Рішення № 82301402, 29.05.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 760/18948/18

Провадження № 2/752/3341/19

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

в липні 2018 року позивач ОСОБА_1 через представника адвоката Сказко О.М. звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду в сумі 51709,77 грн., та на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.12.2017 року о 13-00 год. в м. Києві по Амурській площі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої належний позивачу автомобіль «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Постановою суду від 17.01.2018 року відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної аварії. Власником автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_3 та зазначений транспортний засіб був забезпечений згідно договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ 1218182 від 18.06.2017 року в страховій компанії ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», яка була відразу повідомлена про факт аварії. Однак, позивач вказує, що в нього є підстави вважати, що страховою компанією може бути не виплачено страхове відшкодування, а тому позивач зазначає, що відшкодувати збитки мають винуватець ДТП відповідач ОСОБА_4 та власник автомобіля відповідач ОСОБА_3 З метою оцінки вартості ремонту автомобіля позивач звернувся до ТОВ «Віді-Пауер», та відповідно до виставленого рахунку витрати на відновлювальний ремонт автомобіля склали суму в розмірі 51709,77 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів в примусовому порядку. Крім того, протиправними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, що полягала у психічних стражданнях, які позивач поніс внаслідок аварії, порушення звичного стану життя в зв`язку із пошкодженням автомобіля, а тому позивач просить стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди суму, яка ним оцінена в розмірі 10000,00 грн., а також судові витрати.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2018 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.04.2019 року, розгляд цивільної справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з викладених в ньому підстав. Одночасно, вказав, що відповідальність за завдану шкоду має нести винуватець ДТП та це право є абсолютним.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві. Одночасно зазначив, що матеріали справи, окрім іншого, не містять доказів розміру завданої матеріальної шкоди, а також відповідачі у даній справі, за відсутності відмови у виплаті страхового відшкодування страховою компанією, є неналежними.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2017 року о 13-00 год. в м. Києві по Амурській площі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті якої було автомобіль «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17.01.2018 року, ОСОБА_2 , в зв`язку з порушенням вимог п. 13.1 ПДР України, - було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.8).

Позивач вказує, що автомобіль «Ленд Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, та йому, в зв`язку з цим, завдано матеріальних збитків, однак, доказів на підтвердження того, що позивач є власником зазначеного автомобіля, або ж він є користувачем цього автомобіля на законних підставах на час аварії, - стороною позивача суду надано не було.

Відповідно до повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду від 27.12.2017 року, водій ОСОБА_2 повідомив ТДВ «СТ «Домінанта» про аварію (а.с.9-10).

Доказів на підтвердження належного звернення позивача до страхової компанії, та, відповідно, відмови останньої у виплаті страхового відшкодування, матеріали справи також не містять, а наведені в позові припущення про неспроможність сплати страхового відшкодування, на думку суду, є надуманними та безпідставними.

Крім того, слід зазначити, що доказів на підтвердження вартості матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_3 , зокрема, висновку експерта (спеціаліста), оцінки вартості, - стороною позивача суду не надано та матеріали справи не містять.

Разом з тим, стороною позивача на підтвердження вартості ремонту автомобіля надано рахунок від 23.02.2018 року (а.с.11), однак, доказів на підтвердження фактичного проведення робіт (акти прийому-передачі виконаних робіт), а також доказів про фактичну оплату за проведені роботи, - стороною позивача суду також надано не було, а зазначений документ не є належним та достатнім доказом, який свідчить про розмір завданого та фактично понесеного позивачем збитку.

Крім того, доказів про те, що позивач звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та йому було відмовлено у його виплаті, - суду стороною позивача також надано не надано.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що ним пред`явлено позов саме до відповідачів, як до винуватця ДТП та власника автомобіля, незалежно від наявності у нього відповідного полісу страхування, та в силу ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, саме відповідачі мають відшкодувати завдану шкоду внаслідок ДТП.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовою позицією Верховного Суду, викладена у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, визначено, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд звертає увагу на те, що після відкриття провадження у справі, стороною позивача не було заявлено будь-яких клопотань, передбачених цивільно-процесуальним законом, зокрема, щодо зміни (уточнення) кола відповідачів, або ж зміни (уточнення) предмету чи підстав позову.

В ході розгляду справи стороною відповідачів повністю спростовані обґрунтування позову, а також вірно зазначено про те, що небажання позивача звернутись із вимогами до страхової компанії не є однозначною підставою для звернення з позовом про відшкодування шкоди до винуватця ДТП, оскільки, останнім була застрахована відповідальність перед третіми особами та звернення потерпілого з вимогами в такий спосіб суперечить меті інституту страхування.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження завдання саме позивачу, як власнику автомобіля, моральної шкоди, як і не містять доказів на підтвердження наявності моральних страждань в зв`язку з невиплатою збитків з вини відповідачів, а відтак доводи позову в цій частині є недоведеними.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, в силу ст. 141 ЦПК України, слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, та ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Голосіївський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Чередніченко