Рішення № 82286726, 07.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року справа № 580/1351/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

18 квітня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), в якій просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 90 % від розміру грошової винагороди діючого судді апеляційного суду;

- зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 % заробітної плати у розмірі 31011,20 грн, яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 27.07.2018 №63/18 вих/04-39/18 про суддівську винагороду, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум;

- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену позивачу суму довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає те, що Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII внесені зміни до деяких законодавчих актів, що призводить до зміни складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2018. У зв`язку із прийняттям зазначеного Закону 01.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді з 01.01.2018. Своїм листом від 02.10.2018 №233/Б-10 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що Закон України №2415 набрав чинності лише з 22.07.2018, і частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи. 19.03.2019 відповідачем здійснено перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 року, але із розрахунку не 90%, а 88% від розміру грошової винагороди діючого судді.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.06.2019 відповідач надав суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав 02.10.2018. Також відповідач зазначив, що 02.10.2018 позивачу надано роз?яснення, в яких вказано, що позивачу здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 в розмірі 88 % та наголошено, що рішеннями судів не зобов?язано здійснювати перерахунок в подальшому в розмірі 90 %.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.

20.09.2013 позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку. Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 № 59-VIII «Про звільнення суддів» відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивач був звільнений з посади судді апеляційного суду Черкаської області.

05.01.2015 згідно наказу голови Апеляційного суду Черкаської області позивач звільнений зі штату Апеляційного суду Черкаської області.

В січні 2015 року позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Черкасах Черкаської області з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка була задоволена відповідачем, 09 січня 2015 року призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно зі ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який працює на відповідній посаді.

Не погодившись з даними висновками Управління Пенсійного фонду України в м Черкаси він оскаржив дії Управління Пенсійного фонду в адміністративному порядку до суду. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.07.2015 року його адміністративний позов був задоволений: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси щодо відмови у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, та зобов`язано Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 відсотки від суми грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді починаючи з 06.01.2015. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015 залишено без змін вищезазначену постанову місцевого суду в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1 у розмірі 82%.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків грошового утримання працюючого судді з заробітної плати у розмірі 21436 грн. 80 коп.

Листом начальника Управління Пенсійного фонду № 50/Б-10 від 29 лютого 2016 року у здійсненні зазначеного перерахунку позивачу було відмовлено.

Не погодившись з даними висновками Управління Пенсійного фонду України в м Черкаси він оскаржив дії управління Пенсійного фонду в адміністративному порядку до суду.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2016 вищезазначений адміністративний позов позивача був задоволений: визнані дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси щодо відмови у здійсненні перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, та зобов`язано управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 90 відсотків із заробітної плати у розмірі 21436 грн. 80 коп., яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 05.01.2015 року № 1/14-вих/04-45/15, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 16.09.2015; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену суму грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 16.09.2015 року, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 551 грн. сплаченого ним судового збору при подачі даного позову до суду. Дана постанова набрала чинності.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Суду України рішення від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, позивач звернувся 19.07.2016 з відповідною заявою до відповідача про проведення відповідного перерахунку призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від розміру грошової винагороди діючого судді Апеляційного суду Черкаської області без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання згідно довідки Апеляційного суду Черкаської області від 17.06.2016 року № 126/16 - Вих/04-45/16.

Листом начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області № 302/Б-10 від 05 серпня 2016 року відмовлено позивачу в здійсненні перерахунку, а лише був здійснений перерахунок із розрахунку 88% від розміру грошової винагороди діючого судді. Відповідач у вищезазначеному листі зазначив, що ст. 43 Закону України «Про статус суддів» не передбачено врахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право судді у відставці на одержання щомісячного довічного грошового утримання.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.10.2016 позов був задоволений: визнані дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси щодо відмови у здійсненні перерахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 90% від розміру грошової винагороди діючого судді апеляційного суду Черкаської області - неправомірними, та зобов`язано управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 90 відсотків із заробітної плати у розмірі 25520 грн., яка зазначена у довідці апеляційного суду Черкаської області від 17.06.2016 № 126/16 - вих/04-45/16, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 08.06.2016; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену суму грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 08.06.2016.

29.12.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% з заробітної плати в розмірі 28160 грн без обмеження граничного розміру.

Листом № 160/02 від 05.01.2017 відповідач повідомив позивача про те, що порядок проведення такого перерахунку не визначено, у зв`язку з чим Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики України з відповідним запитом, а тому перерахунок за вказаною заявою позивачу буде проведено після отримання відповідного роз`яснення.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.06.2018 позов позивача був задоволений: визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 90 % від розміру грошової винагороди діючого судді апеляційного суду Черкаської області неправомірними; зобов?язати управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розрахунку 90% із заробітної плати у розмірі 28160 грн., яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 15.12.2016 року № 231/16-Вих/04-45/16, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання починаючи з 01 грудня 2016 року; зобов?язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області нарахувати та виплатити недоплачену суму грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 починаючи з 01 грудня 2016 року.

Законом України від 15 травня 2018 року «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №2415-VШ внесено зміни до Закону № 1774- VIII в абзаці другому пункті 3 розділу II слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Зважаючи, що винагорода (заробітна плата) працюючого на відповідній посаді судді була підвищена згідно Закону України від 15 травня 2018 рок «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415- VIII (далі Закон № 2415), позивач 01.08.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок призначеного мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року з розрахунку 90 відсотків із заробітної плати діючого судді у розмірі 31 011 грн 20 коп., яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 27.07.2018 року № 63/18 Вих/04-39/18, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Листом від 02.10.2018 № 233/Б -10 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивача про те, що підстав для проведення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 не має, оскільки Закон України №2415 набрав чинності лише з 22.07.2018, і частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

19.03.2019 відповідачем здійснено перерахунок призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2018 по 31.07.2018, але із розрахунку не 90%, а 88% від розміру грошової винагороди діючого судді.

Не погоджуючись з таким перерахунком позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає, що ст. 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з приписами ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, за приписами наведеної вище норми правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

21 липня 2018 року в газеті Голос України опубліковано Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав від 15 травня 2018 року № 2415-VІІІ (далі Закон № 2415-VІІІ).

Цим Законом внесено зміни до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення названого Закону слово та цифри 1600 гривень змінено словами та цифрами прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Закон № 2415-VІІІ набрав чинності 22 липня 2018 року.

При цьому Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ набрав чинності 01.01.2017.

Отже, у даному випадку самим законодавцем дію Закону № 2415-VІІІ в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, на правовідносини починаючи з 01 січня 2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762 грн.

Тобто, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні. Тому, саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Посилання відповідача у своєму листі від 02.10.2018 №233/Б-10 на те, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018, оскільки закони не мають зворотної дії у часі, суд вважає безпідставним з оглядом на таке.

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018 та містить темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600 грн, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивач помилково тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі передбачені чинними нормами законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв`язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

У даному випадку, законне сподівання позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання пов`язане з поширенням дії Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" на правовідносини, які виникли до його прийняття, у співвідношенні з зміною Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, відповідачем порушено право позивача, яке захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі п.4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тому, виходячи із зміни складових розміру суддівської винагороди, визначених Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VІІІ, відповідно до положень рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, ч. 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІІ, Порядку №3-1 перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен бути здійснений відповідачем з 01 числа місяця збільшення розміру суддівської винагороди працюючих судів, тобто з 01.01.2018.

З огляду на викладене, з 01.01.2018 відповідач повинен був здійснити перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від розміру грошової винагороди діючого судді апеляційного суду.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

У зв`язку із викладеним суд звертає увагу на те, що обмеження розміру пенсії позивача певною граничною сумою не є спірним у правовідносинах, що досліджуються у даній справі. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач обмежував розмір пенсії позивача певною сумою, а також наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть протиправно застосовані такі обмеження у майбутньому, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) із розрахунку 90 % від розміру грошової винагороди діючого судді апеляційного суду.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 37930126) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в розмірі 90 % заробітної плати у розмірі 31011,20 грн, яка зазначена у довідці Апеляційного суду Черкаської області від 27.07.2018 №63/18 вих/04-39/18 про суддівську винагороду, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 37930126) нарахувати та виплатити недоплачену ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) суму довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складене 07.06.2019.

Суддя В.П. Тимошенко