Рішення № 82286306, 04.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/697/19

04 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача Сивак Т.М.

представника відповідача Балабанової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати протиправною відмову Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком;

зобов`язати Теребовлянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 22.10.2018 року звернувся до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком. Листом від 14.03.2019 року №1628/02 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, так як відсутній достатній страховий стаж.

Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" у спірні періоди з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства "Колос -2" у спірний період з 17.05.2004 по 24.10.2005 року підтверджується відомостями трудової книжки, позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Теребовлянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 12.04.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.23-24), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно поданих документів для призначення пенсії загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 21 рік 1 місяць 25 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по віку.

За даних обставин, вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві (а.с.4-7) та відповіді на відзив (а.с.32), просив позов задовольнити в повному обсязі. Наголосив на відсутності в лисі від 14.03.2019 року №1628/02, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, будь-яких підстав не зарахування періодів роботи в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року та період роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства "Колос -2" з 17.05.2004 по 24.10.2005 року. Крім того, Теребовлянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області безпідставно залишено поза увагою архівну довідку комунальної архівної установи "Районний трудовий архів" від 05.10.2018 року №П/290 щодо стажу ОСОБА_1 за вказані періоди роботи сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля".

Відзначив, що відмова відповідача взагалі не містить періодів які не включені до загального стажу позивача та не вказано з яких підстав, такі відомості стали лише відомі при детальному дослідженні пенсійної справи позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві (а.с.23-24), просив у задоволенні позову відмовити. Вказав що спірні періоди не враховано до страхового стажу позивача з огляду на не виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, посилаючись на приписи ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом трудової діяльності працював на різних підприємствах, що підтверджується відомостями трудової книжки №1/32 від 10.08.1981 року (а.с.14).

Позивач 22.10.2018 року звернуся до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.43).

Листом від 14.03.2019 року №1628/02 відповідачем відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 21 рік 1 місяць 25 днів (а.с.41), що є недостатнім відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.11).

Жодних інших пояснень чи обгрунтувань що зумовили не врахування відповідачем стажу позивача у листі від 14.03.2019 року №1628/02 не вказано.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Серед іншого, п.27 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Як встановлено судом, позивач 22.10.2018 року звернуся до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.43).

Однак, відповідно до інформації ІКІС ПФУ: підсистеми призначення та виплати пенсії відповідачем окремі періоди роботи ОСОБА_1 в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" зараховано страхового стажу частково, а саме: з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року - 7 місяців 11 днів; з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року - 7 місяців 3 дні; з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року - 28 днів, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року - 3 місяці 12 днів (а.с.42).

Разом з тим, як встановлено судом, стаж роботи ОСОБА_1 у вказані спірні періоди в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля", а також в період з 17.05.2004 по 24.10.2005 року роботи в товаристві з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства "Колос -2" підтверджується відповідними записами в трудовій книжці №1/32 від 10.08.1981 року (а.с.14).

Відмовляючи позивачу листом від 14.03.2019 року №1628/02 (а.с.11) в призначенні пенсії за віком, посилаючись не недостатність страхового стажу, відповідачем не зазначено жодних підстав щодо не включення до такого в повному обсязі періоди роботи в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" спірні періоди з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства "Колос -2" у спірний період з 17.05.2004 по 24.10.2005 року.

З даного приводу лише в ході судового розгляду представник відповідача зазначив про не виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, посилаючись на приписи ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За змістом ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Встановлені судом обставини справи та аналіз наведених законодавчих норм свідчать, що при розгляді питання про призначення пенсії за віком підтвердження загального стажу роботи позивача відомостями трудової книжки є достатнім і не вимагає додаткового вирішення питання про вироблення встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві.

Разом з цим, факт роботи позивача у в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" спірні періоди з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року підтверджується також архівною довідкою комунальної архівної установи "Районний трудовий архів" від 05.10.2018 року №П/290 (а.с.15).

Зокрема суд відзначає, що згідно архівної довідки №П/290 позивач у 1994 році виконав річний мінімум робочого часу в кількості 189 годин при необхідному нормативі 190, на підставі чого відповідачем зараховано лише 7 місяців і 11 днів до страхового стажу позивача у вказаному році.

Суд вважає таку відмову відповідача вкрай не обґрунтованою, яка не містить ні нормативного підґрунтя ні належного обрахунку стажу який з невідомих причин не зарахований при дослідженні трудової книжки ОСОБА_1 .

Відсутність в органів Пенсійного фонду України відомостей про нарахування і сплату страхових внесків ТОВ АП "Колос -2" на заробітну плату ОСОБА_1 , не може ставитись в провину позивачеві та підставою для не зарахування такого стажу роботи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що робота позивача в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" у спірні періоди з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства "Колос -2" у спірний період з 17.05.2004 по 24.10.2005 року підлягає зарахуванню до загального страхового стажу в повному обсязі, оскільки такі підтверджуються записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, що є достатнім для врахування при призначенні пенсії за віком і не вимагає додаткового підтвердження позивачем стажу як члена колгоспу з вирішенням питання про вироблення встановленого мінімуму трудової участі в колгоспному виробництві.

Таким чином, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про невідповідність відмови Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , викладеної в листі від 14.03.2019 року №1628/02, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак є протиправним, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

У відповідності до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рекомендацією №R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, враховуючи висновок суду про протиправність спірного рішення та відсутність обов`язку у суду здійснювати самостійно обрахунок усього стажу позивача з врахуванням спірних періодів, належним і достатнім способом захисту та відновлення порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень в даному випадку буде зобов`язати Теребовлянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" з 01.01.1994 року по 31.12.1994 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, з 01.01.1998 року по 31.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 01.07.1999 року та в товаристві з обмеженою відповідальністю аграрного підприємства "Колос -2" з 17.05.2004 по 24.10.2005 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 22.10.2018 року, з врахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 384,20 грн. (а.с.3) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце: вул.22 Січня,17,м.Теребовля,48100, ЄДРПОУ / ІПН: 41246380) від 14.03.2019 року №1628/02.

Зобов`язати Теребовлянське об`єднанння управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце: вул.22 Січня,17,м.Теребовля,48100, ЄДРПОУ / ІПН: 41246380) зарахувати до загального страхового сатужу період роботи позивача в сільськогосподарському товаристві власників земельних та майнових паїв "Поділля" :

01.01.1994 року по 31.12.1994 року; 01.01.1996 року по 31.12.1996 року; 01.01.1998 року по 31.12.1998 року; 01.01.1999 року по 01.07.1999 року та період роботи у ТОВ АП "Колос -2" з 17.05.2004 по 24.10.2005 року.

Зобов`язати Теребовлянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце: вул.22 Січня,17,м.Теребовля,48100, ЄДРПОУ / ІПН: 41246380) повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 22.10.2018 року з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце: вул.22 Січня,17,м.Теребовля,48100, ЄДРПОУ / ІПН: 41246380) на користь ОСОБА_1 (місце: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ / ІПН: 2147505097) сплачений судовий збір у розмірі 384,2 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок згідно квитанції №24 від 25.03.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 червня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.