 р., від 01.02.2010 р., від 15.02.2010 р. В останній редакції позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог № 15/с від 15.02.2010 р., в якій збільшує суму інфляції та 3% річних у зв’язку зі збільшенням періоду їх нарахування до 15.02.2010 р. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача інфляцію в сумі 12015,29 грн., 3% річних в розмірі 3255,28 грн. Інші позовні вимоги позивач не змінює. До заяви він додав нові розрахунки інфляції та 3% річних. В судовому засіданні представник позивача передав представнику відповідача копію клопотання від 15.02.2010 р. про зміну позовних вимог, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.02.2010 р. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 12015,29 грн., 3% річних в сумі 3255,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 28; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122; код ЄДРПОУ 30479040; рахунок 26003198005502 в Донбаській філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Група компаній “МОСТ” (юридична адреса: 83059, м. Донецьк, вул. Складська, 5–е; код ЄДРПОУ 32862497; рахунок 26008010779301 в ЗАТ „Альфа–Банк” м. Київ, МФО 300346) суму 460281,33 грн. (а саме: основний борг на суму 445010,76 грн., інфляцію в сумі 12015,29 грн., 3% річних в сумі 3255,28 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 4602,81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 18.02.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя