Рішення № 8230402, 16.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.02.10 р. Справа № 41/202пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі:

1.Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області,

м.Донецьк

2.Донецької міської ради, м. Донецьк

3.Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної

медичної допомоги та медицини катастроф”, м. Донецьк

до відповідача-1: Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1, м. Харцизьк

до відповідача-2: Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Донецьк

про зобовязання відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для використання, та передати позивачу-3

При участі представників:

від позивача 1: не зявились

від позивача 2: ОСОБА_4 довіреність від 15.06.2009 №01/13-2616

від позивача 3: ОСОБА_5 довіреність від 18.01.2010р. №34,

ОСОБА_6 довіреність від 18.01.2010р. №33

від відповідача-1: не зявились

від відповідача-2: не зявились

від третьої особи: ОСОБА_7 довіреність від 03.12.2009 року

в засіданні приймали участь: прокурор Кулікова Ю.В.- посвідчення №3358

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області Донецької міської ради та Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” до Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 та Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 про зобовязання відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для використання, та передати позивачу-3, стягнення з відповідачів шкоду на користь Донецької міської ради в розмірі 36633,95 грн.

Ухвалою суду від 01.12.2009 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач-1 Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3.

Заявою від 22.12.2009р. прокурор змінив позовні вимоги та просить суд зобовязати відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для використання та передати позивачу-3.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачем-1 зайнято земельну ділянку площею 0,1943 га, що на 0,0843 га більше, ніж передбачено договором оренди земельної ділянки, укладеним 18.11.2003 року з виконкомом Донецької міської ради; земельна ділянка площею 0,0843 га належить на праві постійного користування позивачу-3 та фактично зайнята відповідачем-1 шляхом будівництва паркану без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Прокурором зазначено, що з вересня 2006 року відповідачем-1 передано право розпорядження будівлею похоронного центру, який розташовано на спірній земельній ділянці, відповідачу-2, а за договором дарування від 26.05.2008 року і право власності на нього, при цьому, орендарем земельної ділянки за договором від 18.11.2003 року залишається відповідач-1.

У додатково наданих суду поясненнях, прокурором зазначено, що всі види земельних правовідносин, у тому числі самовільне зайняття земельної ділянки, зачіпають інтереси позивача-1 як органу, уповноваженого державою здійснювати функції контролю у цій сфері. Прокурор також стверджує, що, в силу положень законодавства, шкода, заподіяна відповідачами через самовільне зайняття спірної земельної ділянки, повинна відшкодовувати державі або територіальній громаді в особі Донецької міської ради.

Позивачем-1 підтримано позовні вимоги прокурора в частині зобовязання відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для використання. Позивачем-1 зазначено, що на підставі доручення на проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства у відповідності до п. 3.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 12 грудня 2003р. № 312 державними інспекторами проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства по АДРЕСА_1. В акті перевірки зазначено, то земельна ділянка, яка самовільно зайнята поховальним центром „Некрополь” використовується під збільшення території, необхідної для функціонування цього центру.

Відповідачем-1 письмово пояснено суду, що на спірній земельній ділянці не знаходиться ніякого майна, що належить відповідачу-2, а також відповідачу-1, та ніякі обєкти, у тому числі огорожі, не зводилися.

Відповідачем-2 письмово пояснено суду, що на спірній земельній ділянці не знаходиться будь-яке майно, в тому числі, такого, яке б належало відповідачу-2.

Третьою особою, ОСОБА_3, письмово пояснено суду, що він є орендатором приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1, та ніякого відношення до земельної ділянки не має. Третьою особою пояснено, що йому не відомо, ким та за чиї кошти встановлено огорожу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

06.12.1993 року відповідно до рішення Донецької міської ради народних депутатів від 29.09.1993 року № 18/15 Донецькому обласному центру термінової медичної допомоги в Калінінському районі видано Державний акт на право постійного користування землею площею 0,68 га для проектування і будівництва господарсько-адміністративного в побутового корпусу по пр. Ілліча. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3/14.

Рішенням Донецької обласної ради від 21.09.2006 року № 5/5-76 перейменовано комунальну лікувально-профілактичну установу „Донецький обласний центр екстреної медичної допомоги” на комунальну лікувально-профілактичну установу „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.10.2003 року №502/1 вилучено із землекористування Донецького обласного центру екстреної медичної допомоги земельну ділянку площею 0.0773 га, передбачену до надання приватному підприємцю ОСОБА_1, за згодою землекористувача .на території Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання між патологоанатомічним корпусом № 9 і корпусом № 13 в Калінінському районі м. Донецька, затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1100 га відповідачу-1 в оренду для будівництва похоронного центру на території Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання між патологоанатомічним корпусом № 9 і корпусом № 13 в Калінінському районі.

Наведеним рішенням відповідачу-1 передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий № 1410136600:00:015:0084) загальною площею 0,1100га, в тому числі, 0,0773 га ізземель,раніше наданих Донецькому обласному центру екстреної медичної допомоги;та0,0327гаізземельДонецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, для будівництва похоронного центру за адресою: м. Донецьк, Калінінський район, територія Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання між патологоанатомічним корпусом № 9 та корпусом № 13.

18.11.2003 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий № 1410136600:00:015:0084), що знаходиться на території Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання між патологоанатомічним корпусом № 9 і корпусом № 13 в Калінінському районі м. Донецька, загальною площею 1100 кв.м, в тому числі: земельна ділянка, площею 773кв.м,ізземель,раніше наданих Донецькому обласному центру екстреної медичної допомоги; земельна ділянка, площею 327кв.м,ізземельДонецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання. Договір укладено на термін до 29.10.2008 року (п. 2.1. договору).

Рішенням виконавчого комітету Калінінської районної в м. Донецьку ради присвоєно поштову адресу будинку похоронного центру „Некрополь”, який належить ОСОБА_1 по АДРЕСА_1.

Як зазначалось, прокурор звернувся з вимогами про зобовязання відповідачів звільнити спірну земельну ділянку, привести її у стан, придатний для використання, та передати позивачу-3. При цьому, такі вимоги заявлені прокурором в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, Донецької міської ради та Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”.

Тобто, прокурором заявлені вимоги в інтересах держави в особі, зокрема, Донецької міської ради, та такі вимоги полягають у зобовязанні відповідачів звільнити спірну земельну ділянку, привести її у стан, придатний для використання, та передати позивачу-3.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як зазначалось, відповідач-1, ОСОБА_1, стверджує, що спірна земельна ділянка нею не займається, на спірній земельній ділянці не знаходиться ніякого майна, що їй належить, та ніякі обєкти, у тому числі огорожі, не зводилися.

Проте, такі твердження відповідача-1 спростовуються матеріалами справи.

Так, Державним інспектором - головним спеціалістом відділу організації Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 14.07.2008 року проведено перевірку відповідача-1 відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства по АДРЕСА_1, результати якої викладені в акті перевірки від 14.07.2008 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем-1 використовується земельна ділянка загальною площею 0,1943 га із земель житлової та громадської забудови по АДРЕСА_1 під розміщення поховального центра „Некрополь”, із них: земельна ділянка площею 0,1100 га на підставі рішення Донецької міської ради від 29.10.2003 року № 502/1 згідно договору оренди земельної ділянки від 18.11.2003 року, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 18.12.2003 року № А/3-82к; та земельна ділянка площею 0,0843 га самовільно використовується під збільшення території поховального центра „Некрополь” без одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку, їх державної реєстрації, без встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу-1 17.07.2008 року видано припис №019848, яким приписано усунути порушення земельного законодавства, а саме, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

05.03.2009 року державним інспектором-начальником Донецького регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель здійснено повторну перевірку відповідача-1 з питання виконання вимог припису від 17.07.2008 року № 019848, якою встановлено, що на час перевірки відповідачем-1 не виконано вимоги наведеного припису, порушення не усунуто, та земельна ділянка площею 0,0843 га самовільно використовується під збільшення території поховального центра „Некрополь” без одержання правовстановлюючих документів, їх державної реєстрації, без встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Крім того, позивачем-1, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, письмово пояснено суду, що на підставі доручення на проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства у відповідності до п. 3.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 12 грудня 2003р. № 312 державними інспекторами проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства по АДРЕСА_1. В акті перевірки зазначено, то земельна ділянка, яка самовільно зайнята поховальним центром „Некрополь” використовується під збільшення території, необхідної для функціонування цього центру.

Також, як вбачається з листа відповідача-2 від 07.10.2009 року на імя заступника міського голови Тарабановського В.І., огородження на спірній земельній ділянці були виконані ОСОБА_1 в період ліквідації наслідків аварії літака в с. Суха Балка в серпні 2006 року.

29.01.2010 року головним спеціалістом відділу кадастру та моніторингу земель управління земельних ресурсів Донецької міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1925 га, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 02-87/10 від 29.01.2010 року.

Як вбачається з наведеного акту, в ході обстеження було встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розміщено Похоронне бюро „Некрополь”; під час обстеження земельної ділянки ПП Блох встановлено, що порушено винос межових знаків до встановлення їх на місцевості (бетонний та металевий паркан) від розробленої технічної документації згідно до існуючої план-схеми взбільш на 0,0823 га, було запропоновано надати документи, що посвідчують право користування чи право власності на неї, відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України. Зазначена земельна ділянка, на якій розміщено об'єкт використовується з порушенням ст.ст. 125, 126 ЗК України, і тягне до відповідальності передбаченої ст. 211 ЗК України.

Щодо дій Донецької міської ради з обстеження земельної ділянки, то у відповідності ст. 189 Земельного кодексу України, ст.ст. 12, 20 Закону України „Про охорону земель”, Закону України „Про місцеве самоврядування України”, органами місцевого самоврядування здійснюється самоврядний контроль за використанням та охороною земель.

Рішенням Донецької міської ради від 19.09.2008 року № 23/8 затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель у м. Донецьку, відповідно до п. 1.2. якого обєктом самоврядного контролю за використанням та охороною земель до розмежування земель державної та комунальної власності є землі, розташовані на території Донецької міської ради, в тому числі самовільно зайняті.

Згідно п. 2.1.13 наведеного Положення до повноважень Управління земельних ресурсів Донецької міської ради при здійсненні самоврядного контролю віднесено виявлення самовільно зайнятих земельних ділянок. Згідно п. 3.1. Положення посадові особи Управління земельних ресурсів Донецької міської ради при здійсненні самоврядного контролю мають право, зокрема, обстежувати земельні ділянки щодо дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України і локальних актів Донецької міської ради та укладених договорів оренди землі; складати Акти обстеження стану умов використання земельних ділянок.

Листом від 15.01.2010 року за № 1214/135 Головним управлінням МНС України в Донецькій області повідомлено першого заступника прокурора м. Донецька про те, що підпорядкованими підрозділами Головного управління після аварії літака в с. Суха Балка в серпні 2006 року роботи із встановлення огородження навколо земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 біля поховального бюро „Некрополь” не проводились.

Як вбачається з пояснень третьої особи, ОСОБА_3, наданих прокурору м. Донецька, влітку 2006 року під керівництвом громадянки ОСОБА_1 було огороджено деревяним парканом земельну ділянку, яка примикає до правого торця будівлі поховального центру „Некрополь”, через декілька тижнів за вказівкою гр. ОСОБА_1 в якості огорожі даної ділянки було встановлено залізобетонний паркан, який знаходиться і по теперішній час; зведення огорожі було здійснено під керівництвом гр. ОСОБА_1 без його участі з метою зберігання тіл загиблих в аварії літака в с. Суха Балка в серпні 2006 року.

З огляду на викладене, матеріалами справи доводиться факт огородження території поховального центру „Некрополь”, розташованого у АДРЕСА_1, та встановлення паркану саме відповідачем-1, ОСОБА_1.

Як свідчать матеріали справи між відповідачем-1 (дарувальником) та відповідачем-2 (обдаровуваним) було укладено договір дарування будівлі поховального центру загальною площею 799,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Безпосередньо до якої прилягає земельна ділянка, якою відповідач-1 користувалася на законних підставах та спірна земельна ділянка. Цей договір укладений 26.05.2008 року, тобто після встановлених судом подій з огородження відповідачем-1 спірної земельної ділянки.

Документів, які б свідчили про зайняття земельної ділянки відповідачем-2 або те, що відповідач-2 приймав безпосередню участь у зайнятті земельної ділянки до матеріалів справи не долучено.

Зважаючи на наведене вище, матеріалами справи не доводиться самовільне зайняття спірної земельної ділянки відповідачем-2, ОСОБА_2, а тому позовні вимоги в частині вимог до неї задоволенню не підлягають.

Матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння саме відповідачем-1 спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем-1 не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1. Не надано документів, які б підтверджували правомірність встановлення паркану та розширення території поховального центру.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем-1 не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем-1 не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області та Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, то позов у частині таких позовних вимог підлягає залишенню без розгляду на підставі статті 81 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною третьою названої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частиною другою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, згідно наведених норм процесуального закону позови можуть заявлятися прокурором в інтересах державних органів, які відповідно до приписів законодавства наділені повноваженнями на звернення до суду у відповідних правовідносинах.

Спірними у даному випадку є правовідносини, зокрема, щодо правомірності зайняття відповідачами спірної земельної ділянки, позов заявлений прокурором в інтересах, зокрема, Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області.

Відповідно до п. 7. Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 224, Повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Держкомзем здійснює через Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель. Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є структурним підрозділом центрального апарату Держкомзему та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також в міськрайонних, міжміських, міжрайонних територіальних органах Комітету.

При цьому, цією ж нормою визначено, що держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно до п. 1 цього ж положення Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Повноваження Держкомзему у сфері державного контролю за використанням та охороною земель визначені статтею 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” і полягають у наступному

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям;

дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо:

приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель;

обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України;

припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків;

припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

в) одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

г) видачі спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів;

ґ) участь у розробці нормативно-правових актів з питань державного контролю за використанням та охороною земель;

д) вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам;

е) вирішення інших питань відповідно до закону.

Також статтею 9 зазначеного закону визначені організаційні шляхи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Тобто, приписами закону не передбачені повноваження органів державного контролю за використанням та охороною земель на подання позовів про звільнення субєктами господарювання самовільно зайнятих земельних ділянок.

Не передбачені такі повноваження і безпосередньо для Держкомзему (пункти 3, 4, 5 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів).

Таким чином, позивач не є органом уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Щодо позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”, суд зазначає, що згідно п.1.1 Статуту Комунальна лікувально-профілактична установа "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (далі - Центр) - є установою, яка заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради. Центр входить до складу медичних сил та засобів Державної служби медицини катастроф (п.1.2). Управління Центром, в межах повноважень, згідно з рішенням Донецької обласної ради від 04.03.99 №23/5-116 „Про делегування повноважень Донецької обласної ради Донецькій обласній державній адміністрації щодо управління майном області та про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад, що знаходяться в управлінні обласної ради" (із змінами та доповненнями) здійснює облдержадміністрація. Координацію діяльності Центру здійснює головне управління охорони здоров'я облдержадміністрації (п.1.3).

Згідно п.2.1 Статуту Комунальна лікувально-профілактична установа "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" є юридичною особою, права та обов'язки якої набуває з дня державної реєстрації. Центр здійснює свою діяльність на основі та відповідно до Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров'я, Примірного статуту територіального центру екстреної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.10.2001 № 429, інших законодавчих актів України та цього Статуту (п.2.2). Центр має відокремлене майно, реєстраційні рахунки в установах Держказначейства, печатку із своєю назвою, бланки, штампи тощо, веде самостійний баланс (п.2.3). Центр має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у судових органах (2.4).

Відповідно до ч.1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною третьою названої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з Роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України від 2205.2002р. № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (із змінами та доповненнями) господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Пунктом 2 статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Стаття 167 Цивільного кодексу України визначає правові форми участі держави у цивільних відносинах, а саме: Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Як вбачається з Статуту, Комунальна лікувально-профілактична установа "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" є юридичною особою, яка заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради.

Тобто, Комунальна лікувально-профілактична установа "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" відповідно до п. 2 ст.81 Цивільного кодексу України є юридичною особою публічного права, яка створена розпорядчим актом органу місцевого самоврядування і є самостійним субєктом господарювання. Ця установа за своєю організаційно правовою формою, повноваженнями визначеними у статуті, не відноситься до органів, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Фактично прокурор, виступив в інтересах субєкта господарювання, з метою захисту його права на користування земельною ділянкою.

Згідно положень статей 4, 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною всіх земель в межах території України, цього Закону, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів органом державного контролю, відповідно до вимог ст. 9 зазначеного Закону, являється Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, а також її територіальні органи.

За таких підстав, суд вважає, що у Прокурора м. Донецька відсутні повноваження щодо подання позову в інтересах Комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, яка не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах".

Як зазначалось, роз'ясненнями Президії Вищого господарського суду України від 2205.2002р. № 04-5/570 встановлено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі п. 1 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 156 Земельного кодексу України, ст.ст. 22, 81, 87, 167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 133, 137 Господарського кодексу України, ст. 4, 5, 6, 9 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, ст.ст.1, 2, 22, 29 32, 33, 43, 49, п. 1 ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, Донецької міської ради, Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” до Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 та Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 про зобовязання відповідачів звільнити земельну ділянку площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для використання, та передати Комунальній лікувально-профілактичній установі „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” задовольнити частково.

Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ІПННОМЕР_1) звільнити земельну ділянку площею 0,0823 га, розташовану по АДРЕСА_1, привести її у стан, придатний для використання, та передати Комунальній лікувально-профілактичній установі „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф”.

Позов Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області та Комунальної лікувально-профілактичної установи „Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” до Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 та Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без розгляду.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ІПННОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 42,50грн.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ІПННОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118,00 грн.

Суддя