Рішення № 82287051, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 червня 2019 року №826/12211/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пі. Ді. Ем" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2017 , ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пі. Ді. Ем" (далі - позивач, ТОВ "Пі. Ді. Ем") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі- відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2017 року №0000084001 та №0000094001.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими та не відповідають законодавству і фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення 15.02.2017 року №0000084001 та №0000094001 про сплату суми штрафних санкцій прийняті на його підставі підлягають скасуванню, так як винесенні з порушенням норм податкового законодавства. Також зазначено, що фактична перевірка проведена з грубими порушеннями правил ведення фактичних перевірок.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали), суд ухвалив рішення про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Пі.Ді.Ем» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, нафтопродуктами, паливом моторним альтернативним скрапленим газом, за результатами якої складено акт від 01.02.2017 року №34/40/39398410.

Перевіркою встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на наступні алкогольні напої: горілка Хортиця Платинум 0,5 л. - 1 пл.; Медофф Королівський 0,5 л - 3 пл.; настоянка Первак домашній 0,5 л. - 1пл.;коньяк Коктебель - 1 пл.; горілка Виноградна 0,5л. - 2 пл.

На підставі акту перевірки від 01.02.2017 року №34/40/39398410 контролюючим органом 15.02.2017 року було винесено податкові повідомлення рішення № 0000084001 про застосування 108 453,54 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів та № 0000094001 про застосування 21 629,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Не погоджуючись із даним податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо тверджень позивача про проведення перевірки контролюючим органом з порушення вимог законодавства, суд зазначає наступне.

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

У розумінні статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

При цьому, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (частина перша статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина перша статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, що останнім допущено працівників контролюючого органу до проведення перевірки Товариства та оформлення її результатів відповідним актом перевірки такими, що підтверджуються документально.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Вказана правова позиція підтримана Верховним судом, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17, від 07 листопада 2018 року у справі №П/811/824/17.

Щодо встановленого порушення постанови КМУ від 30.10.2008 №957, ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме: роздрібна та оптова торгівля алкогольними напоями за ціною нижчою від встановленої мінімальної ціни на такі напої., суд зазначає.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

У розумінні статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

При цьому, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України (частина перша статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина перша статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Так, за результатами перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на наступні алкогольні напої: горілка Хортиця Платинум 0,5 л. - 1 пл.; Медофф Королівський 0,5 л - 3 пл.; настоянка Первак домашній 0,5 л. - 1пл.; коньяк Коктебель - 1 пл.; горілка Виноградна 0,5л. - 2 пл.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем частково не заперечувався сам факт реалізації алкогольних напоїв за цінами нижчими за встановлені мінімальні ціни, однак він не погоджується з сумою та порядком нарахування відповідачем штрафної санкції за наведене порушення.

Визначення терміну «партія товару» надано Державним стандартом України (ДСТУ) 3993-2000 «Товарознавство. Термін та визначення», партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо)».

Варто вказати, що відповідно до Галузевого стандарту України «Роздрібна, оптова торгівля та громадське харчування, Основні поняття. Терміни та визначення», затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 03.09.1997 року № 456, партія товару - визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно.

З аналізу частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вбачається, що санкції за оптову або роздрібну торгівлю вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, розраховуються, виходячи з вартості отриманої партії товару.

Судом встановлено, що контролюючий орган при розрахунку розміру фінансової санкції виходив з партії усього товару отриманого позивачем від виробника за одним товаросупровідним документом.

Відтак, суд вважає, що контролюючим органом розраховано розмір штрафної санкції відповідно до вимог чинного законодавства та такий розрахунок підпадає під наведене визначення партії товару.

Разом з тим, суд зауважує, що розмір фінансових санкцій у нормі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що передбачає відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, визначається саме виходячи з отриманої партії товару, тому до розрахунку потрапляють всі алкогольні напої, які отримані суб`єктом господарювання за одним товаросупровідним документом, і лише виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, встановлених на такі товари.

Аналогічна позиція висвітлена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 27.10.2014 року у справі № 2а-4822/09/1070.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача фінансову санкцію за продаж алкогольних напоїв за цінами нижчими за мінімальні опотово-відпускні та вірно розрахував штрафну санкцію, а тому позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000084001 від 15.02.2017 року задоволенню не підлягають.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000094001 про застосування 21 629,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, то позивач, як підставу зазначає лише процедуру прийняття рішення, при цьому по сутності порушення не оскаржує.

Оскільки, судом не встановлено процедурних порушень прийняття оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б спростували обставини, які стали підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на що у задоволенні позову відмовляє.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пі. Ді. Ем" повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа