Рішення № 8230410, 17.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.10 р.                     Справа № 28/107пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при помічнику судді Сергєєвій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, м. Київ

про визнання договору купівлі-продажу №9702/р від 29.03.2006р. недійсним

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Червоняк С.П.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, м. Київ, про визнання договору купівлі-продажу №9702/р від 29.03.2006р. недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час укладення договору купівлі-продажу №9702/р від 29.03.2006р. відповідач ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2009р. було порушено провадження по справі №28/107пд та призначено її розгляд на 10.06.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач надав відзив б/н від 10.06.2009р., відповідно до якого заперечує в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у вищезазначеному відзиві.

10.06.2009р. відповідач надав клопотання б/н від 10.06.2009р., відповідно до якого останній просить суд передати матеріали справи №28/107пд за підсудністю по місцезнаходженню відповідача – до господарського суду Київської області.

На адресу господарського суду Донецької області 10.06.2009р надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк б/н та дати про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, м. Київ (08632, Київська область, Васи льківський р-н, с. Івановичі, вул. Шевченка, 4, р/р 26009012817085 в „Укрексімбанку”, МФО 322313, ЄДРПОУ 19351156) у розмірі 41555 грн.76 коп.

Господарським судом Донецької області ухвалою від 10.06.2009р. в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову було відмовлено.

Ухвалою від 17.06.2009р. господарського суду Донецької області провадження по справі було зупинено, у зв’язку з тим, що 17.06.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла апеляційна скарга №01/503 від 16.06.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.06.2009р.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2009р. було припинено апеляційне провадження по справі №28/107пд. Справу було направлено на адресу господарського суду Донецької області.

Супровідним листом від 19.08.2009р. справу було направлено до Вищого господарського суду України, в зв’язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 10.06.2009р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.10.2009р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк було повернуто заявнику, а справу – господарському суду Донецької області.

Супровідним листом від 30.10.2009р. справу було направлено до Вищого господарського суду України, а супровідним листом від 30.10.2009р. – до Верховного суду України.

Ухвалою Верхового суду України від 26.11.2009р. було відмовлено у прийнятті касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк. Справу №28/107пд направлено до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

Ухвалою від 03.02.2010р. поновлено провадження по справі №28/107пд.

15.02.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання №01/618 від 15.02.2010р., відповідно до якої останній просить суд відкласти розгляд справи, в зв’язку з неможливістю відрядити представника позивача в судове засідання призначене на 17.02.2010р.

Відповідачем надані пояснення по суті спору.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:

29.03.2006р. між відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, м. Київ (Продавець) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк (Покупець), було укладено договір купівлі-продажу №9702/р (договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості (п. 1.1. договору).

Товар поставляється за вказаною покупцем адресою на підставі його заявок та згідно з видатковими та податковими накладними (п. 2.1. договору).

Відпуск товару покупцеві згідно з видатковою накладною здійснюється на підставі доручення, виданого на пред’явника, що оформлене належним чином (п. 2.3. договору).

Згідно до п. 2.4. договору доставка товару здійснюється транспортом продавця або покупця.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони домовились, що покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем в наступному порядку: у формі 100%-ї попередньої оплати на підставі рахунку продавця не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання рахунку; або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар – в строки, що зазначенні у видаткових накладних, складених продавцем.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє протягом трьох років (п. 10.1. договору).

У позовній заяві позивач посилається на те, що під час переговорів щодо укладання спірного договору сторони дійшли до згоди укласти договір, в якому розрахунок за поставлений товар не буде перевищувати 55 днів. Відповідач підготував проект спірного договору та запросив позивача до себе для укладання договору. Однак, в своєму проекті договору відповідач чітко не зазначив порядок здійснення платежів за поставлений товар обмежившись лише тим, що покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з продавцем в наступному порядку: у формі 100%-ї попередньої оплати на підставі рахунку продавця не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання рахунку; або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар – в строки, що зазначенні у видаткових накладних, складених продавцем. Таким чином, позивач вважає, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та просить суд визнати вказаний договір недійсним. Крім того, позивач зазначив, що в спірному договорі не встановлено порядок здійснення платежів, не визначено коли саме здійснюється відпуск товару.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.

За приписами ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Отже, під обманом законодавець визначив як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. Визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб приховувані (шляхом заперечення або замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналася про їх існування.

Позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

Однак позивач таких доказів позивач суду не представив, тобто не довів той факт, що між сторонами були узгоджені будь-які інші, ніж передбачені договором, строки оплати товару, а також те, що відповідач навмисно ввів позивача в обману стосовно обставин, які мають істотне значення, і що ці обставини могли б перешкодити укладенню спірного договору, якби позивач дізнався про їх існування.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження викладених позивачем обставин.

Спірний договір позивач підписав добровільно та скріпив печаткою підприємства, без протоколу розбіжностей згідно ст. 180 Господарського кодексу України.

Посилання позивача на те, що відповідач у своєму проекті договору чітко не визначив порядок здійснення платежів, судом до уваги не приймається, оскільки розділом 4 договору сторони встановили порядок здійснення платежів.

Твердження позивача щодо не визначення у договорі коли саме здійснюється відпуск товару судом до уваги не приймаються і не можуть бути підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю.

Клопотання б/н від 10.06.2009р. відповідача щодо передачі матеріалів справи №28/107пд за підсудністю по місцезнаходженню відповідача – до господарського суду Київської області судом не задовольняються оскільки відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Відповідно до спірного договору позивач повинен сплатити за поставлений відповідачем товар. Таким чином, позивачем правомірно направлений позов до господарського суду Донецької області.

15.02.2010р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшло клопотання №01/618 від 15.02.2010р., відповідно до якої останній просить суд відкласти розгляд справи, в зв’язку з неможливістю відрядити представника позивача в судове засідання призначене на 17.02.2010р. В підтвердження зазначеного надана ухвала Господарського суду Донецької області по справі № 26/168, в якій вказано, що справа відкладена на 17.02.2010р. о 09 год. 30 хвил.

За приписом ст.28 Господарського процесуального кодексу України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника). Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Крім того, позивачем не надано доказів, в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України, що представник позивача не може з’явитись в судове засідання 17.02.2010р. об 09год.20хвил. (розгляд справи № 26/168 призначений на 09год.30хвил.), та те що на підприємстві не має більш працівників, які могли би бути направлені до судового засідання.

Розгляд справи № 28/107пд судом відкладався, позивач був присутній в судовому засіданні та надав пояснення по суті спору.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання позивача судом залишено без задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 43, 22, 33, 34, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”, м. Київ про визнання договору купівлі-продажу №9702/р від 29.03.2006р. недійсним.

У судовому засіданні 17.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя