Рішення № 8230342, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р.                     Справа № 14/376                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Словаччина-Трейд”,

ЄДРПОУ 30242813, м.Київ

до відповідача Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Галат”,

ЄДРПОУ 32001534, м.Донецьк

про стягнення 21432 грн. 00 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Деркач О.О.-по дов.

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Словаччина-Трейд”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Галат”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 21432,00 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 26.01.2010р. змінив підстави позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 21432,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на заподіяння йому збитків відповідачем внаслідок неналежного виконання договору від 18.07.2007р. №45.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 12.01.2010р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність з його боку порушень будь-яких зобов’язань перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

18.07.2008р. між сторонами був підписаний договір №45, за умовами якого позивач передає відповідачу для вивчення споживчого попиту моделі сейфів для розміщення їх у виставковому залі відповідача.

Виходячи зі змісту позовної заяви, 13.10.2007р. за накладною №10/25 позивачем було передано, а відповідачем прийнято на матеріальне зберігання згідно договору №45 від 18.07.2008р. відповідні сейфи.

В обґрунтування вказаних обставин позивач також посилається на наданий до матеріалів справи акт приймання-передачі від 13.10.2008р., за яким позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сейфи згідно накладної від 13.10.2008р. №10/25 у відповідності з договором №45 від 18.07.2008р.

Згідно п.1.1 договору від 18.07.2008р. №45 товар, переданий відповідачу, має бути повернутий позивачу по закінченню строку дії договору.

При цьому, як вказує позивач, згідно п.7.1 договору від 18.07.2008р. №45 строк дії останнього узгоджений сторонами до 31.12.2008р.

Крім цього, в п.4.3 договору від 18.07.2008р. №45 встановлений обов’язок відповідача повернути на першу вимогу позивача або викупити товар не пізніше ніж через 5 днів після отримання відповідної вимоги позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви, в зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з повернення отриманого від позивача товару після закінчення строку дії договору, претензією від 25.09.2009р. №24 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо перерахування заборгованості в сумі 21432,00 грн.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 21432,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 12.01.2010р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в нього обов’язку з повернення сейфів позивачу, внаслідок тих обставин, що дія договору від 18.07.2008р. №45 не скінчилась.

Одночасно, за твердженням відповідача, накладна, якою позивач обґрунтовує факт передачі відповідачу сейфів, підписана з боку останнього неуповноваженою особою.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв’язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 21432,00 грн. позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №45 від 18.07.2008р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, згідно п.1.1 договору від 18.07.2008р. №45 товар, переданий відповідачу, має бути повернутий позивачу по закінченню строку дії договору.

Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В судовому засіданні 14.01.2010р. судом та представником позивача оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви. Як було встановлено судом, на оригіналі договору №45 від 18.07.2008р., представленому суду для огляду позивачем, наявна проставлена ручкою відмітка діє до „31 декабря” та далі по тексту друкованим способом „2008г.”.

В свою чергу, в засіданні суду 27.01.2010р. судом та сторонами було оглянуто оригінал договору №45 від 18.07.2008р., представлений суду для огляду відповідачем, в якому відсутній запис щодо строку дії договору.

Таким чином, враховуючи нетотожні відомості в наявних у сторін примірниках договору від 18.07.2008р. №45 щодо строку дії цього договору, суд дійшов висновку про неузгодженість сторонами кінцевого строку дії договору від 18.07.2008р. №45.

За таких обставин, у зв’язку з неузгодженістю сторонами кінцевого строку дії договору від 18.07.2008р. №45, безпідставними є твердження позивача щодо закінчення строку дії цього договору та виникнення у відповідача обов’язку повернути отриманий товар.

В п.4.3 договору від 18.07.2008р. №45 встановлений обов’язок відповідача повернути на першу вимогу позивача або викупити товар не пізніше ніж через 5 днів після отримання відповідної вимоги позивача.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем відповідних доказів звернення до відповідача з вимогою щодо повернення отриманого майна або з пропозицією щодо викупу цього майна до матеріалів справи не надано.

Додані до матеріалів справи позивачем лист від 30.08.2009р. №22 та поштовий конверт суд в якості належних доказів звернення позивача до відповідача з вимогою щодо повернення майна до уваги не приймає. Зокрема, як встановлено судом, поштовий конверт позивача адресований ТОВ „Рубікон”, проте, не відповідачу. При цьому, співпадання адреси, зазначеної на поштовому конверті, з адресою відповідача не може бути належним доказом пред’явлення позивачем відповідної вимоги саме відповідачу (тобто, відповідач фактично не міг отримати поштовий конверт з листом, адресований позивачем іншій особі).

Будь-яких інших доказів направлення на адресу відповідача листа від 30.08.2009р. №22 позивачем до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем своїх зобов’язань з повернення майна за договором від 18.07.2008р. №45.

Як наслідок, недоведеними є також наявність та розмір збитків позивача, а також наявність причинного зв’язку між ними.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 21432,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Словаччина-Трейд”, м.Київ про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківський рахунок відповідача, викладене у резолютивній частині позовної заяви, судом залишено без задоволення як безпідставне.

При цьому, судом також прийнято до уваги той факт, що згідно із ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Тобто, накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Словаччина-Трейд”, м.Київ до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Галат”, м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 21432 грн. 00 коп.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 18.02.2010р.

Суддя