Рішення № 8229037, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 41/214а                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:           Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Малинівка”, с.Малинівка

до відповідача: Боївської сільської ради, с. Бойове

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Володарська районна державна адміністрація, смт. Володарське

про скасування рішення Боївської сільської ради від 08.11.2000 року № ХХІІІ/17-128

При участі представників:

від позивача: Верлооченко Є.Ю. - довіреність від 15.01.10р. №4

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Племінний завод „Малинівка”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Боївської сільської ради, с. Бойове про скасування рішення від 08.11.2000 року № ХХІІІ/17-128 та поновлення права користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 18 січня 2010р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Володарську районну державну адміністрацію.

Позивачем надано суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд скасувати рішення Боївської сільської ради від 08.11.2000 року № ХХІІІ/17-128.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірне рішення прийнято відповідачем без підстав та з порушенням діючого законодавства, а саме, ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції від 08.06.2000 року), оскільки право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється лише в разі наявності підстав, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив. Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе відповідно до ст.75 ГПК України вирішити спір по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Боївської сільської ради народних депутатів від 20.04.2000 року №ХХІІІ/14-109 затверджено проект роздержавлення та приватизації земель ВАТ „Племінний завод „Малинівка”, передано у постійне користування позивача земельні ділянки площею 375,1 га.

На підставі наведеного рішення 20.04.2000 року позивачу було видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДН № 010470, який було зареєстровано в Книзі записів актів на право постійного користування землею за № 30. У акті зазначено, що відкритому акціонерному товариству „Племінний завод „Малинівка” надається у постійне користування 375,1 га землі в межах згідно з планом землекористування.

08.11.2000 року Боївською сільською радою прийнято рішення за № ХХІІІ/17-128 „Про припинення права користування землею ВАТ „Племзавод „Малинівка”.

Згідно п. 1 наведеного рішення Державний акт на право постійного користування землею серії І-ДН № 010470 від 20.04.2000 року визнано таким, що втратив чинність і його передано до районного відділу земельних ресурсів.

Пунктом 2 рішення Боївської сільської ради № ХХІІІ/17-128 від 18.11.2000 року припинено право постійного користування ВАТ „Племінний завод „Малинівка” земельними ділянками площею 375,1 га, з них: земель резервного фонду – 351,7 га, земель водного фонду – 21,0 га, земель історико-культурного призначення – 2,4 га з розподілом угідь відповідно експлікації.

Позивач звернувся до суду з вимогою про скасування рішення Боївської сільської ради від 08.11.2000 року № ХХІІІ/17-128, мотивуючи це безпідставністю його прийняття.

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття спірного рішення, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі:

1) добровільної відмови від земельної ділянки;

2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;

3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства;

4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди;

5) нераціонального використання земельної ділянки;

6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

7) використання землі не за цільовим призначенням;

8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб;

9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. (ч. 3 ст. 27 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття спірного рішення).

Право користування орендованою землею припиняється також при розірванні договору оренди землі (ч. 4 ст. 27 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття спірного рішення.)

Статтею 31 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття спірного рішення, визначено, що вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, традиційних народних промислів, крім випадків, передбачених частинами четвертою і п'ятою цієї статті та статтею 33 цього Кодексу.

Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів.

Вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної Ради народних депутатів у разі їх надання: для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд, крім випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу.

У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої Ради народних депутатів у її вилученні ці питання можуть бути вирішені у судовому порядку. При задоволенні позову рішення суду, арбітражного суду є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, що посвідчує право власності або право користування землею.

Згідно статті 32 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття спірного рішення, за межами населених пунктів, крім випадків надання земель для будівництва лінійних об'єктів (частина п'ята статті 31), вилучення ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, для несільськогосподарських потреб, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, заказників (крім мисливських), курортів, а також лісів першої групи та лісів з особливим режимом лісокористування (лісопарки, лісопаркові частини зелених зон, протиерозійні ліси) для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається, як виняток, за рішенням Верховної Ради України. Вилучення ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями, у межах міст для усіх потреб допускається за рішенням Верховної Ради України.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Земельного кодексу України, що діяв на момент прийняття спірного рішення, земельна ділянка може бути вилучена у особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок доходів, одержаних від злочинної діяльності.

Матеріалами справи не підтверджено наявності жодної із підстав припинення права постійного користування позивачем земельними ділянками загальною площею 375,1 га, та рішення Боївської сільської ради № ХХІІІ/17-128 від 18.11.2000 року взагалі не містить у собі посилань на будь-які підстави підстав припинення права постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації-позивача у справі.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність передбачених законодавством підстав припинення права постійного користування позивачем земельними ділянками загальною площею 375,1 га, рішення Боївської сільської ради №ХХІІІ/17-128 від 18.11.2000 року є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 41, 42, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Малинівка” до Боївської сільської ради про скасування рішення Боївської сільської ради від 08.11.2000 року № ХХІІІ/17-128 – задовольнити.

Скасувати рішення Боївської сільської ради від 08.11.2000 року № ХХІІІ/17-128 „При припинення права користування землею ВАТ „Племзавод „Малинівка”.

Стягнути з Боївської сільської ради (87060, с. Бойове Володарського району Донецької області, ЄДРПОУ 34686888) на користь Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Малинівка” (87062, Донецька область, с. Малинівка, вул. Леніна, 5а, ЄДРПОУ 00483501) витрати зі сплати державного мита в розмірі 85,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн.

Суддя