Вирок № 82284014, 10.06.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1306/18

Провадження № 1-кп/524/59/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді -Гусача О.М.,

при секретарі -Поймай Я.А.

з участю прокурора - Замулка О.А.

захисника - адвоката - Гузь Т.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження №12017170090003343 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, освіта вища, не працюючого, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

13.09.2017 близько 11год. 00хв. у місті Кременчуці, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 виїжджаючи на дорогу вулиці Першотравнева з прилеглої території (дворів поруч з буд.№39) перед проїзною частиною не переконався у безпечності маневру, а саме: виїхав на проїзну частину вул. Першотравневої повертаючи ліворуч в бік вул. Небесної Сотні не надав дорогу та допустив зіткнення з мотоциклом «KTM-690SN» н.з. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_2 , якій рухався зліва від нього прямо по проїзній частині вул. Першотравневій з боку вул. Небесної Сотні у напрямку до бульвару Пушкіна, тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.. 10.1., 10.2 «Правил дорожнього руху України», де відповідно вказано:

- п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

В результаті зіткнення водій мотоцикла «KTM-690SN» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька».

Відповідно до висновку експерта №47 від 24.01.2018р. при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_2 з урахуванням медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому кісток правої гомілки, закритого перелому лівого стегна, які за ступеням тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент отримання.

Відповідно до висновку експерта №47 від 30.01.2018 судової авто технічної експертизи у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1.,10.2. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В умовах даної події водій автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити ДТП шляхом виконання вимог п.п.10.1.,10.2. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 13.09.2017 року перебував у дворі будинку 39 по вул.. Першотравневій м. Кременчука . Разом з дружиною та дитиною сів в автомобіль та почали рухатись. Під`їхав до вулиці Першотравневої, хотів повернути ліворуч. Зупинився, подивився у різні боки та почав виїзджати на дорогу. Автомобіль почав смикатись та зупинився. Включив аварійну сигналізацію та почав заводити автомобіль. Майже одразу після цього відчув удар. Вийшов, потерпілий був у свідомості. Викликали швидку, яка забрала потерпілого, а він залишився на місці ДТП. Перед виїздом на вулицю Першотравневу перешкод для руху не було. Після того як машина зупинилась і до моменту зіткнення пройшло близько 4-5 секунд. Мотоцикл побачив лише тоді коли вже відбулось зіткнення. З якою швидкістю рухався мотоцикл сказати не може. Його автомобіль зупинився , коли передня частина транспортного засобу була на розділовій смузі. Удар відбувся у передню частину автомобіля, пошкоджено капот, обидві фари, передній бампер. Даючи додаткові пояснення після ознайомлення з висновком призначеної судом комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи, ОСОБА_1 зазначив, що визнає і свою вину в порушенні правил дорожнього руху.

Не зважаючи на такі пояснення обвинуваченого його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину в повній мірі доведена наступними зібраними та дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який суду пояснив, що він 13.09.2017 року, близько 11 години рухався на мотоциклі КТМ по вулиці Першотравневій м. Кременчука в бік Річкового вокзалу зі швидкістю близько 50 км. на год. Приблизно в районі кафе «Челентано» побачив автомобіль, який зупинився перед виїздом на вул.. Першотравневу. Коли до автомобіля залишилось приблизно 10 метрів, той почав виїзджати на вулицю Першотравневу та повертати ліворуч. Почав гальмувати та подавати звуковий сигнал. Думав, як об`їхати, вирішив це зробити по зустрічній смузі, однак автомобіль не зупинявся і передньою частиною збив його. Приїхала швидка допомога та працівники поліції. Його забрали в лікарню. Три дні був у м. Кременчуці, після чого його перевили в лікарню до м. Києва, де лікувався близько 3-х місяців.

- показаннями свідка ОСОБА_3 , який суду пояснив, що 13.09.2017 року перебував у кафе «Челентано». Сидів за столиком на вулиці, обличчям до «Центрального ринку». Почув звук гальм, підняв голову та побачив ДТП, а саме як автомобіль, який виїзджав з двору збив мотоцикліста. В момент зіткнення автомобіль рухався. Мотоцикліст гальмував та подавав звуковий сигнал. Після зіткнення автомобіль стояв майже перпендикулярно до розділової смуги. Потім підійшов до місця ДТП. Його опитали, як очевидця події.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.09.2017 року з фото таблицею, відповідно до якого було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП;

- висновком експерта №47 від 24.01.2018 року відповідно до якого при судово-медичній експертизі у гр. ОСОБА_2 з урахуванням медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому кісток правої гомілки, закритого перелому лівого стегна, які за ступеням тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент отримання.

- протоколом слідчого експерименту від 22 січня 2018 року в ході якого обвинувачений та потерпілий розповіли та на місці показали обставини ДТП.

- висновком експерта №47 від 30.01.2018 року відповідно до якого у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1.,10.2. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В умовах даної події водій автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити ДТП шляхом виконання вимог п.п.10.1.,10.2. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

- протоколом слідчого експерименту від 03.02.2018року під час якого обвинувачений розповів та на місці показав обставини ДТП.

- висновком експерта №5 від 12.02.2018 року відповідно до якого у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1.,10.2. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню.

- висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №2155/2156 від 25 квітня 2019 року відповідно до якого дії водія ОСОБА_1 , не відповідали вимогам п.п.10.1., 10.2. Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП. В момент зіткнення автомобіль «VOLKSWAGEN-GOLF» знаходився в рухомому стані , тобто рухався. Показання водія автомобіля «VOLKSWAGEN-GOLF» в частині механізму пригоди, а саме того, що перед зіткненням автомобіль зупинився і в момент зіткнення стояв, є технічно неспроможними.

- речовими доказами.

Зазначені докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, є такими, що доповнюють одне одного, є належними допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленому Конституцією та КПК України.

Доводи сторони захисту з приводу визнання недопустимим доказом висновку експерта №5 від 12.02.2018 з тих підстав, що експертиза проведена неуповноваженою особою та без досліження матеріалів кримінального провадження, не приймаються судом до уваги. Так допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що є експертом при міністерстві юстиції, має допуск до проведення експертиз код 10.1. При проведенні експертизи ним досліджувались матеріали кримінального провадження. Допитаний слідчий ОСОБА_7 підтвердив, що для проведення експертизи були надані всі матеріали кримінального провадження у тому числі результати обох слідчих експериментів

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_5 , дружини обвинуваченого , які під час допиту в суді зазначали, що зіткнення транспортних засобів відбулось коли їх автомобіль перебував у нерухомому стані, оскільки вони не узгоджуються з іншими доказами по справі та повністю спростовуються висновком комплексної судової транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №2155/2156 від 25 квітня 2019 року.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані та досліджені судом докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він керуючи транспортним засобом, автомобілем марки «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання, суд керується положеннями ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів вчинених з необережності, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває , його сімейний стан, стан здоров`я та вік.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено. При йьому суд приймає до уваги, що обвинувачений визнав вину тільки наприкінці судового розгляду під тиском беззаперечних доказів, що свідчить про бажання уникнути відповідальності, і не свідчить про прояви жалю з приводу вчиненого, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд також не вбачає.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Враховуючи, що обвинувачений, допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, завдану шкоду не відшкодував, наслідки скоєного злочину у вигляді спричинення значних травм молодій людині, суд вважає, що з урахуванням вимог ст.65КК України, для попередження вчинення обвинуваченим аналогічних злочинів, які б могли посягнути на життя, здоров`я, безпеку людини, та для забезпечення виправлення обвинуваченого, до ОСОБА_1 , необхідно застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

В той же час, враховуючи обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, дані досудової доповіді, думку потерпілого, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без відбування основного покарання, із застосуванням ст. ст. 75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст.. 76 КК України.

Призначене покарання буде відповідати як ступеню тяжкості вчиненого злочину, так і загальним засадам призначення покарань, вимогам законності та справедливості, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При вирішенні питання щодо заявлених прокурором цивільних позовів про стягнення витрат на лікування потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 12, ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Як встановлено судом, у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з 13.09.2017 року по 15.09.2017 року , де на його лікування витрачено - 1677,89 грн. Крім того з 15.09.2017 року по 09.10.2017 року потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні траматологі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги , де на його лікування витрачено - 17768,88 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Підсумовуючи вище викладене, заявлені прокурором цивільні позови про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого у сумі 1677,89 грн. та 17768,88 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з обвинуваченого на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., матеріальну шкоду в розмірі 37626, 34 грн.

Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування заявленої суми матеріальних збитків потерпілим зазначено, що вказані збитки складаються з неотриманої заробітної плати, яку міг отримати ОСОБА_2 перебуваючи на роботі.

Згідно змісту ст.128 КПК України, стягненню підлягають матеріальні збитки, які були завдані кримінальним правопорушенням.

Враховуючи, що матеріальні збитки, зазначені у цивільному позові на день розгляду позову в суді не були понесені потерпілим, вони не можуть бути стягнуті з обвинуваченого, а тому, цивільний позов потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо вимог потерпілого про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Ч.3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому була спричинена моральна шкода, яка полягає в глибоких моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із отриманими травмами, в зв`язку з якими він змушений був звертатися за медичною допомогою до лікарів.

Такі обставини свідчать про завдання потерпілому моральної шкоди в розумінні положень ст.23 ЦК України та згідно до вказаної норми матеріального права та ст.1168 ЦК України заслуговує відшкодування грішми за рахунок обвинуваченого.

При цьому слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи вимоги розумності, справедливості і співмірності завданої моральної шкоди, з огляду на ступінь та глибину моральних страждань потерпілого ОСОБА_2 , яких він зазнав внаслідок отриманих травм, конкретних обставин справи, порушення нормального укладу життя, суд приходить до висновку, що розмір заподіяної моральної шкоди становить 50000 гривень, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням. Разом з цим стороною захисту надано квитанцію від 07.06.2019 року відповідно до якої на ім`я ОСОБА_2 здійснено грошовий переказ на суму 2000 грн., у зв`язку з чим з ОСОБА_1 слід стягнути 48000 грн.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів розподіляються відповідно до вимог ст.. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки, поклавши відповідно до ст. 76 КК України обов"язки періодично з"являтися на реєстрацію в уповноважений орган з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільні позови прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на р/р 31414544700008 в ГУДКСУ в Полтавській області, код ЄДРПОУ 37965850, код платежу 24060300 кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 1677,89 грн. (тисячу шістсот сімдесят сім грн. 89 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на р/р 31558229154556 в ГУДКСУ м. Києва Київської області, код ЄДРПОУ 0184945, код банку 820019 кошти витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 17768,88 грн. (сімнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім грн. 88 коп.)

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 48000 (сорок вісім тисяч) гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь судового експерта ОСОБА_6 витрати, пов"язані з проведенням експертизи в сумі 1386 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов"язані з залученням експертів на суму10010 грн.

Речові докази автомобіль «VOLKSWAGEN-GOLF» номерний знак НОМЕР_1 , мотоцикл «KTM-690SN» н.з. НОМЕР_2 - повернути власникам.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: