Рішення № 82286743, 31.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року справа № 580/429/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_3. (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича, Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_2 про визнання проти2правним та скасування розпорядження про звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

06 лютого 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича (20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності,37), Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності,37), в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. від 17.12.2018 №210к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

2) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради;

3) стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

4) рішення в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - допустити до негайного виконання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням секретаря Смілянської міської ради Федоренка В. А. від 17.12.2018 №210к її звільнено з займаної посади - начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування. Зокрема в оскаржуваному розпорядженні зазначено, що порушення присяги виразилося:

1) у виконанні завідомо неправомірних розпоряджень від 19.07.2018 №113-к «Про призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету Омельченко Л.П.» та від 25.07.2018 №128р «Про затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради»;

2) виконання наданих повноважень всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Позивач вважає зазначені твердження не відповідають дійсності і є безпідставними, оскільки:

1) відповідно до ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, а тому, вказавши в оскаржуваному розпорядженні формулювання «завідомо неправомірні розпорядження», відповідач фактично перебрав на себе повноваження суду щодо встановлення правомірності прийнятих актів (розпоряджень від 19.07.2018 №113-к та від 25.07.2018р. №128р), чим грубо порушив ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими закріплено принцип законності;

2) питання щодо правомірності згадуваних розпоряджень від 19.07.2018 №113-к та від 25.07.2018№128р були предметом розгляду сесії Смілянської міської ради від 17.08.2018, на якій відповідач 1, будучи депутатом, в повній мірі реалізував свої депутатські права, приймаючи участь у голосуванні по проектах рішень Смілянської міської ради «Про скасування розпоряджень міського голови ОСОБА_4. щодо призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету, в.о. першого заступника міського голови та внесення змін» та «Про скасування розпорядження міського голови ОСОБА_4. щодо затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради», які так і не набрали чинності, оскільки їх дію було зупинено розпорядженнями секретаря ради від 21.08.2018р. №143р та №144 відповідно.

Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 у справі №2340/3530/18 в повному обсязі відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним дій, визнання протиправними та скасування розпоряджень міського голови ОСОБА_4. від 19.07.2018 №113-к та від 25.07.2018 №128р.

Позивач також вказує, що притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.03.2019 від відповідача 1 та відповідача 2 до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких вони заперечують проти задоволення позову та зазначають, що підставою до винесення вказаного розпорядження стало виконання завідомо неправомірних розпоряджень від 19.07.2018 № 113-к «Про призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету Омельченко Л.П.» та від 25.07.2018 №128р «Про затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради», виконання наданих їй повноважень в супереч Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що призвело до підриву довіри до посадової особи місцевого самоврядування як носія влади, наслідком чого є приниження авторитету органу місцевого самоврядування.

Крім того, зазначили, що позивач, будучи з 2006 року посадовою особою місцевого самоврядування, знаючи Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про службу в органах місцевого самоврядування», будучи обізнаною, що до повноважень міського голови не належить призначення керуючого справами, оскільки таке право належить виключно міській раді, з метою зайняття більш вищої посади та отримання більшої заробітної плати виконувала розпорядження від 19.07.2018 №113-к «Про призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету Омельченко Л.П.» та від 25.07.2018 № 128р «Про затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради».

17.12.2018 позивачці запропоновано надати пояснення з приводу виконання нею розпоряджень від 19.07.2018 №113-к та від 25.07.2019 №128р, а також виконання нею повноважень в.о. керуючого справами. Позивачка відмовилася від дачі пояснень, про що було складено відповідний акт. Таким чином, оскаржуване розпорядження є законним, обґрунтованим та винесеним відповідно до законів України.

Ухвалою суду від 23.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання секретаря Смілянської міської ради Федоренка Віктора Антоновича про залишення позовної заяви без розгляду, визнано причини пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду поважними та поновлено строк звернення.

Ухвалою суду від 21.03.2019 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_2 .

19.04.2019 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 2 ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 03.05.2019 викликано в судове засідання з розгляду справи по суті, яке відбудеться 17.05.2019 о 10 год. 00 хв. в якості свідків: 1) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), 2) ОСОБА_5 - завідуючу сектора кадрів виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 37).

Ухвалами суду від 17.05.2019 вирішено застосувати до ОСОБА_5 привід для допиту як свідка у справі № 580/429/19 та повторно викликано в наступне судове засідання на 31 травня 2019 року о 10 год. 00 хв. свідка ОСОБА_4 .

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

ОСОБА_1 допитана в судовому засіданні за власною згодою в якості свідка, пояснила, що 19.07.2018 призначена в.о. керуючою справами за розпорядженням ОСОБА_4 . , до цього займала посаду начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян. На той час депутати міської ради перешкоджали міському голові щодо призначення на посаду керуючого справами, заступників міського голови через рішення сесії міської ради. Позивачка вказала, що її було переведено на посаду начальника відділу діловодства і контролю за її власним бажанням. 17.11.2018, а саме після подій щодо поновлення на посаді секретаря міської ради Федоренка В. А., її викликали в кабінет до Федоренка В.А , де були ще присутні працівники виконавчого органу: ОСОБА_5 - завідувачка сектору кадрів та Власенко І.І. - в. о. начальника юридичного відділу, та її повідомили, що з нею не бажають працювати і її звільняють. Дану пропозицію щодо звільнення мотивовано присутністю позивачки на так званій «незаконній сесії». Секретар дав усне розпорядження ОСОБА_5 підготувати документ про звільнення сьогоднішнім числом і в той же день позивачку викликали до відділу кадрів, повідомили про можливість ознайомитися із розпорядження і отримати трудову книжку. У відділі кадрів видали розпорядження, в якому зазначено, що її звільнили за порушення присяги що відмовилась надавити письмові пояснення. Позивачка зауважила суду, що вона попросила ОСОБА_5 надати акт про згоду чи не згоду надавати письмові пояснення, на що та їй сказала, що надасть акт тільки по вказівці Федоренка В.А .. Після звільнення позивачка намагалася звернутися до Федоренка В.А. , як до керівника установи, натомість ії спроби були постійно ігноровані. Підсумовуючи пояснення ОСОБА_1 повідомила суду, що взагалі не розуміє і не усвідомлює, що саме стало підставою для її звільнення.

Допитана судом як свідок ОСОБА_5 - завідуюча сектора кадрів виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області, пояснила, що ОСОБА_1 звільнена з посади за порушення Присяги. Службове розслідування перед її звільненням не проводилось, оскільки було відсутнє рішення керівника чи його певна вказівка. Щодо акту про відмову надати пояснення ОСОБА_1 , який підписаний в.о. начальника юридичного відділу Власенко І.І. , завідувачем сектору кадрової роботи ОСОБА_5., зазначила, що він складений нею за вказівкою керівника в день звільнення позивачки. За словами свідка, акт ніде не зареєстрований оскільки в інструкції з діловодства цього не передбачено. На запитання, чи може відмова від надання пояснень бути визнана, як порушення Присяги, свідок зазначило, що не може, оскільки це різні речі, враховуючи пояснення керівник приймає рішення. Крім того, щодо питання представника позивача про необхідність проходження оскаржуваним наказом юридичної оцінки юристами міської ради та необхідність його візування уповноваженими особами (бухгалтером, кадровою службою), свідок повідомила, що вона повідомляла про це керівника, проти він проігнорував та сказав, що йому потрібне розпорядження.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_4 пояснив, що він перебуваючи на посаді міського голови м. Сміла призначив 19.07.2018 ОСОБА_1 , яка займала посаду начальник відділу діловодства, контролю та звернень громадян, виконуючою обов?язки керуючого справами виконавчого комітету, а 26.11.2018 перевів її на посаду начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян, оскільки передбачав, що в подальшому на неї очікує переслідування. Свідок ОСОБА_4 характеризує ОСОБА_1 як професіонала, зауважень за час роботи не мала, порядна. Щодо необхідності візування розпоряджень, зазначив, що це є обов?язковим і перебуваючи на посаді міського голови, завжди слідкував за дотриманням таких правил, а тому підпис ставив лише після візування керівниками певних служб. Щодо призначення позивача на посаду керуючого справами виконавчого комітету, зазначив, що це питання не одноразово виносилось на голосування сесії, проте сесія не затверджувала, і тому він призначив її розпорядженням як виконуючу обов?язки. Свідок зазначив, що звільнення позивачки відбулося за переконання, тобто наявна дискримінація.

Заслухавши позивача, представника позивача, свідків, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , з 04.09.2006 працює у виконавчому комітеті Смілянської міської ради.

04.09.2006 позивачем прийнято Присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до протоколу №9 звітно-виборчих профспілкових зборів виконавчого комітету Смілянської міської ради від 20.11.2014, ОСОБА_1 більшістю голосів обрано головою профспілкової організації виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Розпорядженням міського голови від 31.08.2015 №147к Омельченко Л.П. переведено на посаду начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Розпорядженням міського голови від 19.07.2018 №113к позивача призначено виконуючим обов`язки керуючого справами виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Розпорядженням міського голови від 26.11.2018 №193к позивача переведено на посаду - начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради.

17.12.2018 складено акт про відмову надати письмові пояснення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 начальник відділу діловодства, контролю та звернень громадян відмовилася надати письмові пояснення щодо присутності на позачерговій сесії міської ради №78 від 23.10.2018 та виконанні завідомо неправомірних розпоряджень від 19.07.2018 №113-к «Про призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету Омельченко Л.П.» та від 25.07.2018 №128р «Про затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради», виконання наданих їй повноважень всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Розпорядженням секретаря Смілянської міської ради Федоренка В. А. від 17.12.2018 №210к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади - начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради за порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування Присяги, передбаченою статтею 11, абз.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Не погоджуючись з розпорядженнями відповідача та звільнення з посади, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначено Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно ст.1, ч.1 ст.2 цього Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування, в силу вимог ст.8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач працювала на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради та є посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Згідно ч.ч.1-4 ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту:

«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки».

Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Присяга вважається складеною, якщо після її зачитування громадянин України скріплює Присягу своїм підписом.

Власне, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої вищевказаною статтею, є однією з підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, передбачених ч.1 ст.20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , 04.09.2006 нею прийнято присягу посадової особи органу місцевого самоврядування. А 17.12.2018 розпорядженням відповідача №210-к позивача звільнено із займаної посади за порушення Присяги .

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, порушення Присяги позивачем виразилося у виконанні завідомого неправомірних розпоряджень від 19.07.2018 №113-к «Про призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету Омельченко Л.П.» та від 25.07.2018 №128р «Про затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради», виконання наданих їй повноважень всупереч Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що призвело до підриву довіри до посадової особи органу місцевого самоврядування як носія влади, наслідком чого є приниження авторитету органу місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги, а тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

У зв`язку з цим, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов`язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.05.2018 (справа №826/7713/15), припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з державного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумови звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Щодо обставин порушення присяги, які зазначені в оскаржуваному наказі суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідач не надав до суду доказів неправомірності прийнятих розпоряджень від 19.07.2018№113-к та від 25.07.2018 №128р.

Питання щодо правомірності згадуваних розпоряджень від 19.07.2018 №113-к та від 25.07.2018№128р були предметом розгляду сесії Смілянської міської ради від 17.08.2018, на якій відповідач 1, будучи депутатом, в повній мірі реалізував свої депутатські права, приймаючи участь у голосуванні по проектах рішень Смілянської міської ради «Про скасування розпоряджень міського голови ОСОБА_4. щодо призначення в.о. керуючого справами виконавчого комітету, в.о. першого заступника міського голови та внесення змін» та «Про скасування розпорядження міського голови ОСОБА_4. щодо затвердження розподілу функціональних повноважень керівництва виконавчого комітету Смілянської міської ради», які так і не набрали чинності, оскільки їх дію зупинено розпорядженнями секретаря ради від 21.08.2018№143р та №144 відповідно.

Таким чином суд зазначає, що оскільки відповідачами не доведено неправомірності розпоряджень від 19.07.2018№113-к та від 25.07.2018 №128р, то їх виконання позивачем не може кваліфікуватися, як порушення присяги. Інших доказів наявності дисциплінарного проступку, за яке можливо накласти стягнення у вигляді звільнення за порушення Присяги, відповідачами не надано.

Більше того суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Суд звертає увагу, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Отже у відносинах з питань служби в органах місцевого самоврядування важливим є дотримання гарантій при прийняті на роботу та звільненні з роботи, визначених Кодексом законів про працю України та Закону України "Про державну службу" з урахуванням особливостей визначених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Служба в органах місцевого самоврядування на постійній основі за своєю природою відноситься до публічної служби.

Суд зазначає, що матеріали даної справи не містять доказів порушень позивачем інтересів держави, нанесення шкоди чи будь-яких інших компрометуючих дій щодо органів. Натомість записи в трудовій книжці про заохочення та відсутність дисциплінарних стягнень свідчать про сумлінне ставлення позивачки до роботи протягом тривалого часу перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, вчинені порушення позивачем, які зазначені в оскаржуваному розпорядженні не можуть кваліфікуватись як порушення Присяги , оскільки звільнення з таких підстав може мати місце лише тоді, коли посадова особа органу місцевого самоврядування здійснила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач до часу звільнення не мала жодних дисциплінарних стягнень, жодних нарікань до своєї роботи, завжди чесно і сумлінно виконувала надані їй повноваження, що підтверджується успішно пройденою атестацією та почесною грамотою обласної ради за сумлінну працю.

Положеннями ст. 252 КзпП України передбачено, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виробничих профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Аналогічні за змістом положення містить ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

При вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до протоколу №9 звітно-виборчих профспілкових зборів виконавчого комітету Смілянської міської ради від 20.11.2014, ОСОБА_1 більшістю голосів обрано головою профспілкової організації виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Відповідачами до суду не надано доказів того, чи розглядалося питання та чи приймалися відповідні рішення на засіданні профкому первинної профспілкової організації про надання згоди на застосування дисциплінарного стягнення та звільнення з посади ОСОБА_1 .

Відтак, враховуючи, що у даному випадку такої згоди профспілковий комітет не надавав, відповідачі до нього з цим питанням не зверталися, суд зазначає, що позивача звільнено із займаної посади з порушенням порядку, встановленого ч.3 ст.252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що звільнення позивача визнано судом протиправним, то суд поновлює позивача на посаді і в установі, з якої її було звільнено.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи №0-17/02-03-2, виданої Виконавчим комітетом Смілянської міської ради, заробітна плата ОСОБА_1 у жовтні 2018 року складала 22589,00 грн, у листопаді 2018 року - 24989 грн.

Загальний розмір заробітної плати позивача за жовтень - листопад 2018 року: 22589,00 + 24989,00 = 47578,00 грн.

Кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем у період жовтень - листопад 2018 року, складає 44 робочих дні.

Розмір середньоденної заробітної плати: 47578,00 / 44 = 1081,31 грн.

Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 18.12.2018 по 31.05.2019 становить 111 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 128832,15 грн (1081,31 грн. х 111 робочих дні).

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись ст. 371 КАС України, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника відділу освіти Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23788,82 грн.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, які належить задовольнити в повному обсязі.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження секретаря Смілянської міської ради Федоренка В.А. від 17.12.2018 №210к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради з 18.12.2018.

Стягнути з Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (20701, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності,37, код 04061553) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 18.12.2018 по 31.05.2019 в сумі 128832 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 15 коп. за вирахуванням всіх обов`язкових відрахувань у вигляді податків та зборів згідно чинного законодавства.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді начальника відділу діловодства, контролю та звернень громадян виконавчого комітету Смілянської міської ради та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 23788 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім) гривень 82 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.06.2019.

Суддя В.П. Тимошенко