Рішення № 82286295, 10.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2019 року м. Рівне №460/1024/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доОперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій., -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому просив суд:

1. Визнати протиправними дії оперативного командування «Захід» щодо відмови у наданні позивачу інформації, роз`яснень, копії наказу командувача військ оперативного командування «Захід», яким його позбавлено у виплаті винагороди з 31.07.2017 по 28.09.2017.

2. Зобов`язати оперативне командування «Захід» надати належним чином засвідчену копію наказу командувача військ оперативного командування «Захід», яким позивачу було припинено виплату винагороди з 31.07.2017 по 28.09.2017, або вказати про відсутність такого наказу та причини позбавлення винагороди без видання такого наказу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військових частинах Збройних Сил України та у вересні 2017 року його звільнено у запас (за станом здоров`я) та виключено зі списків особового складу оперативного командування "Захід". Позивач стверджує, що відповідачем надавалися неналежні відповіді на адвокатські запити та на його запити на надання публічної інформації. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі № 460/1024/19, та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.05.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечення відповідача мотивовані тим, що запит про отримання публічної інформації від 02.04.2019, поданий позивачем всупереч Закону України «Про доступ до публічної інформації». У запиті не зазначено, порядок виплати якої саме винагороди цікавить запитувача інформації та не зазначено реквізити документа, щодо якого зроблено запит. З метою надання належної відповіді на інформаційний запит, ОСОБА_1 було запропоновано оформити його у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації». З мотивів наведених у відзиві, відповідач просив суд у задоволенні заявленого позову відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

У зв`язку з тим, що з 06 по 07 червня 2019 року, суддя перебував у відрядженні, справу розглянуто 10.06.2019.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318, підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування "Захід", відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, звільнено у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я)(а.с.10).

Наказом командувача військ оперативного командування "Захід" (по стройовій частині) від 21.09.2017 №215, з 28.09.2017 підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення й направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату(а.с.11).

18.12.2018 за № 05-12-18 на адресу відповідача скеровано адвокатський запит, відповідно до якого адвокат просив надати інформацію та належним чином засвідчені копії:

1. Яким чином здійснюється припинення виплати «винагороди» офіцерам, наказом командира військової частини? Чи автоматично у відповідності до наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008р., «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

2. Якщо виплата винагороди припиняється наказом командира військової частини (по стройовій частині, чи по адміністративно - господарській частині, тощо), прошу надати копію наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (командира військової частини А0796), яким припинено виплату винагороди на той час підполковнику ОСОБА_1 з 31.07.2017 року, або вказати про причини відсутності такого наказу.

3. В разі автоматичного позбавлення виплати винагороди у відповідності до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 р., №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», прошу чітко вказати причини позбавлення винагороди на той час підполковника ОСОБА_1 з 31.07.2017 року(а.с.17).

Листом від 04.01.2019 №501/36 повідомлено адвокату, що враховуючи те, що адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації, строк розгляду продовжено до двадцяти робочих днів, у зв`язку з необхідністю додаткового часу для належного виконання вимог запиту(а.с.18).

Згодом, позивачем надіслано на адресу відповідача запит від 02.04.2019 на отримання публічної інформації. У вказаному запиті позивач просив командира військової частини А0796 надати належним чином засвідчені копії документів (наказів), та чітку, змістовну, зрозумілу наступну інформацію:

1. Яким чином здійснюється припинення виплати «винагороди» офіцерам, наказом командира військової частини? Чи автоматично у відповідності до наказу Міністра оборони України №260 від 11.06.2008р., «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

2. Якщо виплата винагороди припиняється наказом командира військової частини (по стройовій частині, чи по адміністративно - господарській частині, тощо), прошу надати копію наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (командира військової частини А0796), яким припинено виплату винагороди ОСОБА_1 з 31.07.2017, або вказати про причини відсутності такого наказу.

3. В разі автоматичного позбавлення виплати винагороди у відповідності до наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 р., №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», прошу чітко вказати причини позбавлення винагороди з 31.07.2017 року(а.с.19).

Відповіддю від 09.04.2019 №501/1337 проінформовано позивача, що в управлінні оперативного командування «Захід» опрацьовано запит на отримання публічної інформації від 02.04.2019. Зазначено, що у першому пункті звернення позивач просить надати чітку, змістовну, зрозумілу інформацію, яким чином здійснюється припинення виплати винагороди офіцерам. При цьому, не уточнено, інформацію щодо порядку виплати якої саме винагороди має бути повідомлено, у зв`язку з чим надати чітку, змістовну та зрозумілу відповідь немає можливості.

Щодо другого пункту запиту повідомлено, що оскільки, не вказано про припинення якої саме винагороди необхідно надати копію з наказу командувача військ оперативного командування «Захід», то це унеможливлює надання відповідної копії. Для надання інформації про причини позбавлення винагороди з 31.07.2017, необхідно зазначити про яку винагороду йдеться у запиті.

З огляду на це зазначено позивачу, для надання належної відповіді на інформаційний запит, необхідно оформити його у суворій відповідності до вимог статті 19 Закону раїни «Про доступ до публічної інформації», де вказувати серед іншого зальний опис інформації, або вид, назву, реквізити документа, щодо якого зроблено запит(а.с.20).

14.04.2019 позивачем повторно надіслано на адресу відповідача запит на отримання публічної інформації, з аналогічними питаннями, що були викладені в запиті від 04.01.2019(а.с.25).

Відповідачем листом від 22.04.2019 №501/1501 надано відповідь позивачу. У відповіді зазначено, що в ході опрацювання запиту від 14.04.2019 встановлено, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 відкрито провадження у справі № 817/1578/17 за позовом ОСОБА_1 до оперативного командування «Захід» про визнання протиправною бездіяльності щодо виведення в розпорядження (за штат) та зобов`язання вчинити певні дії, внести зміни в наказ командувача військ оперативного командування «Захід» від 21.09.2017 № 215 щодо виплати грошового забезпечення за серпень, вересень 2017 року в повному обсязі з вакантної посади.

В ході судового розгляду справи № 817/1578/17 було встановлено всі обставини, пов`язані з виплатою позивачу грошового забезпечення в серпні, вересні 2017 року, судом надано правову оцінку оскаржуваних дій оперативного командування «Захід», досліджено всі матеріали, які мають відношення до спірних правовідносин та відмовлено у задоволенні позовних вимог. Судами апеляційної та касаційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано не було. Безпосередня участь позивача в судових засіданнях по справі № 817/1578/17 є свідченням того, що всі наявні матеріали справи йому відомі. Чинним законодавством України гарантовано право, встановлено порядок отримання інформації, у разі виникнення у суб`єктів інформаційних відносин необхідності доступу до неї. Зважаючи на те, що уся інформація, яка пов`язана з виплатою позивачу грошового забезпечення за серпень, вересень 2017 року є у розпорядженні позивача, зважаючи на його безпосередню участь в судових засіданнях по справі № 817/1578/17, йому було повідомлено про наявність у нього зазначеної в запиті від 14.04.2019 інформації(а.с.22).

Вважаючи протиправними дії Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не надання належної відповіді (повної інформації) на подані заяви, позивач ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI).

Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із ст.12 Закону, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч.1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 1 та 2 статті 2 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону № 2939-VI, свідчить, що публічною інформацією є наявна відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).

Як вбачається із долучених документів, ОСОБА_1 звертався 02.04.2019 та 14.04.2019 до відповідача із запитами на надання публічної інформації, в межах Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, в яких просив надати інформацію та роз`яснити яким чином здійснюється припинення виплати винагороди офіцерам. Позивачем порушено у поданих ним запитах питання стосовно надання інформації, роз`яснень, копії наказу командувача військ оперативного командування «Захід», яким його позбавлено у виплаті винагороди з 31.07.2017 по 28.09.2017.

Серед іншого, в запиті від 14.04.2019 позивач звернув увагу, що винагорода, яка визначена згідно обліковою картки за 2017 рік, виданої в графі 13 (винагорода 40%, 100%) склала: в липні 2017 року за червень 2017 року - 4400,18грн., в серпні 2017 за липень 2017 року - 4258,24грн., у вересні 2017 за серпень - 0,00грн., за вересень 2017 року також - 0,00грн.

Отже, відповідач - оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України в розумінні ст.12 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI є розпорядником запитуваної інформації, а позивач - ОСОБА_1 є запитувачем інформації.

З приводу першого запиту, відповідачем зазначено, що позивачем не уточнено, інформацію щодо порядку виплати якої саме винагороди має бути повідомлено, у зв`язку з чим надати чітку, змістовну та зрозумілу відповідь немає можливості. З огляду на це запропоновано, для надання належної відповіді на інформаційний запит, оформити його у суворій відповідності до вимог статті 19 Закону раїни «Про доступ до публічної інформації», де вказати серед іншого зальний опис інформації, або вид, назву, реквізити документа, щодо якого зроблено запит.

Що стосується другого запиту позивача, то відповідачем зазначено, що безпосередня участь позивача в судових засіданнях по справі № 817/1578/17 є свідченням того, що всі наявні матеріали справи йому відомі. Зважаючи на те, що вся інформація, яка пов`язана з виплатою позивачу грошового забезпечення за серпень, вересень 2017 року є у розпорядженні позивача, йому було повідомлено про наявність у нього зазначеної в запиті від 14.04.2019 інформації. Отже, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що запитувана інформація наявна в судових матеріалах, які є у розпорядженні запитувача.

З аналізу відповідей на запит вбачається, що відповідачем відмовлено в задоволенні запитів, з наступних підстав:

- не уточнено позивачем, алгоритм припинення виплати якої винагороди він бажає з`ясувати у відповідача;

- не оформлення запиту згідно із вимог ч.5 ст.19 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, та не зазначення загального опису інформації або виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит;

- запитувана інформація наявна в судових матеріалах, які є у розпорядженні запитувача.

Таким чином, для вирішення питання дотримання відповідачем вимог Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, в частині обґрунтованості відмови в задоволенні запиту ОСОБА_1 , суду необхідно звернути увагу на таке.

Статтею 14 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов`язані:

1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації;

6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За приписами ч.1 ст.19 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

З аналізу вищенаведеного, можна дійти висновку, що відмова в наданні публічної інформації, з тих підстав, що наведені відповідачем - не передбачена ч.1 ст.19 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI. Більше того, доказів того, що відповідач як розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, володіти інформацією, інформація, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, позивач не оплатив передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком - відповідачем суду не надано.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачу необхідно оформити запит згідно із вимог ч.5 ст.19 Закону, та зазначити загальний опис інформації або виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит, то суд зазначає таке.

Згідно із ч.5 ст.19 цього Закону, запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Отже, вимоги щодо зазначення загального опису інформації або виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит, запитувачем інформації зазначається лише тоді, якщо це запитувачу відомо, тобто зазначення даної інформації носить рекомендаційний характер.

З аналізу наведених нормативно-правових актів, та долучених до справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач вимоги Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI - не виконав, так як наведені ним підстави для відмови у задоволенні запитів - не передбачені цим Законом. Більше того, з аналізу відповідей на запит не вбачається, що розпорядником надано повну інформацію в межах Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, як того вимагає цей Закон.

Також, суд звертає увагу на ст.3 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР), де зазначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Дослідивши запити ОСОБА_1 від 02.04.2019 та 14.04.2019 необхідно зазначити, що вони містять ознаки звернень передбачених Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. А саме, поставлені позивачем питання, стосовно надання копії наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (командира військової частини А0796), яким припинено виплату винагороди ОСОБА_1 з 31.07.2017, або вказати про причини відсутності такого наказу, за своїм змістом відповідають предмету зверненням громадянин.

Відповідно до п.3.4. чинної постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (далі - Постанова), одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI, проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР.

У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VI, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VI, то такий "запит-звернення" повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, передбачені відповідними законами. При цьому розпорядник у п`ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР.

Доказів того, що відповідачем дотримано алгоритму вищенаведених дії - у суду відсутні.

Відповідач також стверджує, що у запиті на отримання публічної інформації позивач фактично просить надати йому роз`яснення та відповіді щодо питань, які були встановлені судом, та щодо застосування норм чинного законодавства, що регламентує порядок виплати грошового забезпечення. Відтак, надання роз`яснень вимог чинного законодавства відноситься до компетенції органів, на які покладено функції надання безоплатної правової допомоги, та регламентовано Законом України «Про безоплатну правову допомогу».

Так, Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI (далі - Закон України від 02.06.2011 № 3460-VI) регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб`єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб`єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

Згідно із ч.9 цього Закону, суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є:

1) органи виконавчої влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) фізичні та юридичні особи приватного права;

4) спеціалізовані установи;

5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації (ч.2 ст.7 Закону).

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що відповідач наділений повноваженнями щодо надання безоплатної первинної правової допомоги, яка включає такі види правових послуг як надання правової інформації, та надання консультацій та роз`яснень з правових питань.

Поряд з цим, суд погоджується з твердженнями відповідача, що Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини дійсно регулюються спеціальним Законом України від 02.06.2011 № 3460-VI. Тобто, в рамках запиту про надання публічної інформації не є належним надання правової інформації та роз`яснення з правових питань.

Суд також звертає увагу, що за приписами п.3.5. Постанови, Закон № 2939-VI не поширюється на відносини у сфері звернень громадян щодо надання юридичної консультації, проведення аналізу правових норм стосовно конкретних обставин, повідомлених запитувачем інформації, тощо, оскільки такі відносини регулюються спеціальним законом - Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

Щодо твердження позивача про надання неналежної відповіді на скерований адвокатський запит від 18.12.2018 за № 05-12-18 на адресу відповідача, то суду слід зазначити наступне.

Порядок подання адвокатських запитів регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відносини щодо внесення і розгляду адвокатського запиту врегульовано статтею 24 цього Закону. Зокрема, цією статтею Закону детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат, а тому відповідні положення Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI - не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації. Враховуючи це, оцінка наданої відповіді на адвокатський запит, в рамках вказаної справи - судом не розглядається.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Співдружність матерів Південної Чехії проти Чеської Республіки", заява № 19101/03 від 10 липня 2006 року) організація-заявник звернулась із запитом про ознайомлення з адміністративними документами, які були в розпорядженні органів влади і доступ до яких можна було отримати за умов, передбачених національним законодавством. За цих обставин Європейський суд визнав, що відмова у відповіді на зазначений запит є втручанням у право заявника на отримання інформації, яке гарантується статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З приписами ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).

Враховуючи приписи ст.9 суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не надання повної інформації на запити на інформацію ОСОБА_1 від 02.04.2019, від 14.04.2019, в межах Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI. Зобов`язати Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України надати ОСОБА_1 повну інформацію на поставлені питання у запитах на інформацію від 02.04.2019, від 14.04.2019, в межах Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Твердження позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відхиляється судом з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу змісту вказаної норми права судом встановлено, що застосування даного виду судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення, та яке має застосовуватися у виключних випадках.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування даного заходу судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.

Поміж тим, суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не повністю дослідив причини, що слугували підставами звернення позивача, а останній частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача частково обґрунтовані.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дубенська,2 , м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 07852893) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не надання повної інформації на запити на інформацію ОСОБА_1 від 02.04.2019, від 14.04.2019, в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації "від 13.01.2011 № 2939-VI.

Зобов`язати Оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України надати ОСОБА_1 повну інформацію на поставлені питання у запитах на інформацію від 02.04.2019, від 14.04.2019, в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації " від 13.01.2011 № 2939-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 10 червня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.