Ухвала суду № 82298881, 10.06.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/3718/19

Номер провадження 1-кп/235/584/19

У Х В А Л А

07 червня 2019 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

секретаря Подлєсної О.А.

за участю прокурора Попова Р.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Дорофієнка В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, раніше не судимого, має середню освіту, неодруженого, номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованого батальйону військової частини - польова пошта В2731, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав до затримки за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Попов Р.Ю. заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється та обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.396 та ч.2 ст. 289 КК України і відносно нього існують ризики, передбачені у п.п. 1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Дорофієнко В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказували на недоведеність прокурором ризиків, на які він посилається, оскільки прокурором не надано суду жодних доказів його переховування, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень. Тому просили застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби з 22год.00хв. до 06год.00хв.наступної доби за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілих, свідків, які ще не допитані; перешкоджати іншим чином кримінальному провадженню. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної обґрунтованої підозри передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За таких обставин, суд вважає, що, повідомлена ОСОБА_1 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не доведений прокурором, оскільки прокурором не надано на його підтвердження жодних доказів, які б свідчили про таку можливість. Більш того, суд вважає, що після спливу близько п`яти років від дня вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень ймовірність вчинення обвинуваченим дій, передбачених у п.3 ч.1 ст.177 КПК України істотно зменшилася і фактично відсутня. Крім того, прокурором не зазначено конкретних свідків щодо яких існує зазначений ризик.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також залишився недоведеним прокурором, оскільки кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 фактично вчинювалися одночасно у 2014 році. Це ж стосується, хоча і враховується судом при вирішенні заявленого клопотання, і посилання прокурора на наявність відносно ОСОБА_1 іншого кримінального провадження, у якому він є обвинуваченим за ч.1 ст.408 КК України за № 42019051100000110,. Отже, достатніх та необхідних доказів з приводу схильності обвинуваченого до вчинення злочинів та наявності не знятих і непогашених обвинуваченого судимостей прокурором не надано.

Окрім вказаних ризиків, прокурор посилається на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також тривале переховування обвинуваченого в період з 2014 по 2018 від органів досудового розслідування, який після вчинення інкримінованих йому злочинів втік з місця події, залишив військову службу, здійснив спробу знищити військову форму і після цього перебував у розшуку. Згідно з положеннями ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а злочин, передбачений ч.1 ст. 396 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості і передбачає найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі до трьох років. Крім того, з наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 в якості підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за п.6,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України з 24.10.2014 року перебував у розшуку у кримінальному провадженні № 12014050410002379, з якого було виділене дане кримінальне провадження і з цього приводу була заведена оперативно-розшукова справа № 42-102 від 28.10.2014. Після цього, ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2014 було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу.

Тому суд приходить до висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість можливого покарання, у разі визнання його винуватим, а також надані прокурором докази, які свідчать про фактичне переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду упродовж 2014-2018 рр.

Крім того, суд при розгляді клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу суд враховує обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_1 :

- народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кіровоград;

- проходив військову службу на посаді номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованого батальйону військової частини - польова пошта В2731;

- громадянин України;

- неодружений;

- раніше не судимий;

- зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають його матір, дід та баба;

- фактично проживав разом з цивільною дружиною за адресою: АДРЕСА_2 ;

- не має у власності рухоме, нерухоме майно та вклади у банках.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, судом відносно ОСОБА_1 встановлено наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України, які є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу, а також наявність ризику переховування від суду, що передбачений у п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленого судом ризику переховування, суд вважає, що наразі більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки встановлений відносно ОСОБА_1 ризик є дуже суттєвим аргументом для обрання йому найбільш суворого запобіжного заходу..

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого, а також те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але не на 60, а на 36 днів.

При вирішенні питання про можливість одночасного визначення розміру застави із покладенням на обвинуваченого відповідних обов`язків, суд враховує, що відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України, а саме, незаконному заволодінні транспортним засобом та заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Зважаючи на викладене суд вважає за необхідне не визначати ОСОБА_1 розмір застави, оскільки вказані злочини, пов`язані із застосуванням насильства та загибеллю людини.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Попова Р.Ю. про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 36 днів, з 07 червня 2019 року по 12 липня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та проголошений об 11год.50хв. 10 липня 2019.

Суддя В.А. Варибрус