Ухвала суду № 82277480, 07.06.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/9902/19

Провадження № 1-кс/234/4526/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду - Демидова В.К.,

при секретарі -Літвінові А.О.,

за участю слідчого -Медведєва К.І.

розглянувши у судовому засіданні в м. Краматорську

клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Медведєва Костянтина Ігоровича про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019130610000070 від 05.04.2019, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Медведєв К.І. звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019130610000070 від 05.04.2019 за підозрою начальника Станично-Луганського управління Головного управління ДФС у Луганській області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України (далі Положення), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України (далі ДФС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

У відповідності з п. 2 цього Положення, ДФС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до покладених на ДФС України завдань, указаний орган здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів; контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів; здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС; забезпечує ведення обліку податків і зборів, платежів; здійснює застосування адміністративного арешту (арешту) майна платників податків та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банках, фінансових санкцій до платників єдиного внеску; здійснює погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску; проводить роботу з відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов`язань та/або податкового боргу, погоджує з Мінфіном рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань платників податків чи податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, списання безнадійного податкового боргу; ініціює застосування до платників податків та платників єдиного внеску судових процедур банкрутства.

Згідно п. 7 зазначеного Положення, ДФС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 6 Конституції України регламентовано, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є у тому числі особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Підпунктом «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 указаного Закону установлено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Статтею 22 Закону визначено, що особам, зазначеним у ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Разом з тим, статтею 24 указаного Закону передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів, а саме відмовитися від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління ДФС в Луганській області №201 - О від 28.08.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Станично-Луганського управління ГУ ДФС в Луганській області в порядку переведення з Станично-Луганської ОДПІ ГУ ДФС в Луганській області.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 з 28.08.2018 наділений і постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому згідно з пунктом 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.

Відповідно до пункту 2 примітки до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є керівники, заступники керівників органів державної влади, їх структурних підрозділів та одиниць.

Однак всупереч вказаних норм законодавства ОСОБА_1 будучи керівником Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище і наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому повноваження вирішив стати на злочинний шлях та вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, встановлено, що ОСОБА_3 , працює на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальності «УГЛЕПРОМДОНБАСС 2012» (код ЄДРПОУ - 37564289, юридична та фактична адреса: Луганська обл., Станично-Луганський р-н., с. Малинове, вул. Пушкіна, 10, далі - Товариство). Указане Товариство здійснює господарську діяльність у сфері добування корисних копалин, розроблення кар`єрів.

В силу займаної посади ОСОБА_3 , виконує обов`язки з питань організації договірної роботи, займається керівництвом господарської діяльності на всіх напрямках роботи Товариства, разом із директором Товариства приймає участь у організації роботи із правоохоронними та контролюючими органами щодо підготовки документів та їх подачі, тощо.

Так, для здійснення Товариством господарської діяльності, досягнення економічної мети його роботи, одержання прибутку, укладення договорів на продаж товарів для підприємства необхідна реєстрація як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) та отримання відповідного свідоцтва.

З цією метою директором Товариства ОСОБА_5 було організовано підготовку необхідних документів та їх подачу до Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області.

У подальшому, орієнтовно через декілька тижнів ОСОБА_5 зателефонували із Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області та повідомили, що у реєстрації Товариства, як платника ПДВ, відмовлено, однак причин відмови не наведено.

У зв`язку із вищевказаним Товариством повторно було підготовлено пакет документів для реєстрації як платника ПДВ та з метою їх подачі ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_5 02 квітня 2019 року прибули до Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, однак начальник ОСОБА_1 на робочому місці був відсутній та у телефонному режимі призначив останнім зустріч у магазині «Ніка», що знаходиться у смт. Станиця-Луганська, Луганської області.

У ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що Товариство може бути зареєстроване, як платник ПДВ виключно у випадку передачі

ОСОБА_1 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, оскільки тільки він уповноважений вирішити це питання та за інших обставин Товариство знову отримає відмову у реєстрації як платника ПДВ, тобто вчиняв активні дії щодо вимагання неправомірної вигоди. За вказаних обставин ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вимушені були погодитись на незаконні вимоги ОСОБА_1 Після цього, ОСОБА_1 вказав, що документи, які підготовлені повторно необхідно відвезти до Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області та залишили їх секретарю, однак додатково попередив, що позитивного рішення у разі відмови від надання йому неправомірної вигоди ним прийнято не буде. Далі, ОСОБА_1 зателефонував своїй підлеглій та надав їй вказівку на прийняття документів Товариства. Після вказаної розмови із ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 прибули до Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, де секретар ОСОБА_1 прийняла у останніх документи.

Через деякий час, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_5 та продовжуючи вимагати неправомірну вигоду повідомив, що йому необхідно надати на його, ОСОБА_1 , користь неправомірну вигоду, зазначивши суму неправомірної вигоди у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, за позитивне вирішення питання щодо реєстрації Товариства, як платника ПДВ. На вказану незаконну вимогу ОСОБА_5 був вимушений погодитись.

У подальшому, Товариство було зареєстроване як платник ПДВ за особистої участі ОСОБА_1 , який безпосередньо здійснював погодження усіх документів.

10 квітня 2019 року ОСОБА_3 прибула до начальника управління ОСОБА_1 з метою отримання підтверджуючих документів про реєстрацію Товариства як платника ПДВ. У свою чергу ОСОБА_1 повідомив

ОСОБА_3 про необхідність надання так званої «подяки» за реєстрацію Товариства як платника ПДВ.

У подальшому, ОСОБА_1 запросив ОСОБА_3 пройти з ним на задній двір адміністративної будівлі Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, де відкрив двері належного йому на праві користування автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та наказав останній покласти грошові кошти до речового ящика (бардачка) вказаного автомобіля та жестом руки вказав куди саме.

У свою чергу, ОСОБА_3 , діючи під контролем правоохоронних органів та виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_1 поклала грошові кошти у сумі 7000 (сім тисяч) гривень до вказаного ОСОБА_1 місця, тобто речового ящика (бардачка) автомобіля останнього.

Одразу після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 був затриманий уповноваженими співробітниками правоохоронного органу в порядку ст. 208 КПК України, у зв`язку із чим його злочинна діяльність була припинена, а предмет неправомірної вигоди у сумі 7000 (сім тисяч) гривень виявлений та вилучений під час обшуку автомобіля ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи начальником Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, всупереч інтересів служби та вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України, ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправність своїх дій, 10 квітня 2019 року близько 15 години 20 хвилин, перебуваючи біля свого автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на задньому дворі адміністративної будівлі Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, яка знаходиться за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, б. 5, вимагав та отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду на загальну суму 7000 (сім тисяч) гривень, за позитивне вирішення питання щодо реєстрації Товариства, як платника ПДВ.

На підставі наведеного ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.

11.04.2019 начальника Станично-Луганського управління ГУ ДФС в Луганській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та 12 квітня 2019 року, відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області, підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, із можливістю внесення застави в розмірі 384 200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень, яка підозрюваним була внесена та, відповідно, останнього було звільнено з під варти.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України є позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1 Побєди, будинок 3 .

Таким чином, з аналізу матеріалів кримінального провадження, норм чинного законодавства, слід дійти висновку, що існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що майно ОСОБА_1 , на яке слід накласти арешт, а саме: 1/4 квартири № 118 , АДРЕСА_4 , підлягає конфіскації майна, як виду покарання за вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та відповідно положень ст. 170 КПК України майно ОСОБА_1 необхідно арештувати з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що останній перебуваючи на свободі, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації, як виду покарання має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту.

Враховуючи наявність достатність доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, враховуючи, що незастосування заборони на перереєстрацію, відчуження частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 , унеможливить застосування до останнього конфіскації майна у межах санкції ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_5 , із забороною розпорядження вказаним майном.

В судовому засіданні слідчий Медведєв К.І. повністю підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити.

Володілець майна, на яке слідчий просить накласти арешт, у судове засідання не викликався на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.

Перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження за №42019130610000070 від 05.04.2019, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у рамках якого було подано клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вважаю, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019130610000070 від 05.04.2019 за підозрою начальника Станично-Луганського управління Головного управління ДФС у Луганській області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

11.04.2019 начальника Станично-Луганського управління ГУ ДФС в Луганській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та 12 квітня 2019 року, відповідно до ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області, підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, із можливістю внесення застави в розмірі 384 200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті) гривень, яка підозрюваним була внесена та, відповідно, останнього було звільнено з під варти.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України є позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1 , будинок 3.

Згідно з ст. ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зважаючи на те, що слідчий просить накласти арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_1 , останньому у встановленому законом порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому з врахуванням зазначеного, слідчий суддя дійшов висновку, що на підставі п.3 ч.2, ч.5 ст.170 КПК України клопотання слідчого слід задовольнити та накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Медведєва Костянтина Ігоровича про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019130610000070 від 05.04.2019, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України- задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- 1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_5 , із забороною розпорядження вказаним майном.

Роз`яснити, що згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.К.Демидова