Рішення № 8230542, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 9/5                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Олвін-сервіс”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуглепоставка”, м.Донецьк

про стягнення 84447грн.35коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Стрельцов В.І. – представник (за довіреністю №4 від 11.01.2010р.);

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Олвін-сервіс”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуглепоставка”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 84447грн.35коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну №РН-0000248 від 05.12.2007р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОК №306801 від 05.12.2007р., рахунок-фактуру №СФ-0000317 від 05.12.2007р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2009р., вимогу №322 від 27.04.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 04.01.2010р., 20.01.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №4889948 Товариство з обмеженою відповідальністю „Донуглепоставка”, м.Донецьк в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Олвін-сервіс”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донуглепоставка”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції (стрічки конвеєрної).

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 84447грн.35коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000248 від 05.12.2007р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 04.01.2010р., 20.01.2010р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису на видатковій накладній №РН-0000248 від 05.12.2007р. та щодо наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОК №306801 від 05.12.2007р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №РН-0000248 від 05.12.2007р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОК №306801 від 05.12.2007р., та прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної видаткової накладної відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

На сплату отриманої за видатковою накладною №РН-0000248 від 05.12.2007р. продукції позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №СФ-0000317 від 05.12.2007р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази направлення вказаного рахунку на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що рахунок-фактура №СФ-0000317 від 05.12.2007р. наданий відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткової накладної №РН-0000248 від 05.12.2007р., оскільки зазначена видаткова накладна містить посилання на відповідний рахунок-фактуру та вона підписана уповноваженим представником відповідача без заперечень. Крім того, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОК №306801 від 05.12.2007р. також містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0000317 від 05.12.2007р.

Наразі, у рахунку-фактурі №СФ-0000317 від 05.12.2007р. визначено термін оплати – до 10.12.2007р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 84447грн.35коп.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2009р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (копія акту залучена до матеріалів справи).

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача була направлена вимога №322 від 27.04.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 84447грн.35коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 84447грн.35коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Олвін-сервіс”, м.Донецьк щодо стягнення заборгованості в розмірі 84447грн.35коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Олвін-сервіс”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуглепоставка”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 84447грн.35коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донуглепоставка” (за адресою: проспект Миру, 8, м.Донецьк, 83015; вул.Університетська, 95/21, м.Донецьк, 83020, р/р 26004208898001 у ВАТ АКБ „Капитал”, м.Донецьк, МФО 334828, код ЄДРПОУ 34500531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Олвін-сервіс” (за адресою: проспект Ілліча, 109-а, м.Донецьк, 83059, р/р 26007301752479 у філії „ГУ Промінвестбанк”, м.Донецьк, МФО 334635, код ЄДРПОУ 30871617) суму основного боргу в розмірі 84447грн.35коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 844грн.47коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 11.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя